Урок літератури рідного краю. Ознайомлення із творчістю письменників-земляків

Олександра була дивовижною дівчинкою. Відмінно навчалася у
Вінницькій школі №26, обожнювала біологію, астрономію, математику.
Вона знала назву кожної рослини, любила фотографувати й завжди дбала про тварин. Взимку возила по годівничках їжу для птахів. Писала вірші. Дівчинка мала потужну енергетику та сильний дух.
Пішла з життя у 15-річному віці через спадкову фатальну хворобу — муковісцидоз.

Авторка книг поезії і прози українською та російською мовами
Первоцвіт: казки, легенди, вірші та загадки.
Белые паруса: сказки, фантастические рассказы, стихотворения.
Первоцвіт: казки, легенди, вірші, смішинки та загадки.
Зимова Україна: поезії.
Я лиш струна на арфі України.
Золота росинка: поезія, казки.
Перемога під Синіми Водами: поема, сонети, роман, повісті.
Гармония: стихотворения, песни, письма.
Рідній Україні: вибране, поезія.
Свої пісні дарую всім на радість: збірник пісень.
Рідній Україні: вибране, проза.
Любій Україні, уривки з поезій.

Відзнаки та нагороди
За життя вийшло друком чотири книги автора, решта — посмертні видання.
Лауреат і дипломант понад півсотні літературних конкурсів та фестивалів:
«Україна через 20 років» ж-лу «Крилаті» (Київ, 2010),
«Малахітовий носоріг» (Вінниця, 2010),
«Я козацького роду» (Київ, 2011),
«Зелене гроно» (Вінниця, 2013),
міжнародна відзнака "ГРАН-ПРІ" Пам'ять та медаль «Тарас Шевченко єднає народи» (Київ, 2018) та ін.

Яка щедра цьогоріч зима!
Скільки срібла придбали хмарини!
Тож, снігами весь світ обійма,
В шапочках кожен кетяг калини.
Кучугури сягнули вікна!
Не стежинки, а справжні тунелі!
Ось іду, а обабіч стіна –
Дім зі срібла, та тільки без стелі.
У снігах потопають садки,
Сплять у білій пухнастій перині.
Сняться їм загадкові казки
І минулого тіні незримі.
І лише кучерявий листок
На вершечку високої груші
Золотисто блищить між гілок,
Мов трима його вірний хорунжий!
СНІГИ

ВЕСНА
Стрiчаймо весну
У вінку з рожевого інею,
Наче з пір’ячка снігурів.
Зустрічає весну із вирію
Україночка-вишня з гаїв.
Зупинилась обабіч поля,
Задивилася в далину.
Підійшла ще й гінка тополя,
Теж очікує на весну.
А схід сонця – стигла калина
Над морозивом сніговим.
Скоро, скоро весна прилине
Весна-веснонька – диво з див!

ЛІТО
Прийшло літечко веселе
У вишиванім вбранні.
Ходить по містах і селах,
Усміхається мені.
У вишневому намисті,
З козубочком полуниць,
Подарує роси чисті
І рум’янець нам до лиць.
Тож зростаємо щасливі
У розкошах теплих днів.
Спіють вишні, груші, сливи,
Все, чого б не захотів!
Річка хвильками іскриться
Ми ж, як рибки, у воді.
У лугах ми наче птиці
Чи як кізки молоді!
Так буває тільки влітку,
Схожім на казкову квітку!

Осінь
Плаче осінь-сиротинка
В старій груші, у дуплі:
– Тісно тут! Затерпла спинка,
Терпнуть рученьки малі.
Зашуміла садом злива:
– Я палац тобі зведу!
Будеш жити в нім щаслива
Та й забудеш про біду.
І постала враз оселя:
Килимами в ній поля,
Хмари – то висока стеля,
А підлога – вся земля.
Осінь випросталась враз:
– Цей палац мені якраз!