Шелест Петро Юхимович

Шелест Петро Юхимович (14 лютого 1908, с. Андріївка Зміївського повіту Харківської губернії — 22 січня 1996, Москва) — партійний і державний діяч УРСР та СРСР. Перший секретар ЦК КП України (1963–1972), член Політбюро ЦК КПРС (1966–1972).

Походження і початки діяльності
Народився в селі Андріївці Зміївського повіту Харківської губернії (тепер Балаклійського району Харківської області) у селянській родині. Згідно з розповідями батька, його рід виводиться від козацького сотника (ймовірно, Василя Шелеста, одного з гайдамацьких ватажків).
Змалку працював на різних роботах у селі Уланівка на Полтавщині.

Петро Шелест був ідейним комуністом, проте намагався обстоювати інтереси УРСР і домагався паритету в економічних відносинах між Центром та союзними республіками. Через це був запідозрений вищим керівництвом СРСР у недостатній лояльності і переведений до Москви на посаду заступника Голови Ради Міністрів СРСР (1972). Його книга «Україно наша Радянська» (1970) була розкритикована за «недостатній інтернаціоналізм», вилучена з продажу та з бібліотек. У квітні 1973 року Петро Шелест був виведений із Політбюро і відправлений на пенсію.

На інженерній роботі (это тоже таким жирненьким шрифтом наверху)
(а из этих дат сделай табличку)
Комсомолець Петро Шелест у 1930-х роках
1923 рiк — робітник-ремонтник, помічник машиніста паровоза на залізничній станції Основа, потім — слюсар Харківського паровозоремонтного заводу.
1927 рiк — навчається в Ізюмській радянсько-партійній школі, стає секретарем Боровського райкому комсомолу (тепер Харківська область).
1928 рік — вступає в КПУ. Направлений на навчання у Харківський інститут народного господарства, згодом навчається в Харківському інженерно-економічному інституті.
1932–1936 роки — працює змінним інженером, заступником начальника, начальником цеху на Маріупольському металургійному комбінаті, одночасно вчиться в Маріупольському металургійному інституті (закінчив 1935).
1935–1937 роки — служе у Червоній армії.
1937–1940 роки — працює начальником цеху та виробництва, головним інженером на харківському заводі «Серп і молот».

В ЦК КПУ
Репутація здібного управлінця, міцного господарника, доброзичливі стосунки з першим секретарем ЦК КПУ Миколою Підгорним сприяли стрімкому кар'єрному зростанню першого секретаря Київського обкому КПУ Петра Шелеста. У серпні 1962 року обраний секретарем ЦК КП України, у грудні 1962 року — головою Бюро ЦК КП України з промисловості й будівництва. В 1965 року Шелест особисто звернувся до ЦК КПРС із проханням «дати згоду на розгляд питання про посмертну реабілітацію у партійному відношенні» голови Раднаркому УСРР в 1934–1937 роках, одного з лідерів партії боротьбистів Панаса Любченка.

Увічнення пам'яті
Могила Петра Шелеста на Байковому цвинтарі
Помер 22 січня 1996 в Москві. 13 червня 1996 року за його заповітом перепохований в Києві на Байковому цвинтарі. На його честь 2011 року названо вулицю у Деснянському районі міста Києва.