Видатки на військову та цивільну оборону

Видатки на оборону — це спрямування фінансових ресурсів на оборону держави для утримання збройних сил, розвитку оборонної промисловості, проведення військових досліджень та ліквідації їх наслідків.

Фінансування видатків на оборону в Україні здійснюється на підставі фінансування оборони за принципом мінімальної достатності. Більша частина видатків у нашій країні фінансується з Держбюджету. Місцеві бюджети забезпечують утримування військових комісаріатів.

Видатки на національну оборону включають:
· Утримування Збройних Сил;
· Закупівлю озброєння й військової техніки;
· Капітальне будівництво;
· Науково-дослідні роботи;
· Інші видатки.

Утримування армійських частин здійснюється на підставі кошторису. Основні статті видатків кошторису - це видатки на грошове втримування військовослужбовців і заробітної плати вільнонайманих. Планування цих видатків здійснюється за загальноприйнятою методикою: кількість посад множиться на середній розмір грошового втримування солдата або ставку офіцера.

Фінансування на придбання озброєння й військової техніки визначається потребам, пов'язаними з постійною заміною техніки й озброєння у зв'язку із закінченням строків їхньої експлуатації й моральним старінням.

Оборонні видатки поділяються на три групи:
1)Прямі видатки охоплюють витрати оборонних міністерств та відомств і становлять основну частку оборонних видатків. До них належать: витрати на утримання та навчання особового складу Збройних сил, придбання, утримання та експлуатацію озброєння, військової техніки та майна, військові науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, видатки на цивільну оборону, воєнну допомогу іноземним державам та деякі інші.

2)Побічні- це витрати, пов’язані з утриманням Збройних сил, гонкою озброєнь, ліквідацією наслідків війн (відсотки на погашення державного боргу, пенсії та допомога ветеранам війни, інвалідам, сім’ям загиблих, витрати щодо відбудови руйнувань, спричинених війною, виплати репарацій тощо).