Еволюція прав людини

«Щоб стати людиною, природі потрібно було кілька мільйонів років. Щоб стати твариною -людині потрібно кілька годин!»

Закони царя Хаммурапі
Закони – це правила та приписи обов'язкові для всіх жителів держави
Звід законів Хаммурапі або Кодекс Хаммурапі — один з найдавніших і найкраще збережених законодавчих кодексів стародавнього Вавилону, створений близько 1780 року до н.е. за наказом вавилонського царя Хаммурапі.

Антична доба
Ідеї прав і свобод існували впродовж майже всієї історії людства, проте не зовсім зрозуміло, чи можна характеризувати їх терміном права людини в сучасному розумінні. Концепція права існувала в історичних культурах, стародавні філософи, такі як Аристотель, писали про права громадян на власність та участь у громадських справах. Однак, ні стародавні греки, ні римляни не мали концепції універсальних прав — рабство вважалося цілком природним

Середні віки
Велика хартія вольностей» 1215 року або Маґна Карта (лат. Magna Carta) — перша «неписана» конституція Англії Велика хартія вольностей традиційно вважається першим юридичним документом, у якому закладено основи концепції прав людини, створено передумови для подальшого утвердження свободи і верховенства права.

«Жодна вільна людина не буде заарештована, або ув'язнена, або позбавлена володіння, або у будь-який (інший) спосіб знедолена... як за законним вироком рівних їй та за законом країни» (1215, «Велика хартія вольностей», Англія»)

Епоха Відродження та Просвітництва
Білль про права 1689 — акт англійського парламенту про обмеження прав короля. Білль про права забороняв королю без згоди парламенту видавати нові закони і припиняти чинні закони, стягувати податки, тримати в мирний час армію. Білль про права проголошував свободу парламентських дебатів, виборів і подачі петицій.

Теорія природного права (природні права належать від народження, вони закладені в самій її сутності й однакові для всіх)
Гуго Гроцій (1583 – 1645) –нідерландський юрист (держава - це до­сконала угода вільних від природи людей, укладена заради дотримання права і спільного інтересу;)
Бенедикт Спіноза (1632-1677) – нідерландський філософ (держава - це добровільне об'єднан­ня людей, яке виникає на основі суспільного договору, ме­тою якого в дійсності є свобода.)
Томас Гоббс (1588-1679) – англійський філософ (відправним моментом у вченні Гоббса про право є аксіома про природну рівність людей. Від природи всі вільні і рівні. )
Шарль Луї Монтеск'є (1689-1755) – французький правник (метою права є свобода, рівність, безпека і щастя усіх людей.)
Жан-Жак Руссо (1712-1778) – французький філософ-просвітник ( суспільство - організоване спів­життя незалежних, вільних рівних людей, які мають спільну волю, що реалізується як народний суверенітет)

Декларація незалежності США (1776 р.)
Декларація незалежності США – документ, прийнятий 4 липня 1776 р. у Філадельфії Другим Континентальним конгресом, який проголосив відокремлення 13 північноамериканських колоній від Великобританії.
- рівність усіх людей; непорушність основних прав, таких як “життя, свобода і прагнення щастя”
- було закріплено право народу на зміну уряду, його повалення, якщо він діятиме всупереч інтересам народу.

Декларація прав людини і громадянина (1789)
26 серпня 1789 р. Установчі збори Франції під тиском народного революційного піднесення прийняли Декларацію прав людини та громадянина - програмний документ французької революції (1789-1799). Вона складалася із 17 статей, базувалася на положеннях теорії природного права і, на противагу королівському самодержавству.

- принцип національного верховенства, згідно з яким нація - це єдине джерело влади;
- непорушність природних прав людини (свободи, власності, безпеки, опору гнобленню та ін.);
- рівність людей перед законом;
- свободу слова, совісті та преси.

Загальна декларація прав людини (1948)
Загальна Декларація Прав Людини (ЗДПЛ) — декларація, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року в Парижі. Декларація представляє першоглобальне вираження невід'ємних прав, які мають усі люди.

Стаття 1
Всi люди народжуються вiльними i рiвними у своїй гiдностi та правах. Вони надiленi розумом i совiстю i повиннi дiяти у вiдношеннi один до одного в дусi братерства.
Стаття 2
Кожна людина повинна мати всi права i всi свободи, проголошенi цiєю Декларацiєю, незалежно вiд раси, кольору шкiри, статi, мови, релiгiї, полiтичних або iнших переконань, нацiонального чи соцiального походження, майнового, станового або iншого становища.
Стаття 3
Кожна людина має право на життя, на свободу i на особисту недоторканнiсть
Стаття 4
Нiхто не повинен бути в рабствi або у пiдневiльному станi; рабство i работоргiвля забороняються в усiх їх видах.
Стаття 9
Нiхто не може зазнавати безпiдставного арешту, затримання або вигнання.
Стаття 13
1. Кожна людина має право вiльно пересуватися i обирати собi мiсце проживання у межах кожної держави.
2. Кожна людина має право покинути будь-яку країну, включаючи й свою власну, i повертатися у свою країну.
Стаття 20
1. Кожна людина має право на свободу мирних зборiв i асоцiацiй.
2. Нiхто не може бути примушений вступати до будь-якої асоцiацiї.

«Запам'ятайте, ніхто не може змусити вас почувати себе неповноцінним без вашої на те згоди» (Елеонора Рузвельт)