урологія

РАК СТАТЕВОГО ЧЛЕНА
Рак статевого члена – рідкісне злоякісне новоутворення, що зазвичай виникає з епітелію крайньої шкірочки та голівки статевого члена.

ЕТІОЛОГІЯ ТА ПАТОГЕНЕЗ
Фактори ризику розвитку раку статевого члена:
хронічні запальні захворювання (баланопостит,облітеруючий ксеротичний баланіт);
Фімоз;
Паління;
велика кількість статевих партнерів;
гострокінцеві кандиломи(вірус папіломи людини);
недотримання особистої гігієни;
вік більше 60 років.

Патогенетичними механізмами розвитку раку є хронічне подразнення шкіри внаслідок фімозу або запальних захворювань та порушення регуляції клітинного циклу при інфікуванні папіломавірусом.
Баланіт
Фімоз - був виявлений у 25% пацієнтів з раковим ураженням статевого члена після проведених аналізів і досліджень

КЛАСИФІКАЦІЯ
Первинний. Сюди відносяться пухлини, що розвиваються з ділянок самого органу та його тканин.
Вторинний. Це метастатичні ураження. Найчастіше вражаються кавернозні тіла. Джерелом може служити пухлина простати, нирок, сечового міхура, прилеглих відділів товстого кишківника.

Передракові стани
1. Захворювання, які спорадично бувають пов’язаними з плоскоклітинною карциномою пеніса: шкірний ріг статевого члена(розвивається на місці невуса, родимки або травми статевого члена) та бовеноїдний папульоз статевого члена
2. Захворювання із високим ризиком переродження в плоскоклітинну карциному статевого члена: інтраепітеліальна неоплазія пеніса (еритроплазія Кейра, хвороба Боувена (Balanitis xerortica obliterans))
Бовеноїдний папульоз
Еритроплазія Кейра

У 95% випадків РСЧ виявляється плоскоклітинний рак. Решта 5% ділять між собою меланома, саркома, лімфома і базальноклітинний рак.
Плоскоклітинний рак має свої різновиди:
класичний;
базалоідний;
бородавчастий;
саркоматоідний;
аденосквамозний.
Характеристики росту плоскоклітинного раку:
поверхневе (горизонтальне) розростання;
вертикальний ріст (вузликовий);
бородавчасте розростання ;
різноспрямоване зростання (мультицентричне).

КЛАСИФІКАЦІЯ РАКУ СТАТЕВОГО ЧЛЕНА ЗА СИСТЕМОЮ TNM
Т Первинна пухлина
Тх первинну пухлину неможливо оцінити
T0 первинна пухлина відсутня
Тis carcinoma in situ
Та Неінвазивна бородавчаста карцинома
Т1 Пухлина проростає субепітеліальну сполучну тканину
Т2 Пухлина проростає губчасте або кавернозне тіло статевого члена
Т3 Пухлина проростає уретру або простату
Т4 Пухлина проростає інші прилягаючі структури

N Регіонарні лімфовузли
Nх Регіонарні лімфовузли неможливо оцінити
N0 Відсутність ураження регіонарних лімфовузлів
N1 Метастази в один поверхневий паховий лімфовузол
N2 Метастази в множинні чи двосторонні поверхневі пахові лімфовузли
N3 Метастази в глибокі паховий або тазовий лімфовузол (-вузли), з однієї або обох сторін
M Віддалені метастази
Мх Віддалені метастази неможливо оцінити
М0 Віддалені метастази відсутні
М1 Віддалені метастази наявні

КЛІНІКА
Оскільки рак статевого члена нерідко розвивається в закритій порожнині передньої шкірочки, захворювання на початку має безсимптомний перебіг. Приєднання інфекції й розвиток запалення сприяють швидкому розвитку процесу. У таких випадках з'являються печіння, свербіж, гнійні виділення з порожнини передньої шкірочки. Значно збільшується головка статевого члена. У разі стискання пухлиною чи запальним інфільтратом зовнішнього отвору сечівника хворі скаржаться на утруднення сечовипускання і навіть на затримку сечі.

ДІАГНОСТИКА
Огляд андрологом (урологом) або онкологом, пальпація пухлини, оцінка її розташування, розмірів.
Магніто-резонансна томографія статевого члена може допомогти визначити глибину інвазії пухлини, особливо щодо інфільтрації кавернозних тіл.
Ультразвукове дослідження статевого члена. Це обстеження дозволяє визначити можливе поширення захворювання на уретру, кавернозні і спонгіозне тіла.
У разі підозри на метастазування показано проведення рентгенографії органів грудної порожнини, а також комп'ютерної томографії органів таза і черевної порожнини.

Біопсія!!!!!
Основне завдання дослідження – визначення клітинного складу пухлини. Дозволяє визначити джерело (можуть бути метастази в тканини члена або інші форми РСЧ), клітинний склад, обсяги наступного лікування, ризик метастазування і прогноз. Направляти на біопсію слід хворих, у яких протягом 3-х тижнів лікування не пройшли дефекти поверхневих структур члена.
Ракові клітини

Перед прийняттям рішення про метод лікування слід підтвердити діагноз за допомогою цитологічного або гістологічного дослідження. Необхідно визначити наступні характеристики:
Діаметр
Розміщення
Морфологія
Колір
Краї
Утворення рухливе чи фіксоване
Співвідношення пухлини або/та пропальпованих лімфовузлів до інших структур

ДИФЕРЕНЦІЙНА ДІАГНОСТИКА
Диференційну діагностику раку статевого члена слід проводити в першу чергу з вищенаведеними передраковими захворюваннями, а також із низкою шкірних, інфекційних та венеричних захворювань – сифілітичним шанкром, шанкроїдом, венеричною лімфогранульомою, герпесом, туберкульозом та ін.

Мал. 9 Папіломи (гострокінцеві кондиломи) статевого члена.
мал. 10 Рак статевого члена.

сифілітичний шанкр
Герпес на головці члена
Ці захворювання можуть бути розпізнані за допомогою цитологічних, гістологічних, культуральних, серологічних методів та з залученням суміжних спеціалістів

Як лікувати рак статевого члена?

КОНСЕРВАТИВНІ МЕТОДИ
променева і брахітерапії - доречні при лікуванні невеликих первинних утворень з косметичною метою і метою збереження функції статевого члена; висока ймовірність рецидивів і місцевих ускладнень, стриктур уретри, некрозу (відмирання) статевого члена;
лазерна терапія - застосовується для лікування місцевопоширених форм захворювання; використовується комбінація СО2 і Nd: YAG лазера; ймовірність рецидивів оцінюється в 7-10%;
кріотерапія;
хіміотерапія;

Внутрішня променева терапія
(брахітерапія)

ОПЕРАТИВНІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ
видалення первинного вогнища, виключно самої лише пухлини;
видалення вогнища, а також пахових і тазових лімфовузлів;
видаленням вогнища, лімфовузлів, а також частини кісток малого тазу;

КОМБІНОВАНА ТЕРАПІЯ
поєднання оперативного лікування, хіміотерапії і променевої терапії.

Найефективнішим методом лікування раку статевого члена вважається оперативне втручання, яке передбачає часткове або повне його видалення. Ампутація статевого члена передбачає кілька форм, доцільність яких визначається стадією злоякісного новоутворення:
часткова ампутація - перетин обох печеристих тіл, з подальшим виведенням катетера в сечівник;
скальпування - повне видалення шкіри крайньої плоті і члена;
емаскуляція - повне видалення статевого члена з промежинною уретростомією, видалення калитки та яєчок.

Операція Мохса - при даній операції пухлина зрізується зі шкіри тонким шаром. Під час операції краї і кожен видалений шар пухлини досліджується під мікроскопом для оцінки наявності пухлинних клітин. Шари видаляють до тих пір , поки у видаленому зразку не виявляться лише нормальні клітини. Переваги даного методу полягає в тому, що видаляється мінімальна кількість здорових тканин.

У багатьох країнах існує традиція обрізання(циркумізація) крайньої шкірочки хлопчиків дитячого і підліткового періоду. Це не тільки естетична, а й корисна процедура, яка скорочує ризик онкологічних захворювань в чоловічому організмі на 70%. Саме тому її широко практикують у багатьох європейських країнах.

Отже, не можна ігнорувати будь-які зміни в тій частині тіла, яка робить чоловіків чоловіками. Вчасне звернення за допомогою – гарантія збереження радощів повноцінного життя…