ЕТЕРИ Етери

Назви етерів

МЕТОДИ ОДЕРЖАННЯ
Міжмолекулярна дегідратація спиртів у присутностi мінеральних кислот
Вторинні, а тим більше третинні спирти не дають етерів. У присутності кислоти вони дегідратують з утворенням алкенів. Тому етери третинних спиртів одержують іншим шляхом.
Дана реакція є алкілуванням одного спирту іншим. Вона відбувається за умови, що кислота взята не у надлишку, а температура реакції не дуже висока (120-160о), інакше спирт відщепить воду і перетвориться у алкен. Алкілуючий агент (протонований спирт або карбокатіон) утворюється зi спирту при його взаємодії з кислотою:

2. З галогеналкілів (реакція Вільямсона)
3. Приєднання спиртів до ацетилену веде до утворення вінілалкілових етерів.

ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
У етерів відсутнi водневi зв’язки, тому вони не розчиняються у водi i мають відносно низькi температури кипіння
С2Н5-ОН, tокип.= 78оС; С2Н5-О-С2Н5, tо кип. = 34,6оC.
ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
Етери проявляють сильнішi електронодонорнi властивостi порівняно зi спиртами, за рахунок неподілених пар електронів атома кисню. Таке збільшення електроно-донорних властивостей пояснюється електронодонорним характером алкільних груп, що проявляють +І-ефект. Тому етери є основами Льюїса і розчиняються у сильних кислотах.
Однак уцілому етери є доволі інертними сполуками: не гідролізуються, не взаємодіють з лугами, розведеними кислотами.

1. Утворення оксонієвих сполук (оксонієвих солей)
У присутностi сильних кислот утворюються протонованi етери (оксонієвi солi або оксонієвi катіони).
Реакції ацидолізу i розщеплення етерів
2.1. Ацидоліз кислотами. Ацидоліз – це розщеплення сполуки під дією кислоти.
Концентрованi кислоти розщеплюють етери за схемою:

2.2. Реакція розщеплення протікає також під дією металічного натрію (П.І.Шоригін)
3. Окиснення етерів
Більшість етерів легко окиснюється киснем повітря, утворюючи пероксиднi сполуки.

ЦИКЛІЧНІ ЕТЕРИ (ОРГАНІЧНІ ОКСИДИ)
Циклічні етери містять одну, дві або більше етерних груп, i мають циклічну структуру. Циклічнi етери з одним атомом кисню поділяються на α-, β-, γ- тощо, залежно від числа вуглецевих атомів у циклі.
α-Оксиди або епоксисполуки мають у своїй структурi епоксидне кільце

β-Оксиди мають у циклi три атоми Карбону
γ-Оксиди містять у циклi чотири атоми Карбону
Циклічнi етери можуть мати також два і більше атоми оксигену

В особливу групу виділенi циклічнi етери з кількома атомами оксигену, які називаються краун-етерами
[18]-Краун-6

Краун-етери є в’язкими рідинами або кристалічними речовинами, розчинними як в органічних розчиннихка, так і у воді.
Дуже важливою властивістю краун-етерів є їх здатність утворювати комплекси з йонами металів. Причому стійкість комплексу визначається співвідношенням йонного радіуса металу та внутрішнім радіусом макроциклу. Так, [15] краун-5 ефективно зв’язує йон натрію, а [18] краун-6 йони калію.
Краун-етери застосовують для покращення розчинності неорганічних солей в органічних розчинниках, як ефективні каталізатори міжфазного переносу, лікарські препарати, пестициди, антидоти.

ОДЕРЖАННЯ ОКСИРАНІВ (ЕПОКСИДНИХ СПОЛУК)
1. Епоксисполуки одержують з етену або пропену двома шляхами.
З алкіленхлорогідринів - реакцією дегідрохлорування (див.стор.) Причому утворення епоксидів можливе лише при транс-положеннi СІ та ОН
1.2. Окиснення алкенів
Окиснення етилену ведуть в присутностi срібного каталізатора

ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ЕПОКСИДНИХ СПОЛУК
Епоксидне кільце має вигляд правильного трикутника зі значно деформованими валентними кутами.
Таке угруповання відносно нестійке i полярне. Зв’язок С—О в епоксидному кільцi розривається легко i для епоксидів характернi реакції приєднання з розщепленням кільця.
Вони відбуваються за механізмами SN1 або SN2.

Якщо епоксид реагує з речовиною Н-Х, то протонізований атом Гідрогену приєднується до Оксигену, а нуклеофільна частина молекули (Х) - до Карбону епоксидного кільця ( заміщує атом оксигену біля атома карбону) за схемою:

ОРГАНІЧНІ ПЕРОКСИДИ
Органічними пероксидами називають сполуки, якi містять в молекулі пероксидну групу —ОО—. Їх розглядають як похіднi найпростішого пероксиду Н—ОО—Н, пероксиду водню, у якого один або два атоми водню заміщенi на вуглеводневi або іншi залишки.
КЛАСИФІКАЦІЯ ПЕРОКСИДІВ
Гідропероксиди - загальна формула R—OO—H, де R –вуглеводневий радикал.

Пероксиди - загальна формула R—OO—R′, де R i R′ – однаковi або різні, вуглеводневі радикали:
Ацилпероксиди (пероксиди ацилів) - містять —ОО—групу, з якою зв'язані залишки кислоти - ацили.

Пероксикислоти (гідропероксиди кислот, надкислоти) – сполуки формули:
Пероксиацетатна Пероксибензоатна
кислота (надацетатна) кислота (надбензоатна)
Пероксиестери (пероксиднi естери) - сполуки, що складаються з залишків кислот (ацилів) та алкільних груп, з'єднаних між собою пероксидною групою —ОО— , загальної формули: