ЕТ як сусп. наука

1. Предмет економічної теорії
Економічна теорія - це наука, що досліджує поведінку людей, спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів з метою задоволення своїх безмежних потреб.
Залежно від мети функціонування:

1. Предмет економічної теорії
Розділи економічної теорії

Економі́чні зако́ни — об'єктивні закони розвитку суспільства, що відображають внутрішньо необхідний, сталий та істотний зв’язок між протилежними сторонами економічних явищ, процесів, систем
Економічні закони, як і закони природи, мають об`єктивний характер, тобто виникають та існують незалежно від волі і свідомості людей. Вони зумовлюються наявними соціально- економічними умовами
Відмінності
Економічні закони:
-є законами господарської діяльності людей і поза нею не існують;
-мають історично минущий характер
-відкриттю та використанню їх людиною протидіють сили суспільства, що сходять з історичної арени
Закони природи:
-є законами природи і можуть діяти поза людським суспільством ( закон всесвітнього тяжіння);
-діють довічно і завжди;
-відкриття та використання відбуваються відносно спокійно, не викликаючи суттєвих соціально-економічних суперечностей

Система економічніх законів

2. Функції економічної теорії

3. Методи економічної теорії – сукупність прийомів, засобів і принципів, за допомогою яких досліджуються категорії і закони функціонування та розвитку економічних систем

4. Становлення й основні етапи розвитку економічної теорії
Меркантилізм ( ХV-XVII ст.)
Класична політекономія (XVII-XIX cт.)
Сучасна політекономія
(остання чверть ХХ- ХХІ)
Фізіократи (XVII-XVIII cт.)
Марксистська політекономія
(XIХ –XX cт.)
Прагматична політекономія (маржиналізм)
(XIX- ХХ cт.)

Неокласицизм
Монетаризм
Кейнсіанство
Економічний лібералізм
Економічний дирижизм
Сучасна політекономія

Мислителі докапіталістичного періоду
Арістотель (384–322р.до н. е.)Вніс великий вклад у розвиток економічної науки своїм аналізом форм вартості, дуальності товару і розвитку форм торгівлі. Цікаві його міркування про шляхи придбання багатства і задоволення потреб. Головна праця Арістотеля - «Політика».

Ксенофонт (430–355рр. до н. е.)
В історію економіки він увійшов як учений, який вперше дав аналіз поділу праці, цінність товару, розглядав як споживчу вартість, так і мінову вартість.

Платон (427-347рр. до н. е.)
Прийнято вважати, що слово "економіка" було придумано саме їмНайбільш відома його робота «Політика чи держава»,в якій він створює проект ідеальної держави.
Але ні в стародавньому світі, ні в період середньовіччя ще не було самостійної економічної науки.

Меркантилізм ХV-XVII ст.
Цей перший напрямок політичної економії почав формуватися ще в останній третині XV ст. (рис. 1.1). Широкого розвитку він набув з другої половини XVI ст. Його називають меркантилізмом (від італійського мерканте — торговець, купець). Основним положення меркантилізму, що джерелом багатства є торгівля Представники: Томас Мен (1571—1641), Вільям Стаффорд (1554—1612) Антуан Монкретьєн (1575—1621).
Антуан Монкретьєн
Вільям Стаффорд
Томас Мен

Фізіократи XVII-XVIII cт.
Фізіократи (назва походить від грецьких слів фізис — природа і кратос — влада) вважали, що джерелом багатства є виробництво, яке обмежували землеробством. Промисловість вони розцінювали як непродуктивну сферу. представники Франсуа Кене (1694—1774), Жак Тюрго (1727—1781) і Віктор Мірабо (1715—1789).
Франсуа Кене
Віктор Мірабо
Жак Тюрго

Класична політекономія XVII-XIX cт.
З середини XIX ст. розвиток політичної економії йшов у двох протилежних напрямах — прагматичному і марксистському. Прагматичний напрям марксисти називають вульгарним. Назва походить від латинського vulgaris — грубий, спрощений. Представники прагматичного напряму основну увагу зосередили на використанні основних факторів виробництва для одержання прибутку та економічного зростання.

Видатними представниками прагматичного напряму були Томас Роберт Мальтус (1766—1834), Джеймс Міль (1773— 1836) в Англії, Жан-Батіст Сей (1766—1832) у Франції. У XX ст. — Фрідріх фон Гаек в Англії, Веслі Мітчел та Поль Самуельсон у США.
Томас Роберт Мальтус
Джеймс Міль
Мітчел та Поль Самуельсон
Фрідріх фон Гаек

Як противага прагматичній політекономії в середині XIX ст. виникає марксистська політекономія. її основи заклали Карл Маркс (1818—1883) і Фрідріх Енгельс (1820—1895). Вони зосередили свою увагу на дослідженні суперечностей капіталізму і намагалися довести неминучість його загибелі.
Фрідріх Енгельс
Карл Маркс

Кейнсіанство — один із провідних напрямів економічної думки, який обґрунтовує необхідність втручання держави в економіку. Він сформувався в 30-х роках XX ст. Головним його представником е англійський економіст Дж. Кейнс. У 1936 р. він опублікував монографію "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей".

Неокласицизм. Узяв на себе функцію захищати капіталізм від марксизму. Його представники роблять спробу сформулювати закономірності оптимального режиму господарювання економічних одиниць в умовах вільної конкуренції.
Досить впливовим напрямом є монетаризм. Монетаристи надають вирішального значення в регулюванні економіки грошовій системі. Головною умовою стійкого розвитку вони вважають планове (4—5% на рік) зростання грошової маси в обігу. Монетаристська концепція лежить в основі діяльності Міжнародного валютного фонду (МВФ). Монетаризм є основою офіційної економічної політики і в Україні.