ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ (2)

Тема 2. Основи суспільного виробництва
2.1.Суспільне виробництво і багатство суспільства
2.2.Стадії руху національного продукту: виробництво, обмін, розподіл і споживання
2.3.Технологічний вибір в економіці. Крива виробничих можливостей
2.4. Альтернативна вартість
2.5.Координація вибору в господарських системах

2.1.Суспільне виробництво і багатство суспільства
Чи є синонімами терміни «виробництво» і «економіка»?
Економіка – синонім не слова «виробництво», а терміну «ринкове господарство»
Sic! Проблема вибору у процесі господарської діяльності стоїть перед людьми незалежно від соціального устрою
Виробництво матеріальних благ – відображає взаємодію:
1) людини і природи;
2) людей між собою у процесі їхньої господарської діяльності

Виробництво – цілеспрямована діяльність людини, що скерована на задоволення власних потреб
Процес виробництва передбачає взаємодію основних факторів виробництва - праці, капіталу, землі, підприємницьких здібностей
Ресурси – створені природою чи людьми виробничі блага які є основою виробництва споживчих благ (кінцевих товарів та послуг) для задоволення потреб людини
Потреби людини – це стан невдоволення, який вона прагне подолати за допомогою виробничої діяльності. Потреби людини не є постійними, вони мають тенденцію до розширення та еволюції в процесі історичного розвитку
Благо – засіб для задоволення потреб. Властивість предмету вдовольняти наші потреби, ще не робить його благом. Вона має бути усвідомлена людиною.

Деякі критерії класифікації благ
З точки зору обмеженості благ щодо наших потреб - економічні та неекономічні блага;
З точки зору прямого чи непрямого споживання – блага споживчі, які призначені для безпосереднього задоволення потреб людини (кінцеві товари і послуги) і виробничі блага – ресурси, що використовуються у процесі виробництва (засоби виробництва);
З точки зору об'єкта задоволення потреб - приватні та суспільні блага;
З точки зору рівня задоволення потреби – матеріальні та нематеріальні (духовні) блага

Чому поняття «виробництво» недостатньо для з'ясування взаємодії основних факторів виробництва?
Процес виробництва відбувається не ізольованими суб'єктами, а в умовах суспільного поділу праці та обмежень, створених суспільними інституціями (норми права, власність, мораль, традиції), а тому вживають термін «суспільне виробництво»
Багатство – втілена у матеріальних благах нагромаджена минула праця попередніх та теперішнього поколінь
Багатство можна виразити як в натуральній, так і в грошовій формі, проте багатство переважно нормативна категорія, а тому поза оціночними судженнями людини щодо благ не існує

2.2.Стадії руху національного продукту: виробництво, обмін, розподіл і споживання
У процесі суспільного виробництва створюється валовий національний продукт, який у своєму русі проходить через взаємозв'язані стадії - виробництво, обмін, розподіл і споживання

ВИРОБНИЦТВО
Виробництво - вихідний пункт створення матеріальних і нематеріальних благ
Створені в процесі виробництва блага завершують свій рух у споживанні
NB! Споживання є кінцевою метою виробництва в неринкових системах господарювання
Метою процесу виробництва в ринковій економіці є отримання прибутку, а отже кінцева і безпосередня мета процесу виробництва в ринковій економіці можуть не співпадати
«Прагнення прибутку – це саме те, що забезпечує використання ресурсів найбільш ефективно»
Фрідріх фон Ґайєк

ОБМІН
Обмін – стадія руху національного продукту, що сприяє переміщенню у просторі економічних благ з метою покращення задоволення потреб людини
Вільний обмін ресурсами є важливим елементом виникнення ринкової економіки. Він сприяє формуванню механізму вільного ціноутворення, що скеровує економічні суб'єкти ефективно використовувати ресурси
NB! Суспільний поділ праці, спеціалізація і обмін можуть існувати також у ієрархічних неринкових системах, але тільки вільний обмін є атрибутом ринку

РОЗПОДІЛ
Розподіл – стадія руху суспільного продукту, що опосередковує зв’язок між виробництвом і споживанням і забезпечує розподіл товарів, послуг та ресурсів (факторів виробництва) між суб'єктами економічної діяльності
Обмін і розподіл подають «цінові сигнали» для прийняття рішень економічними суб'єктами: що, як і для кого виробляти
Що виробляти – які саме блага, якої якості і в якій кількості мають бути вироблені
Як виробляти – за допомогою яких обмежених ресурсів та технологій будуть вироблятися ці блага
Для кого виробляти – це проблема, що стосується розподілу благ: хто отримає ці блага і у якій кількості вони будуть належати економічному суб'єкту

СПОЖИВАННЯ
Споживання – кінцева стадія руху національного продукту, яку за словами А. Маршала, можна розглядати як негативне виробництво, як процес знищення корисності
Споживання буває двох видів: особисте і виробниче
Особисте споживання існує поза межами суспільного виробництва і є процесом індивідуальним.
Виокремлюють також певні блага, які за своєю природою можуть бути спожиті колективно: футбольні матчі, концертні та театральні вистави тощо.
Виробниче споживання передбачає використання засобів виробництва для створення нових споживчих благ.
Процес виробництва є нічим іншим, як процесом виробничого споживання

2.3.Технологічний вибір в економіці.
Крива виробничих можливостей
Обмеженість ресурсів передбачає альтернативність їх використання
Використаємо традиційний приклад, що ілюструє вибір суспільства між воєнним і цивільним виробництвом. Воєнне виробництво символізують гармати, а цивільне виробництво – масло.
Ресурси у суспільства обмежені і максимум, що воно може собі дозволити, то це або 5 млн. кг. масла, або 15 тис. шт. гармат. Коли суспільство, знизить виробництво масла, то зможе собі дозволити виробництво гармат.
Отже, суспільство має змогу здійснювати технологічний вибір між різними комбінаціями альтернативних можливостей

Таблиця 2.1. Альтернативні можливості виробництва масла і гармат

Крива виробничих можливостей
(крива трансформації)
Гармати,
тис. шт
Масло, млн. кг.

Координати точок A, B, C, D, E, F визначають максимальний обсяг виробництва масла і гармат у суспільстві в умовах повного використання ресурсів за даних технологічних можливостей
Комбінація виробництва гармат і масла, наприклад, у точці Y, засвідчує наявні втрати в економіці, які можуть бути обумовлені безробіттям та неповним завантаженням виробничих потужностей
Натомість, координати точки S вказують на таке поєднання виробництва гармат і масла, що за даних технологічних умов у суспільстві неможливе.
Крива трансформації може бути корисною при порівнянні виробничих можливостей різних країн; при дослідженні вибору суспільства між споживанням і нагромадженням

2.4. Альтернативна вартість
Останній стовпчик табл. 2.1. вказує на кількість гармат, від якої суспільство має відмовитися, щоб виготовити додатковий 1 млн. масла. Тобто, ціна масла в даному випадку виражена у гарматах, а не в грошовій одиниці
Ціна, таким чином, може розглядатися як альтернативна вартість, або як втрати альтернативних можливостей (opportunity cost – англ.)
Втрати альтернативних можливостей певного блага – це кількість іншого (інших) благ, від виробництва яких слід було відмовитися на користь першого
Отже, ціна товару може бути втілена не тільки у звичних грошах, але й товарах, втраченому часі
Якою б справою не займався економічний суб'єкт, він завжди буде мати втрати альтернативних можливостей

2.5.Координація вибору в господарських системах
ГОСПОДАРСЬКА СИСТЕМА – особливим чином впорядкований взаємозв'язок між виробниками і споживачами матеріальних і нематеріальних благ
Економічна теорія розглядає два способи координації вибору в процесі господарської діяльності: спонтанний (стихійний) порядок та ієрархію
Спонтанний порядок передає необхідну інформацію виробникам і споживачам через ціни. Отримана інформація координує їхню діяльність у бажаному для них руслі: для максимізації корисності (доходу), чи мінімізації витрат. Інформація щодо наявних ресурсів і щодо переваг споживачів розсіяна і не перебуває у єдиному інформаційному центрі

Ієрархія – система наказів і доручень, що скеровуються зверху вниз , від певного інформаційного центру до безпосередніх виконавців (виробників)
Наприклад, первісна община чи командно-адміністративна система в СРСР. В особі Госплану держава віддавала накази: що, як і за допомогою яких ресурсів виробляти і, навіть, де реалізовувати створений продукт
Координація вибору залежить від трансакційних видатків, що стосуються не стільки виробництва, скільки супутніх до нього витрат.
Термін «трансакційні видатки» до економічної науки запровадив Рональд Коуз у праці «Природа фірми» (1937)

Найважливіші трансакційні видатки

Від трансакційних видатків до інституцій: Що таке інституції ?
Трансакційні видатки – це видатки експлуатації економічної системи
Кеннет Ерроу
«Інституції є рамки, в межах яких люди взаємодіють один з одним»
Дагалас Норт