лаб роб 4

Плодові тіла – це видозміни міцелію, утворені плектенхімою.
У аскомікотових розрізняють чотири типи плодових тіл: закрите (клейстотецій), напівзакрите (перитецій), відкрите (апотецій) та несправжнє (псевдотецій).
Плодові тіла аскомікотових переважно мікроскопічні (виняток становлять пецицальні гриби).

Перитеції – напівзамкнені плодові тіла, переважно округлі або кувшиновидні, з вузьким отвором на вершині. З дна перитеція, а іноді і від його бічних стінок пучком або шаром піднімаються сумки звичайно циліндричної або булавоподібної форми. Між сумками розвиваються стерильні ниткоподібні елементи – парафізи. Справжня парафіза вростає в порожнину перитеція між сумками від його основи. Вони вільні на кінцях, прості або розгалуджені. У представників порядку гіпокрейні (Hypocrealеs) утворюються парафізи іншого типа –вростаючі в порожнину перитеція зверху (із „стелі”) і з'єднуються з його основою. В цьому випадку сумки розвиваються між апікальними парафізами. Окрім парафіз в перитеції є звичайно перифізи – ниткоподібні короткі гіфи, розташовані в носику перитеція і направлені до виходу з нього, Сумки, парафізи і внутрішні тканини перитеція називають його центром. У сучасній систематиці еуаскоміцетів розвиток центру перитеція – важлива ознака, використовувана для розмежування порядків.

Аскоспори з перитеціїв звичайно викидаються активно. Впорядковане розташування сумок в перитеції дозволяє їм по черзі, подовжуючись за рахунок зростання або розтягування оболонки, досягати отвору перитеція і викидати аскоспори. Аскоспори викидаються з сумки або одночасно, або по черзі, як це спостерігається, наприклад, у видів з роду кордицепс – Cordyceps. У діапортових – Diaporthales, перитеції яких часто мають дуже довгі носики, сумки утворюються на короткій, швидко зникаючій ніжці, і в зрілості вільно лежать в порожнині перитеція. При набуханні сумок в перитеції створюється тиск, в результаті якого вони почергово виштовхуються до отвору перитеція і викидають аскоспори. Лише у небагатьох грибів в перитеціях розвиваються прототунікатні сумки. Їх оболонки швидко розчинюються, і зрілий перитецій містить масу аскоспор, занурених в слиз. При її набуханні спорова маса видавлюється через отвір перитеція і утворює на його вершині слизисту краплю.

Апотецій – широко відкриті при дозріванні плодові тіла, звичайно блюдцевидні або чашовидні. На їх верхній стороні розташовується шар сумок і парафіз, який називається гіменієм. Під гіменієм знаходиться тонкий шар переплетених гіф – гіпотецій, або субгіменій. М'ясиста стерильна частина апотецію – ексципул – звичайно складається з двох частин: оболонки апотецію, і його м'якоті. Іноді м'якоть в апотеції може бути відсутньою. У деяких груп еуаскоміцетів будова апотеціїв відрізняється від типового. Вони можуть мати булавоподібну форму або розчленовуватися на капелюшок і ніжку, як, наприклад, у сморчків і строчків. У представників порядку трюфелеві – Tuberales апотеції вторинно замкнуті, у зв'язку із підземним способом життя.

Аскоспори з апотецію викидаються активно. Розташування сумок у вигляді широко відкритого гіменія дає можливість одночасного звільнення аскоспор з багатьох сумок у вигляді «вибуху» або «залпу». Дотик до крупних апотеціїв пецицових грибів викликає появу над ними легкої хмарки викинутих аскоспор і навіть звук характерного клацання. Лише у небагатьох дискоміцетів аскоспори звільняються з сумок послідовно (наприклад, у видів з роду геоглоссум – Geoglossum). Аскоспори викидаються з апотеціїв на відстань 0,5–20 см, а у деяких видів – до 60 см. Апотеції – найбільш довершений тип плодового тіла аскоміцетів, що забезпечує максимальну продукцію аскоспор і їх активне викидання на велику відстань.

Клейстотецій — кулясте, повністю замкнуте плодове тіло, аски розташовані всередині, вони вивільнюються внаслідок руйну­вання стінки плодового тіла.

Несправжні плодові тіла – псевдотеції – на відміну від справжніх, не мають перидію. Перед їх утворенням гаплоїдні гіфи міцелію розростаються і видозмінюються у строму. Далі в ній утворюються аскогони ті антеридії, відбувається статевий процес, і утворюються аскогенні гіфи та аски. Вони розсувають гіфи строми або частково їх руйнують, внаслідок чого утворюються порожнини – локули. Саме в цих локулах і розміщуються аски.

Пеніцілові гриби розмножуються в основному безстатево. Конідії утворюються на кінцях мутовчасторозгалуженіх конідієносців, Що нагадують кисть руки (звідсі трівіальна назва ціх грібів - кістьовікі). Конідії бувають зеленого, блакитного, сіро-зеленого кольори або знезабарвлені. Окремі види роду Penicilluim вікорістовуються при одержанні антібіотіка пеніціліну (Penicilluim chrysogenum, P. nigricans, P. brevicompactum ТОЩО). Вид P. roqueforti відіграє Важливим роль у дозріванні сиру Рокфор, вид Pen. саmеmbеrtі - у віробніцтві сиру Камамбер.
Penicillium chrysogenum
Penicilluim