Російська література доби романтизму

ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ
ПЕРЕДУМОВИ
Суспільно-ідеологічна та культурна атмосфера російського життя,
Динаміка сприйняття подій французької революції
Війна з наполеонівською францією та патріотичне піднесення у суспільстві
Розчарування у наслідках перемоги над наполеоном
Формуванням дворянської революційності.
Повстання декабристів та період реакції, що настав після його розгрому
Широка дискусія про російську мову
Наявність політичних, філософських, літературних товариств і гуртків
Розвиток періодики (“Літературна газета”, “Полярна звезда”, “Северные цветы»

ТРАДИЦІЇ ХУІІІ СТ. У РОСІЙСЬКОМУ РОМАНТИЗМІ
Громадянський пафос
Цікавість до вітчизняної історії та фольклору
Прагнення до істини
Зв`язок з європейською традицією (переклади, перекази)
Моральна проблематика
Дидактизм, розвиток сатиричного спрямування
Ключові проблеми – історичний шлях Росії, герой часу, сенс життя, «жіноче» питання
Ломоносов - реформа віршування, елементи нормативної естетики, уявлення про цінність рос. літ-ри;
Державін – повчання монархам, висока місія поета, народна мова
Карамзін- рос. погляд на життя, реформування літ. мови, чуттєвість, виправдання героїв, цікавість до особистості оповідача, ідеалізація села )

ПЕРІОДИЗАЦІЯ
1.пер. 1800-1810 Розвиток нового поетичного мислення, дискусії між шишковістами та карамзиністами про літературну мову. “Школа гармонійної точності”: В. Жуковський, К. Батюшков, П. Вяземський
Жанри – елегія (любовна, цвинтарна), послання (дружнє, умовне), балада)
2 пер. 1820-і рр. - літератори пушкінського кола:
«гусарська поезія» (Д.Давидов) – елегія, послання, байка
поети-ліцеїсти (А. Дельвіг, В. Кюхельбекер та ін. ), Є.Б(о)аратинський – елегія, послання, «байронічна» поема, народна пісня
«літературна справа» декабристів (К. Рилєєв, О.Бестужев-Марлінський, О.Одоєвський, В. Кюхельбекер та ін.) – історико-героїчна поема, драма, дума, елегія, гімн, сатира, романтична повість
3 пер. 1830-і рр. – література лермонтовської доби - елегія, послання, «байронічна» поема, народна пісня. Романтична повість (О.Бестужев-Марлінський, Й. Сеньковський, О.Сомов, А. Погорєльський, В.Одоєвський)

ОСОБЛИВОСТІ
РОСІЙСЬКОГО РОМАНТИЗМУ:
активний розвиток літератури серед інших видів мистецтва
переосмислення і застосування окремих здобутків класицизму;
домінування в літературі і мистецтві теми волелюбства і боротьби за свободу;
надання громадського звучання загальноромантичним мотивам;
раннє зародження елементів реалізму
в центрі художньої системи - особистість,
суіsщення різних жанрів
основний конфлікт - між особистістю і суспільством,
романтичний герой - сильний характернатура пристрастей:
«Високих» - любов у всіх її проявах, прагнення свободи
«Низьких» - влада, жадібність, честолюбство,
характерні об'єкти пейзажу - море, гори, небо, але і ліс, луки
еволюція характерів , як правило, відсутня, так як обставини не впливають на розвиток особистості.

«Что такое этот романтизм?»
«Это – желание, стремление, порыв, чувство, вздох, стон, жалоба на несовершённые надежды, которым не было имени, грусть по утраченном счастье…это мир… населённый тенями и призраками, конечно, очаровательными и милыми, но тем не менее неуловимыми; это – унылое, медленно текущее, никогда не оканчивающееся настоящее, которое оплакивает прошедшее и не видит перед собой будущего; наконец, это – любовь, которая питается грустью и которая без грусти не имела бы чем поддержать своё существование» (1830)
В.Г.Белінський.
Портрет худ. О. Горбунова.,1871 р.

РИСИ РОМАНТИЗМУ У ЖИВОПИСІ
протиставлення буденності і мрії;
увага до внутрішнього світу людини; чуйне, тонке, глибоке розкриття внутрішнього світу людини, інтерес до особистості, її духовного життя;
мрійливість і одночасно схильність до героїчного пориву;
жива природність особи і навмисна ефективність пози;
романтична віра в невичерпність духовних сил людини-творця;
єдність особистості з природою, потяг до злиття з нею;
інтерес до передачі різних станів природи;
прагнення до філософського осмислення природи.

М.Глинка
О.Даргомижський
М. Римский - Корсаков

РИСИ РОМАНТИЗМУ У МУЗИЦІ
ілюзорний, утопічний характер,
патріотичний і демократичний характер ідеї,
звернення до майбутнього,
ідеалізація минулого,
протест проти національного і соціального гніту,
протест проти придушення особистості,
інтерес до народного життя, національної культури, історичного минулого,
захоплення народними переказами та піснями,
любов до природи,
глибока змістовність, стрункість форми,
багатство і різноманітність засобів виразності.

ЖУКОВСЬКИЙ ВАСИЛЬ АНДРІЙОВИЧ (1783 – 1852)
Елегії:
звернення до минулого,
природа - частина внутрішнього світу героя, переважає східний колорит,
прагнення героя до незбагненного ідеалу,
в центрі художньої системи - особистість,
пейзаж - гори, небо,
широке використання засобів художньої виразності,
мотив пам'яті, спогади.
Балади:
в центрі художньої системи - особистість,
романтичний герой - сильний характер, пристрасна натура,
мрія про краще майбутнє,
звернення до фольклору, побуті, переказами,
зображення фантастичний подій,
мотив смерті.
ЗНАЧЕННЯ:
вніс нові теми в російську поезію,
збагатив російську поезію різноманітними ритмічними прийомами (чергування дактилической рими з чоловічою)
душевні переживання, відтінки почуттів ліричного героя висловлює за допомогою нових засобів художньої виразності,
музичність вірша
«Сільське кладовище», «Світлана», «Людмила»
«Вечір», «Море»,
«Спляча царівна»

К.Н. Батюшков, Мой гений
О память сердца! Ты сильней
Рассудка памяти печальной
И часто сладостью своей
Меня в стране пленяешь дальной.
Я помню голос милых слов,
Я помню очи голубые,
Я помню локоны златые
Небрежно вьющихся власов.
Моей пастушки несравненной
Я помню весь наряд простой,
И образ милый, незабвенной
Повсюду странствует со мной.
Хранитель гений мой – любовью
В утеху дан разлуке он:
Засну ль? Приникнет к изголовью
И усладит печальный сон.
В. А. Жуковский, ЛИСТОК
От дружной ветки отлучённый,
Скажи, листок уединённый,
Куда летишь: «Не знаю сам;
Гроза разбила дуб родимый;
С тех пор по долу, по горам,
По воле случая носимый,
Стремлюсь, куда велит мне рок,
Куда на свете всё стремится,
Куда и лист лавровый мчится,
И лёгкий розовый листок.

РИЛЄЄВ КІНДРАТІЙ ФЕДОРОВИЧ (1795 – 1826)
«Войнаровский»,
Сповідь Наливайка»
Думи “Олег Віщий”,
“Богдан Хмельницький”
Ода “К временщику”,
“Станси”
“Смерть Єрмака”
громадянські мотиви
історична умовність
дидактизм
звернення до історичного минулого, до українського побуту, звичаїв,
особистість героя неабияка, вольова, цілеспрямована,
герой - носій авторських ідей, він ідеалізований борець за свободу і справедливість, проти самовладдя,
інакомовлення,
історичні, міфологічні, біблійні аналогії
застосування ”слів-сигналів”

“БАЙРОНІЧНА”
ПОЕМА
Юність, мрії, щастя
Первинне розчарування і втеча
Перебування серед “природних” людей
Повернення охоложденим
Вторинне розчарування
Усвідомлення долі
Смерть або втеча назавжди
напружений сюжет, про який розповідається уривчасто, з недомовками, пропусками часу, стрімкими переходами.
елементи драматизму (вставні пісні, численні монологи і діалоги, увага до жестів, сценічності епізодів тощо).
дія відбувається в екзотичному просторі, в умовному часі. (конкретика найчастіше відсутня)
увиразнення «світової скорботи» головних персонажів, їх протиставлення світові.
значне місце в поемах відведено картинам природи, живописним, динамічним і символічним.
герої пристрасно кохають, глибоко страждають, гинуть або вмирають від душевного болю
якщо Дж. Г. Байрон підкреслював відчуження персонажів, їхні великі внутрішні муки, здатність приносити страждання іншим, то «байронічні» герої рос. літ. є органічною часткою світу і природи.
Пушкін “Кавказький полонений”, “Цигани”, “Бахчисарайський фонтан”
Козлов “Чернець”
Гнедич “Народження Гомера”
Баратинський “Фінляндія”, “Бал”, “Циганка”
Лермонтов “Мцирі”

“ПІВДЕННІ ПОЕМИ”
О.С. ПУШКІНА
Эпилог
Волшебной силой песнопенья
В туманной памяти моей
Так оживляются виденья
То светлых, то печальных дней.
В стране, где долго, долго брани
Ужасный гул не умолкал,
Где повелительные грани
Стамбулу русской указал,
Где старый наш орел двуглавый
Еще шумит минувшей славой,
Встречал я посреди степей
Над рубежами древних станов
Телеги мирные цыганов,
Смиренной вольности детей.
За их ленивыми толпами
В пустынях часто я бродил,
Простую пищу их делил
И засыпал пред их огнями.
В походах медленных любил
Их песен радостные гулы -
И долго милой Мариулы
Я имя нежное твердил.
Но счастья нет и между вами,
Природы бедные сыны!..
И под издранными шатрами
Живут мучительные сны.
И ваши сени кочевые
В пустынях не спаслись от бед,
И всюду страсти роковые,
И от судеб защиты нет.

Світська повість орієнтувалася на досвід поем Баратинського «Еда» і «Бал», які перенесли на грунт світського побуту структуру конфлікту романтичної поеми.
Основним сюжетотвірним конфліктом світських повістей А. Бестужева-Марлинского, В. Одоєвського, М. Лермонтова, М. Павлова є любовний:
вільне почуття головних героїв стикається з відсталим суспільним думкою «світла».
елементи сюжету світської повісті отримують тісну прив'язку до найбільш характерних форм світського побуту:
(зав'язка конфлікту часто відбувається на балу, маскараді або під час театрального роз'їзду (зображення «масових» сцен світського життя характерно для нравоописательной установки повістей).
розвиток дії нерідко пов'язаний з мотивом світської поголоски, пересудів, пліток, взагалі з загостреною увагою авторів повістей і до аномальних форм соціальної психології.
кульмінація і розв'язка конфлікту відбуваються, як правило, під час дуелі, що висуває її на перший план в структурі конфлікту. (любовний конфлікт трансформується в конфлікт суспільний)
розробка нових соціальних типів: головних героїв-коханців і обманутого чоловіка; амплуа світських наклепників і заздрісників; амплуа героїв-дуелянтів тощо
психологічний аналіз
дослідження жіночих типів: героїні як жертви світського поголосу; героїні, відкрито кидає виклик світським умовностей; героїні як законодавиці світського думки; фатальної красуні, спритно плете світські інтриги, і ін.
«Марлинизм — это пламенная патетика, превращенная в холодную, искусственную риторику, горькое одиночество избранной личности, ставшее позой, самолюбованием мелкой эгоистической натуры»
РОМАНТИЧНА
ПОВІСТЬ

РОМАНТИЧНА ПОВІСТЬ
На історичну повість декабристів, наприклад, очевидний вплив надав жанр думи Рилєєва. Принципи історизму, розроблені Рилєєв, безсумнівно, були враховані в історичних повістях А. Бестужева. До них відносяться:
• історична особистість, наділена рисами винятковості, чий внутрішній світ гранично зближені з авторським;
• історичні алюзії в змалюванні звичаїв минулого, яке покликане «натякнути» читачеві на сучасність;
• ліризація авторської оповіді, зближення исповедальной манери мови автора і головного героя;
• прийоми психологізму (портрет, пейзаж), що прийшли в історичну повість з арсеналу елегійного романтизму і ін.
Перші кроки російської фантастичної повісті, спиралися на багатий досвід романтичної балади. Саме в ній була розроблена естетика «чудесного» і композиційно-стильові форми її вираження, які і «запозичила» фантастична повість А. Погорєльського і В. Одоєвського.
До них відносяться:
• відчуття головним героєм життя на його відльоті від всього буденного;
• дивні форми поведінки головного героя, покликані підкреслити ірраціональність його внутрішнього світу;
• зіткнення героя зі світом потойбічним, підготовлене всім ходом його «земної» життя;
• внутрішня свобода героя вступає в нерозв'язний, як правило, конфлікт з оточуючими його умовами зовнішнього несвободи (середовище, кодекс загальноприйнятих пристойностей, тиск родичів тощо);розв`язати (перш за все в собі самому) конфлікт між «кінцевим» і «нескінченним», «плоттю» і «духом».