Кінематограф Італії

Ранній період
У період диктатури Муссоліні фашистська пропаганда використовувала історичні картини, мелодрами, кінокомедії для ідеологічного тиску на італійців. Перед першою світовою зароджуються принципово нові тенденції.
Основоположниками нового італійського кіно стають А. Блазетті, В. Де Сіка, Л. Вісконті. Це «перші ластівки» оригінального напряму, що у історію кіномистецтва під назвою «неореалізм»

У 1945 р. Р. Росселліні знімає «Рим - відкрите місто», присвячений боротьбі з фашизмом. Ця картина - своєрідний маніфест неореалізму. У ній вперше знялася Анна Маньяні.

Післявоєнний період
У перші повоєнні десятиліття минулого століття з'являються так звані комедії по-італійськи: «Бум», «Шлюб по-італійськи» «Операція« Святий Януарій »Д. Різі,« Розлучення по-італійськи «
Саме в цей період на акторському небосхилі засяяли нові кінозірки: С. Лорен, Дж. Лоллобриджида, М. Мастрояні.

70-80 роки
Пов'язані з розвитком жанру політичного фільму,також в ці роки знімаються кінокомедії,які є популяриними і в наш час.
А саме: “Закоханий до нестями” , «Приборкання норовливого» , «Бинго-Бонго» , «Блеф» ,

«Приборкання норовливого»
«Закоханий до нестями»

Також в цi часи iталiйськi кiнорежисери тiсно спвiпрацюють з рядянськими

Нинішні кінематографісти віддають перевагу комерційним жанрам, зокрема, кінокомедії таких як «Викрадачі мила» і фільмів жахів «Травма», «Два злісних погляду»