Життєвий шлях Ф. Шуберта.

Австрійський композитор, один із основоположників романтизму в музиці.
Франц Шуберт

Народився в сім'ї шкільного вчителя в Ліхтенталі — в передмісті Відня.
Будинок Ф.Шуберта у Відні

Ранні роки
Першими музичними наставниками були
батько (скрипка),
старший брат Ігнац (фортепіано) та регент приходської церкви Міхаель Гольцер (спів).

У 1808 Шуберт був прийнятий «півчим» в придворну капелу та Конвікт — авторитетну у Відні школу з пансіоном.
Зним займалися В.Ружичка (генерал-бас), а потім (до 1816) Антоніо Сальєрі (контрапункт і композиція).
Протягом 1810—1813 він написав безліч творів: оперу, симфонію, фортепіанні п'єси й пісні.
Конвікт

Антоніо Сальєрі (1750 — 1825)
австрійський композитор, диригент і педагог італійського походження.

В 1813 році Ф. Шуберт поступив у вчительську семінарію і через рік почав викладати в школі, де служив його батько.
У вільний від роботи час він написав свою першу месу і поклав на музику вірш Ґете «Гретхен за прядкою» (19 жовтня 1813) — це був перший шедевр Шуберта.

У 1818 році Шуберт як учитель музики виїхав в Угорщину і прожив декілька місяців в маєтку графа Эстергази Желиз.

1820-ті роки
Наступні роки виявилися для Шуберта важкими, оскільки він через свій характер не вмів домагатися прихильності впливових віденських музичних діячів.
Романс «Лісовий цар», опублікований як ор. 1 (очевидно, в 1821), поклав початок регулярному виданню творів Шуберта.
У лютому 1822 він закінчив оперу «Альфонсо й Естрелла» (Alfonso und Estrella); у жовтні була написана «Незакінчена симфонія» (сі мінор).

1823 –тий рік.
Наступний рік відзначений у біографії Шуберта хворобами та зневірою композитора.
Його опера не була поставлена; він написав ще дві — «Змовники» і «Ф'єррабрас», але й вони не були поставлені.
Чудовий вокальний цикл “Прекрасна мельниківна” і схвально прийнята слухачами музика до драматичної п'єси Розамунда свідчать, що Шуберт не опускав руки.

1824 рік.
Ф. Шуберт працював над струнними квартетами ля мінор і ре мінор («Смерть і Дівчина») і над октетом фа мажор, однак матеріальні проблеми змусили його знову повернутись до вчительської роботи у родині Естергазі.

Літнє перебування в Желізі позитивно вплинуло на здоров'я Шуберта. Він написав там два опуси для фортепіано в чотири руки — сонату «Великий дует» до мажор і Варіації на оригінальну тему ля-бемоль мажор.

1826 рік
Шуберт клопотав про надання йому місця капельмейстера в придворній капелі, але клопотання не було задоволено. Його останній струнний квартет (соль мажор) і пісні на слова Шекспіра (серед них «Ранкова серенада») з'явилися під час літньої поїздки у Веринг, село під Віднем.

В 1827 р. були написані вокальний цикл «Зимовий шлях» і цикли фортепіанних п'єс (Музичні моменти й експромти).
Друзі Шуберта: Іоган Іенгер, Ансельм Хюттенбреннер.

У Відні шубертівські пісні були в цей час широко відомі; у приватних будинках регулярно проводилися музичні вечори, присвячені винятково його музиці — т.зв. Шубертіади.

Завдяки натхненному виконанню пісень Шуберта Фоглем, вони завоювали популярність у віденських салонах.

Хвороба і смерть 1828р.
В останній рік були написані такі шедеври як Симфонія до мажор, вокальний цикл, посмертно виданий під назвою «Лебедина пісня», струнний квінтет до мажор і три останні фортепіанні сонати.

Будинок у Відні, де композитор провів останні роки життя.