Презентация тема 2

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ:
Конституція України [Ел. ресурс]. – режим доступу : http://www.zakon.rada.gou.ua.
Про засади державної мовної політики : Закон України [Ел. ресурс]. – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gou.ua.
Про затвердження Інструкції з оформлення документів у системі Міністерства внутрішніх справ України : наказ МВС України від 27.07.2012 № 650.

СОЦІОЛІНГВІСТИКА
– наука, поняттєвий апарат якої включає, з одного боку,
лінгвістичні поняття, з іншого – соціологічні, між якими встановлюються певні кореляції. Вони стосуються і суспільства (соціум, мовна спільнота, сфера спілкування, середовище спілкування) і мови (мова, діалект, усно-розмовна і писемно-книжна форми мови, мова народу, мова нації, літературна мова, функціональні стилі, соціально-комунікативна система і її компоненти, мовна ситуація, види мовних ситуацій тощо).
Найголовнішими проблемами соціолінгвістичного опису є соціальна диференціація мови, мова і суспільство, мова і нація, мовна політика та мовна ситуація, мовне законодавство, мова і культура.

ОСНОВНІ ФОРМИ ПОБУТУВАННЯ МОВИ:
1) літературна мова;
2) просторіччя;
5) піджини (змішані мови зі спрощеною структурою, які використовуються як засіб міжетнічного спілкування);
6) креольські мови (від ісп. criollo – людина мішаного походження, від батьків двох рас) – мови, сформовані на основі піджинів, які стали рідними для певного колективу їх носіїв;
7) територіальні діалекти;
8) деякі типи соціальних діалектів (варіанти національної мови, пов’язані з існуванням соціальних груп, об’єднаних певним типом зв’язку: жаргон, арго, сленг. Жаргон – умовна штучна мова людей якогось фаху, наприклад злодійський жаргон. Арго – специфічна, не зрозуміла іншим групова мова, спеціально створена з метою її втаємничення від сторонніх. Сленг – жаргонізоване розмовне мовлення з широкою соціальною базою, наприклад молодіжний сленг);
9) суржик (специфічна форма побутування мови, характерна для України.

МОВНА СИТУАЦІЯ
сукупність форм існування однієї мови або сукупність мов у їх територіально-соціальному взаємовідношенні і функціональній взаємодії в межах певних географічних регіонів або адміністративно-політичних утворень.

МОВНІ СИТУАЦІЇ ПОДІЛЯЮТЬ НА ПРОСТІ
(ОДНОМОВНІ) І СКЛАДНІ (БАГАТОМОВНІ)
Одномовні ситуації ще називають ендоглосними,
а багатомовні — екзоглосними. У випадку ендоглосної ситуації мовець залежно від середовища користується то літературною мовою, то говіркою, а в разі екзоглосної — різними мовами.
Із екзоглосних ситуацій найпоширенішою є двомовність, або білінгвізм. При білінгвізмі дві мови співіснують у межах одного колективу, який користується двома мовами в різних комунікативних сферах залежно від соціальної ситуації та інших параметрів комунікативного акту. Крім двомовності, в сучасному світі непоодинокі випадки тримовності, рідше трапляється чотиримовність і навіть п'ятимовність. Різноманітність мовних ситуацій у світі нескінченна.

Дві мови не можуть бути функціонально
тотожними. Це суперечило б чинному в мові законові
економії мовних засобів. Через те двомовність, як правило, не є тривалою, а лише перехідним етапом на одномовність, де одна з мов усувається.
З 88 мов, зафіксованих переписом 2001 р. в Україні, за числом носіїв абсолютно переважає українська, яку визнали рідною 67,5% населення України. Російську мову визначили як рідну 29,6% населення. Зокрема для 15 % українців, 96% росіян і 31% представників інших спільнот рідною є російська мова. Частка інших мов, які були вказані як рідна становила 2,9 %.

МОВНА ПОЛІТИКА
Мовна політика — свідомий і цілеспрямований вплив, який має на меті сприяти ефективному функціонуванню мови в різних сферах її застосування; сукупність ідеологічних принципів і практичних заходів щодо розв'язання мовних проблем у соціумі, державі; сукупність політичних і адміністративних заходів, спрямованих на надання мовному розвитку бажаного спрямування.
Держава впливає на мовну ситуацію через ідеологічні, законодавчі, адміністративні, фінансово-економічні важелі. Вона визначає соціальний статус і соціальні функції мов.

КОМУНІКАТИВНИЙ РАНГ МОВИ
Комунікативний ранг мови визначається:
1) кількість тих, хто говорить цією мовою,
2) кількістю етносів, що говорять цією мовою, 3) кількістю країн, в яких вживається мова, 4) складом суспільних функцій і соціальних сфер, в яких використовується мова.
Світові мови: англійська, арабська, іспанська, китайська, російська, французька.
Міжнародні мови
Державні (національні) мови
Регіональні, мови
Місцеві мови

МОВНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ
Конституцією України, прийнятою 28 червня 1996 року (ст. 10, 11, 12, 24, 53, 92, 103, 127, 138, 148) встановлено:
державною мовою в Україні є українська мова (ч.1 ст. 10) [тут і далі виділення авторів];
держава забезпечує — функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України (ст. 10);
в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України (ч.3 ст. 10);
застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом (ч.5 ст.10);
виключно законом визначається порядок застосування мов (п. 4 ч.1 ст. 92).

МОВНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ
Закон України «Про засади державної мовної політики» від
03 липня 2012 року визначає, зокрема, що:
державною мовою України є українська мова (ч.1 ст.6);
українська мова як державна мова обов'язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у міжнародних договорах, у навчальному процесі в навчальних закладах в межах і порядку, що визначаються цим Законом. Держава сприяє використанню державної мови в засобах масової інформації, науці, культурі, інших сферах суспільного життя (ч.2 ст. 6);
державна мова – закріплена законодавством мова, вживання якої обов'язкове в органах державного управління та діловодства, установах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, у сферах зв'язку та інформатики тощо (ст. 1).