Грип та інші гострі респіраторні хвороби

План
1. Актуальність теми
2.Визначення термінологічних категорій ГРЗ та ГРВІ.
3. Грип. Етіологія, епідеміологія, клінічна картина.
4.Особливості парагрипу, аденовірусної, риновірусної та респіраторно-синцітиальної інфекцій.
5. Лікування грипу. Профілактика.
6. Менінгококова інфекція:
Етіологія;Епідеміологія;Клінічні особливості;
Діагностика;Лікування;Профілактика.
7. Особливості роботи медичної сестри при догляді за хворими з ГРЗ та менінгококовою інфекцією
8. Заключення
9. Література

Актуальність
Нині грип є найпоширенішою інфекцією на земній кулі. Особливістю цієї інфекції є неймовірна швидкість поширення – велике місто охоплюється захворюванням за 2 тиж., велика країна –за 4 тиж. Під час епідемічних спалахів хворіє 50% населення ураженого регіону. Зараз грип залишається неконтрольованою і малокерованою інфекцією. Показник смертності від неускладненого грипу невисокий – 0,2%, але він різко збільшується в літніх і ослаблених людей, які мають хронічне захворювання серця, легень.

Під час епідемії грипу завжди збільшується летальність від серцево-судинних, легеневих захворювань. Підрахували, що неускладнений грип та інші ГРЗ забирають у людини 1 рік життя.
За даними оперативної інформації, в області станом на 01.01-01.11.2012 р. зареєстровано понад 120,0 тис. звернень за медичною допомогою з приводу гострих респіраторних інфекцій, з них дітей до 18 років – понад 73,0 тис., що складає 61,4%.
З початку цього року госпіталізовано 6,5 тис. осіб, з яких 80% - діти. Летальних випадків не зареєстровано.

ГРВІ - загальна назва клінічно-подібних гострих інфекційних хвороб, які викликаються вірусами, передаються повітряно-крапельним шляхом, характеризуються запаленням слизових оболонок дихальних шляхів та явищами інтоксикації.
ГРЗ - це синдромальний діагноз (вимушений). Термін використовується до встановлення етіологічного діагнозу лабораторними методами.
При обстеженні хворого треба визначити синдром запалення дихальних шляхів, тобто слідуючі зміни: риніт, фарингіт, ларингіт, трахеїт, бронхіт, які можуть виникати ізольовано, але частіше спостерігаються в поєднанні.

Гострі респіраторні захворювання спричиняють:
Віруси:Віруси грипу; Аденовіруси; Віруси парагрипу; Реовіруси; Риновіруси; Коронавіруси; Респіраторно-синцитіальний вірус; Ентеровіруси; Вірус простого герпесу.
Бактерії: стрептококи, стафілококи, клебсіели.
Найпростіші: пневмоцисти
Гриби: кандіда, аспергіли

Риніт - запалення слизової оболонки носа, яке проявляється закладеністю носових ходів, затрудненим диханням через ніс, виділенням із носу, чханням.
Фарингіт - запалення слизової оболонки глотки, яке характеризується відчуттям першіння в горлі, болями при ковтанні.
Ларингіт - запалення слизової гортані часто розвивається при багатьох інфекційних хворобах (грип, парагрип, аденовірусні захворювання, кір, коклюш). Ларингіт може виникнути і під впливом неінфекційних факторів: переохолодження, подразнення парами хімічних речовин, диму при курінні, зловживання алкоголем і т.п. Симптоми: відчуття першіння, подряпування в горлі, кашель, зміна голосу (хриплий, грубий, беззвучний-афонія), грубий “гавкаючий” кашель.
Трахеїт - запальні зміни в трахеї. Розглядається як компонент ГРЗ, якщо поєднується з ураженням верхніх відділів респіраторного тракту.
Бронхіт - запальні зміни в бронхах. Виникає кашель, спочатку сухий, а згодом з виділенням харкотиння.
Бронхіоліт – запальні зміни в альвеолах. Клінічна картина полягає у проявах
дихальної недостатності.

Грип - гостре респіраторне вірусне захворювання з крапельним механізмом передачі, яке характеризується гострим початком, переважним ураженням верхніх дихальних шляхів і загальною інтоксикацією.

Будова вірусу грипу
Віруси грипу позначаються буквами латинського алфавіту А, В і С. Містять РНК.
Вірус типу А має на своїй поверхні два антигени :
Гемаглютинін (Н) всього 12
Нейрамінідазу (N) всього 9

Епідеміологія
Джерело – хвора людина чи носій;
Механізм передачі – повітряно-крапельний;
Сприйнятливість - висока;
Сезонність – холодна пора року.

Клініка
Інкубаційний період продовжується від 12 до 48 годин.
Розрізняють такі клінічні форми хвороби:
типовий грип (неускладнений і ускладнений);
атиповий (афебрильний, акатаральний, блискавичний).
По тяжкості розрізняють легкий, середньої тяжкості і тяжкий перебіг хвороби.
В клінічній картині хвороби виявлено два ведучих синдроми - загальної інтоксикації і катаральних змін верхніх дихальних шляхів. З перших годин симптоми загальної інтоксикації: появляється озноб, сильні головні болі з локалізацією в лобній ділянці, скронях, болі в очних яблуках, загальна слабість, ломота в тілі. Хворі адинамічні, сонливі.
При більш вираженій інтоксикації спостерігається головокружіння, шум в вухах, нудота, блювота, порушення сну, свідомості.
Характерний зовнішній вигляд хворих - гіперемійоване набрякле обличчя, виражена ін’єкція судин склер і коньюнктиви, світлобоязнь, шкіра волога.

Типовим для грипу є розвиток трахеїту, з появою болі за ходом грудини і болючого кашлю. Ларингіт зустрічається рідко, звичайно в поєднанні з трахеобронхітом.
Через декілька годин або через добу появляються катаральні явища зі сторони носоглотки. Вони можуть бути слабовиражені або й відсутні. Риніт як правило, помірний, недовгий.
Якщо грип перебігає без ускладнень, гарячковий перебіг продовжується 2-4 дні, і хвороба закінчується швидко, протягом 5-7 днів. Температура знижується критично. Двогорба температура зустрічається при грипі рідко, частіше вона характеризує ускладнення.

Ускладнення
Спричинені безпосередньо вірусом і обумовлені активацією хронічних вогнищ бактерійної інфекції. Найбільш частим ускладненням є пневмонія, фронтіти, гайморіти, отіти. Загострюються хронічні захворювання - tbc, ревматизм, гломерулонефрит, гепатохолецистит.
Діагностика грипу
З метою специфічної діагностики в ранні терміни застосовують реакцію імунофлюоресценції та ПЛР
Ретроспективний метод - серологічні дослідження в парних сироватках в динаміці РЗК, РГГА, РНГА, ІФА. Вірусологічне дослідження застосовується лише в епідеміологічній практиці.
Необхідно робити ЕКГ і рентгенографію легенів.

Парагрип
Інкубаційний період - 2-7 днів, частіше 2-4 дня. Початок поступовий: температура 37-37,50, може бути і нормальна.
Інтоксикація виражена слабо, недомагання, головний біль, ломота в тілі. Зовнішній вигляд не змінений.
Типовим для парагрипу є:
повільний, в’ялий розвиток хвороби;
невисока гарячка, але більш тривала;
слабовиражені загальнотоксичні явища, токсикоз відсутній;
помірні катаральні явища;
грубий, сухий кашель, “гавкаючий”, першіння;
ларингіт (ураження гортані із синдромом стенозу гортані);
не спостерігаються епідемії.
не спостерігаються болі в очних яблуках, м’язеві болі, пітливість;
нема пастозності, гіперемії обличчя, конюктивіту.
Для експрес-діагностики використовують виявлення віруса парагрипу в слизу ротоглотки і носа за допомогою імунофлюоресцентного методу. Використовують серологічні методи - РЗК, РГГА.

Аденовірусне захворювання - викликаються великою групою аденовірусів.
Особливістю є ураження дихальних шляхів і слизової оболонки очей з різко вираженим ексудативним компонентом (коньюнктивіт), а також ураженням лімфоїдної тканини.
Інкубаційний період - 5-6 днів, інколи 9-14 днів.
Захворювання починається з катаральних явищ. Загальнотоксичні симптоми виражені помірно, навіть при високій температурі, яка триває довше чим при грипі до 10 днів і більше, дві хвилі температури.
Коньюнктивіт - катаральний, фолікулярний, плівчастий, частіше односторонній, нема болі в очних яблуках, але є світлобоязнь, відчуття “піску” в очах.

Аденовірус

Аденовірусна інфекція супроводиться на відміну від грипу, лімфоаденопатією: збільшення передвушних, шийних, підщелепних, медіастенальних, мезентеріальних лімфовузлів.
В частини хворих є збільшені печінка і селезінка.
Експрес-діагностика заснована на застосуванні імунофлюоресценції (імунофлюоресцентний метод - вірусні включення в клітинах слизової носоглотки); вірусологічного методу - виділення вірусу із змиву носоглотки, виділень з очей при конюнктивітах, а також із випорожнень.

Респіраторно-синцитіальна інфекція - гостре вірусне захворювання, яке характеризуються переважним ураженням органів дихання (бронхіти, бронхіоліти, пневмонії).
Для респіраторно-синцитіальної інфекції типово:
ураження нижніх відділів дихальних шляхів, помірно виражені загальнотоксичні симптоми;
раннє виявлення клінічних і рентгенологічних ознак бронхіта, бронхіоліта, нерідко з астматичним компонентом і дихальною недостатністю (симптом задухи).
Ускладнення - пневмонії.
Для лабораторного підтвердження діагноза використовують:
виділення РС - віруса із ротоглотки і носа на культурі тканин;
виявлення специфічного антигена в мазках із носоглотки хворих методом флюоресціюючих антитіл;
виявлення антитіл з допомогою РЗК.

Риновірусне захворювання (заразний нежить)- гостре респіраторне захворювання, яке характеризується слабо вираженими симптомами загальної інтоксикації і переважним ураженням слизової оболонки носа.
Інкубаційний період триває в середньому 2-3 дні.
Ведучий симптом - ринорея.
Діагноз риновірусного захворювання заснований на :
епідеміологічних даних (весняний або ранній осінній період, наявність подібних захворювань у оточуючих);
клінічних проявів: наявність у великій кількості носової секреції серозної або серозно-слизової (ринореї);
практично відсутня інтоксикація;
першіння в горлі;
лабораторна діагностика.

Лікування грипу:
Лікування хворих на легкий та середньотяжкий грип проводять вдома. Госпіталізації підлягають хворі з тяжким перебігом грипу. “Грип потрібно вилежати в ліжку”. Приміщення потрібно провітрювати.
Етіотропне лікування. В перші дві доби хвороби призначають ремантадин. В перший день призначають по 100 мг 3 рази, в наступні 2-3 дні - по 100 мг 2 рази. Препарат діє лише на вірус грипу А.
Таміфлю 0,075 2 рази 5 днів.
В перші дні захворювання застосовують стимулятор інтерфероноутворення - дібазол по 20 мг 1 раз на день, аміксин по 125 мг двічі на день першої доби, в подальшому 125 мг через день, протягом 4-6 діб, а також рекомбінантний α-інтерферон по 1 млн МО двічі на день протягом 4-5 діб.
Активним є рибавірин, який застосовують в аерозолях та таблетках (200 мг 3 рази на день протягом 4 діб).

Патогенетичне та симптоматичне лікування.
Не знижувати температуру. Гарячка - неспецифічна захисна реакція організму, стимулятор ендогенного інтерфероноутворення, інгібітор розмноження вірусу.
В осіб похилого віку при гарячці вище 39-400С можливе застосування мефенамової кислоти або амізону, парацетамолу з кофеїном.
Використовують фізичні методи - протирання шкіри 0,5% р-ном оцту, потогінні засоби (настій квіток липи, чай з калиною, малиною, лимоном). З перших днів при грипі традиційно застосовують гірчичники, аскорутин, який зменшує геморагічний синдром, антигістамінні засоби, метилурацил, який стимулює лейкопоез і клітинну регенерацію.
Для зменшення кашльового рефлексу - призначають лібексин, стоптусин, тусупрекс.
Після 3 доби хвороби, з появою харкотиння призначають відхаркуючі - мукалтин, бромгексин, амброксол, ацетилцистеїн - вони стимулюють утворення сурфактанта, який є важливим компонентом альвеолярної системи, забезпечує їх нормальне функціювання.

Профілактика
Неспецифічна сезонна профілактика включає засоби і методи підвищення резистентності організму до збудників грипу і ГРВІ.
Рекомендують загартовуючі процедури (полоскання горла холодною водою, сон у холодну пору року з відкритою кватиркою).
Специфічна профілактика - проведення вакцинації.
Екстренну профілактику проводять в період епідемії грипу. Досить ефективною вважається хіміопрофілактика грипу за допомогою ремантадину - по 0,05 г раз на добу протягом 7 днів, оксолінової мазі (0,25% мазь) арбідол 1 т на день, інтерферону по 5 капель 2 рази на добу. Імунал, Афлубін

Література
Інфекційні хвороби: підручник / за ред. О.А. Голубовської. – Київ: ВСВ «Медицина», 2012. – С. 230-259.
Б.М. Дикий, З.М. Митник, О.Я. Пришляк, І.Г. Грижак, О.Є. Кондрин. Практична інфектологія. – Івано-Франківськ, 2010. – С. 87-95.
Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби – Київ: Здоров”я, 2001. – Т.1. – С. 60-126.
Інфекційні хвороби у загальній практиці та сімейній медицині/За ред. Андрейчина М.А. – Тернопіль: «Укрмедкнига», 2007. – С. 120-135.
Інфекційні хвороби / за ред. М.Б.Тітова.- К.: Вища шк., 1995.- С. 241-262.