Письменная речь

Письмо – видатне надбання людства, величезний здобуток кожного народу, кожної людини, що оволодіває писемністю.
Воно використовується в різноманітних галузях діяльності людини: в організації виробництва, в науці, культурі, в засобах масової інформації та зв'язку, в міжнародних політичних відносинах, у просвітницькій роботі.
Мета роботи: оцінити рівень необхідності мови, її значення для суспільства.
Завдання: - дослідити історію
писемного мовлення;
- проаналізувати
психологічний аспект
письма;
- визначити функції мови
на письмі.

Письмо – штучно створена система фіксації мовлення, яка дає змогу за допомогою графічних елементів передавати мовленнєву інформацію на відстані й закріплювати її в часі.

Письмо є даром богів або винаходом видатних людей у стародавніх переказах, легендах, міфах. Так, давні єгиптяни винахід письма приписували богові Тоту, вавілоняни — богові Набу; в стародавніх індійських легендах розповідається, що письмо людям дав бог Брахма, в китайських — мудрий Цань Чін, що мав обличчя дракона і четверо очей, знайшовши зразки для письма у зірках, у слідах птахів та ящірок.

Чимало дискусій у науковому світі викликала діяльність Кирила і Мефодія, з іменами яких пов'язують створення слов'янської абетки. Ґрунтовне дослідження абетки, яку умовно названа кирилицею, зробив український філолог, відомий також як Митрополит Іларіон. Його праця "Слов'янське письмо перед Костянтином" переконливо доводить правдивість оповіді Чорноризця Храбра, який писав, що Євангеліє і Псалтир "руськими письменами писані". Ця подія датується зимою 860-861 рр. Якщо це вже сформована писемність, то що ж тоді створив Кирило?..

Письмо є потужним фактором прискореного розвитку людства. Йому належить визначна роль у створенні та збереженні духовних, а через них і матеріальних цінностей. Письмо продовжує і розвиває те, що було створено іншим народом. Письмо не природне, а суспільне явище, винахід людини, яким користується соціум.

Письмо іноді розглядають як особливу графічну форму мови і навіть як писемне мислення. Більш рельєфне визначення письма можна дати, порівнюючи його не з мовою, а з мовленням. Як відомо, мовлення - це мова в дії.

В сучасній методичній літературі розрізняють письмо та писемне мовлення. Писемне мовлення — письмо в широкому розумінні терміна - це специфічний код мовленнєвої діяльності, кодування інформації з урахуванням графічного способу зв'язку.

У психології та фізіології письмо визнають найскладнішим видом мовленнєвої діяльності, до якої залучаються всі мовленнєві аналізатори. Матеріальну базу письма складають орфографічні та графічні навички.

Вміти писати — це графічно правильно зображати літери алфавіту, трансформувати в букви звуки та звукосполучення, асоціюючи при цьому звуковий, графічний та кінестетичний образи слова з його значенням; орфографічно правильно писати слова, словосполучення, ставити знаки пунктуації; оперувати мовними структурами; вміти формулювати свої думки в письмовій формі.

Вимоги до письма:
- точність,
- послідовність і лаконічність,
- виклад фактів,
- гранична чіткість у висловлюванні.

Фцнкції писемного мовлення:
- комунікативна,
- мислевідтворююча,
- мислезберігаюча,
- структуруюча.

Висновки
Письмо є одним з таких винаходів людства, без якого було б неможливе його існування. Звукова мова обмежена в просторі і часі, тому існує і споконвіків існувала потреба в передачі інформації. Саме письмо стало засобом такої передачі.

Висновки
Винахід письма можна вважати другим за важливістю (після звукової мови). Він спричинив справжню інтелектуальну революцію, забезпечивши повноцінну передачу інформації, а, отже, досвіду поколінь. Значно зросла і прискорилася взаємодія між різними групами людей, інтенсифікувалася торгівля, виробництво, стало можливою повноцінне функціонування художньої літератури.