8кл.04.10

І Литовський статут
У Статуті 1529 року було 13 розділів, які нараховували 282 статті. В перших трьох розділах були зібрані, в основному, норми конституційного права та принципіальні положення інших галузей права, в четвертому та п'ятому — шлюбно-сімейне та спадкове, в шостому — процесуальне, в сьомому — кримінальне, у восьмому — земельне, в дев'ятому — лісне та мисливське, в десятому — цивільне, в одинадцятому, дванадцятому та тринадцятому — кримінальне та процесуальне право

II Литовський Статут
Для розроблення проєкту Другого Литовського статуту було створено комісію з 10 чоловік . Статут було затверджено сеймом у 1554 р., але він набув чинності лише 1566 р. ІІ Статут був правовою системою незалежної держави, зв’язаної з Польщею тільки спільним правителем. На черзі дня стояла більш тісна унія двох держав. За рівнем кодифікаційної техніки статут 1566 року перевершував перший. Він закріплював соціально-економічні та політичні зміни, що відбулися у Великому князівстві Литовському з 1530 до 1565 року. Статут 1566 року підрозділявся на 14 розділів і 367 артикулів. Розділи перший, другий і третій тут регулюють норми державного права, розділ четвертий присвячено судоустрою, розділи з п’ятого по
десятий — приватному праву,нарешті, розділи з одинадцятого
по чотирнадцятий регулюють кримінальне та процесуальне
право. II Статут називають ще Волинським, і це, мабуть, тому, що найбільшого поширення віннабув на Волині проте діяв також
у Київському та Брацлавському воєводствах.

III Литовський статут
Третя редакція Литовського статуту з’явилася після Люблінської унії 1588-го р. Складався він з 14 розділів і 488 артикулів.
До цієї редакції Статуту ввійшли норми державного права, чого на той час не було в законодавчій практиці інших європейських держав. Статут передбачав існування законодавчої влади (сейм), виконавчої (великий князь та адміністративний апарат) і судової (трибунал Великого князівства Литовського, виборні суди). Ще Статут передбачав, що мати маєтки у Великому князівстві Литовському, а також обіймати державні й церковні посади мають лише місцеві мешканці. У Статуті 1588 p. визначалися права і привілеї шляхти, детально регламентувався порядок судочинства, оформлялося закріпачення основної частини сільського населення. Безперечно, третій Литовський статут мав чималий вплив на правову свідомість українців. Згадки про нього зустрічаємо навіть у новочасній українській літературі. Тобто, цей документ українці добре знали й користувалися ним. Тобто Статут був доволі автономістичним документом.