СПИРТИ

ОДНОАТОМНІ НАСИЧЕНІ СПИРТИ (АЛКАНОЛИ)
НОМЕНКЛАТУРА ТА ІЗОМЕРІЯ
За замісниковою номенклатурою назву одноатомних насичених спиртів утворюють від назви відповідного насиченого вуглеводню (алкану) з додаванням закінчення -ол. Головний ланцюг нумерується з того кінця, ближче до якого міститься ОН-група.
Широкого розповсюдження набули також назви за радикало-функціональною номенклатурою. Для утворення назви спирту називають вуглеводневий залишок, сполучений з ОН-групою, додають суфікс –овий і слово спирт.

МЕТОДИ ДОБУВАННЯ
До головних промислових методів добування відносяться:
гідратація алкенів,
гідрування карбонільних сполук,
реакція оксосинтезу,
ферментативна переробка вуглеводів.
Крім цього, існують лабораторні методи одержання спиртів: гідроліз галогеноалкілів та синтез за допомогою металоорганічних сполук.

ПРОМИСЛОВІ МЕТОДИ ДОБУВАННЯ
Гідратація алкенів
2-Пропанол
Гідрування карбонільних сполук (альдегідів, кетонів, естерів)
Так, альдегіди утворюють первинні спирти:
Кетони утворюють вторинні спирти:

Естери також утворюють первинні спирти (реакція Буво-Блана):
Етиловий естер Первинні спирти
карбонової кислоти
Гідрування карбон (ІІ) оксиду або оксосинтез
Суміш оксиду карбону та водню (синтез-газ) залежно від умов процесу (природа каталізатора, температура, співвідношення компонентів) може утворювати різні спирти:
Суміш спиртів (синтол)

Синтез вищих спиртів
Ферментативна переробка вуглеводів
Ферментативне розщеплення вуглеводів (спиртове бродіння) здавна служить методом одержання етанолу:
Моносахарид
(глюкоза, фруктоза,
маноза)

Сировиною можуть служити і полісахариди, які попередньо гідролізують до моноз:

ЛАБОРАТОРНІ МЕТОДИ ДОБУВАННЯ
Гідроліз галогеноалкілів
Гідроборування – окиснення алкенів.

ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
Температура кипіння спиртів вища, ніж у алкілгалогенідів і алканів з тим же числом атомів карбону. Це пояснюється наявністю водневих зв’язків між молекулами спирту, які ведуть до утворення асоціатів.
Спирти С1-С10- рідини, починаючи з С11 - тверді речовини. Одноатомні спирти С1-С3 змішуються з водою у будь-якому співвідношенні. Розчинність у воді інших спиртів зменшується з ростом довжини карбонового ланцюга в їх молекулах.

ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
Хімічні властивості спиртів визначаються наявністю полярних зв’язків О—Н та О—С, а також неподілених електронних пар оксигену. Причому полярність зв’язку О—Н значно вища, ніж зв’язку С—О.

Кислотно-основні властивості спиртів
Зв’язок ОН у спиртах досить полярний, тому спирти дисоціюють з утворенням протонів, через що вони проявляють кислотні властивості.
Кислотність спиртів підтверджується взаємодією їх з лужними металами (К, Na, тощо). При цьому утворюються алкоголяти, R—ОNa.
У водному середовищі алкоголяти легко гідролізують, тому одержати їх взаємодією спирту з лугом неможливо
Однак, спирти є слабшими кислотами, ніж вода і їх кислотність зменшується в ряді: первинний > вторинний > третинний.

Поряд з кислотними властивостями, спирти проявляють основні властивості за рахунок наявності на атомі кисню двох неподілених пар електронів (за теорією Льюїса основи - це донори електронів).
Основність спиртів, на відміну від кислотності, зростає від первинних до третинних.
Спирти доволі легко протонуються з утворенням алкоксоніевих йонів.
Утворені алкоксонієві йони можуть відщеплювати воду, перетворюючись у карбокатіони
Таким чином, спиртам характерні амфотерні властивості: слабка кислотність або основність будуть переважати, залежно від природи спирту. Крім того, наявність неподілених пар електронів на атомі кисню надає їм нуклеофільності. Особливо сильні нуклеофіли алкоксианіони R—O–, які утворюються при дисоціації алкоголятів .

Заміщення гідроксильної групи на галоген
При взаємодії спиртів з HCl, HBr тощо, відбувається заміщення НО-групи на галоген:
Легше всього вступають у реакцію третинні спирти за механізмом SN1
потім вторинні і нарешті первинні (механізм SN2):

Механізм SN2

Взаємодія з галогеннуклеофілами PCl5, PCl3, SOCl2, також веде до утворення
алкілгалогенідів з майже кількісним виходом:

Реакція утворення естерів (естерифікація)
При взаємодії спиртів з органічними кислотами утворюються естери, які можна розглядати як похідні спиртів, у яких атом водню ОН-групи замінено на залишок кислоти -ацил.
Естерифікація протікає у присутності каталізаторів – сильних мінеральних кислот (конц.H2SO4, H3PO4 тощо). Реакція естерифікації – оборотна. Зворотна реакція називається гідролізом естеру.

Дегідратація спиртів (реакція Е)
Реакцією дегідратації зі спиртів отримують алкени та алкадієни. Дегідратація протікає при нагріванні спирту з концентрованою сульфатною або фосфатною кислотами (а також АІ2О3,.кислих солей цих кислот та ін.).
Встановлено, що легше дегідратуються третинні спирти, тоді вторинні і далі первинні .
В результаті міжмолекулярної дегідратації утворюються етери:

Окиснення спиртів
Спирти окиснюються за допомогою KMnO4, K2Cr2O7, CrO3 або О2 в присутності Сu.
Первинні спирти утворюють альдегіди. Останні можуть в умовах реакції окиснюватися до карбонових кислот:
Оцтовий альдегід Оцтова кислота
Вторинні спирти утворюють кетони:
Третинні спирти окиснюються важко з розривом зв’язку С-С та з утворенням суміші кислот і кетонів

ОДНОАТОМНІ НЕНАСИЧЕНІ СПИРТИ (АЛКЕНОЛИ, АЛКІНОЛИ)
Ненасиченими називаються такі спирти, у яких гідроксильна ОН-група зв’язана з атомом вуглецю ненасиченого вуглеводня. Їх назви за замісниковою номенклатурою складаються з назви вуглеводня і суфікса -ол.
Нумерацію головного ланцюга починають з того кінця, ближче до якого знаходиться ОН-група.
Назви за радикало-функціональною номенклатурою утворюються аналогічно до назв насичених спиртів .
Етенол або Вініловий спирт
2-Пропен-1-ол або Аліловий спирт
3-Бутен-2-ол

Найпростіший представник - вініловий спирт у вільному вигляді не існує, тому що спирти з гідроксильною групою при вуглеці з подвійним зв’язком нестійкі і ізомеризуються в альдегіди і кетони (правило А.П.Ельтекова-Ерленмейєра).
Натомість етери і естери вінілового спирту стійкі і застосовуються для одержання полімерів, наприклад:
Вінілбутиловий етер Вінілацетат
Аліловий спирт використовують для одержання гліцеролу, акролеїну, акрилової кислоти. Етери алілового спирту застосовують для одержання пластичних мас.
Пропаргіловий спирт використовують в органічному синтезі.

Спирти Назарова - третинні вінілацетиленові (енінові) спирти, одержують за реакцією Фаворського
Вінілацетилен Ацетон Спирт Назарова
Спирти Назарова здатні до реакцій полімеризації з утворенням високоякісних універсальних клеїв.

ДВОАТОМНІ НАСИЧЕНІ СПИРТИ (ГЛІКОЛІ АБО АЛКАНДІОЛИ)
Двоатомні насичені спирти або гліколі - це спирти з двома гідроксильними групами при різних вуглецевих атомах.
За систематичною замісниковою номенклатурою для утворення назви гліколя до назви відповідного алкану додають закінчення -діол і вказують місце груп ОН в головному ланцюзі. За радикало-функціональною номенклатурою назви діолів утворюють додаючи до назви відповідного двохвалентного радикала, що зв’язаний з двома ОН-групами, суфіксу - гліколь.
Слід відзначити, що гліколі з двома ОН-групами при одному атомі вуглецю не існують тому, що такі продукти одразу втрачають воду і перетворюються в альдегіди або кетони.

СПОСОБИ ДОБУВАННЯ
Гідроліз дигалогенопохідних
Гідратація органічних оксидів (епоксидів )
Окиснення алкенів водним розчином KMnO4 (реакція Вагнера).
Як окиснювач може застосовуватись пероксид водню Н2О2:

ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
Гліколі мають більшу в’язкість і киплять при вищих температурах, ніж одно атомні спирти з тим же числом вуглецевих атомів, внаслідок наявності досить сильних водневих зв'язків. Вони краще розчиняються у воді, ніж одноатомні спирти.

ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
За своїми хімічними властивостями вони аналогічні одноатомним спиртам. Однак, наявність двох гідроксильних груп надає їм ряд специфічних властивостей.
Кислотні властивості гліколів
Завдяки наявності другої ОН-групи, що проявляє -І-ефект, кислотність гліколів вища, ніж одноатомних спиртів (особливо гліколів з гідроксильними групами при сусідніх атомах вуглецю). Такі гліколі, на відміну від спиртів, вже здатні реагувати з гідроксидами лужних металів утворюючи відповідні гліколяти.

З гідроксидами важких металів, наприклад (СuОН)2 такі гліколіз утворюють комплексні сполуки (хелати), у яких поряд з ковалентним зв’язком Сu—О є донорно-акцепторний зв’язок Сu :О.
Утворення етерів та естерів
2-Етоксиетанол 1,2-Диетоксиметан (Етилцелозольв)

Естери утворюються при естерифікації гліколів мінеральними або органічними кислотами:
Реакції дегідратації
Внутрішньомолекулярна дегідратація

Міжмолекулярна дегідратація
У випадку міжмолекулярної дегідратації можуть утворюватись лінійні гідроксиетери або циклічні етери:
Діоксан (циклічний етер)

ТРИАТОМНІ НАСИЧЕНІ СПИРТИ (АЛКАНТРИОЛИ)
Спирти, що містять три гідроксильні групи, називаються триатомними. Їх загальна формула - СnН2n-1(OH)3. За систематичною номенклатурою їх називають так само, як і гліколі, замінюючи суфікс -діол на –триол. Найбільш розповсюдженим в природі є триатомний спирт 1,2,3-пропантриол, який частіше називають гліцерол або гліцерин.

ОДЕРЖАННЯ ГЛІЦЕРОЛУ
1. Гідроліз рослинних і тваринних жирів
Жири є естерами гліцеролу та вищих жирних кислот. Загальна формула цих кислот
де (R=C15­C17). У присутності лужних або кислотних каталізаторів протікає реакція гідролізу, яку інколи не зовсім правильно називають омиленням, тому що в такий спосіб добувають мило:

З пропену (головний промисловий метод одержання синтетичного гліцеролу)
Через алілхлорид.
Інколи застосовують приєднання до алілового спирту пероксиду водню:

ФІЗИЧНІ ТА ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
Гліцерол за своїми властивостями нагадує гліколі. Це в’язка висококипляча рідина. Він гігроскопічний і добре розчиняється у воді.
1. Кислотні властивості
За кислотністю гліцерол перевищує гліколь внаслідок взаємного індуктивного впливу (-І-еф.) трьох гідроксильних груп. Так, з гідроксидами важких металів утворюються комплексні сполуки - гліцерати:

2. Утворення естерів
Практичне значення має повний естер гліцеролу та нітратної кислоти - тринітрат гліцеролу, що застосовується у виробництві вибухових речовин і ліків (1% р-н - серцеві ліки, просочена ним деревинна тирса або інфузорна глина - динаміт):
Взаємодією гліцеролу з карбоновими кислотами або їх ангідридами також одержують відповідні естери: