Лиманне зрошення

Недоліки:
одноразове зволоження у період паводка, нерів­номірність зволоження ґрунту, мінливість площі зрошення за роками, застосування тільки на ділянках з малим похилом.
Переваги :
мала вартість капітальних вкладень, простота будівництва й експлуатації, мала кількість гідротехнічних споруд, зменшення водної ерозії ґрунту.

Лимани поділяють на природні і штучні, постійні і тимчасові, мілкого і глибокого затоплення, одноярусні і багатоярусні.

Рисівництво — галузь сільського господарства, що займається вирощуванням і зберіганням рисових культур.

Рис є одним з найдавніших і найбільш продуктивніших злаків на Землі. Сьогодні існує багато видів рису та методів його вирощування.

Існує три основні типи рисівництва:
Заливне (поливне) рисівництво
Суходільне рисівництво
Лиманне рисівництво
Різниця між цими типами полягає у відмінності характеристик полів на яких вирощують рис.

Лиманні поля, на яких рис вирощують у затоках річок або під час паводків.
Такий спосіб вирощування рису є найдавнішим, але мало ефективним.
Його використовують переважно у країнах Південно-Східної Азії.

При вирощуванні рису беруться до уваги такі головні чинники як температура та вологість ґрунту. Рис є теплолюбною культурою.

Для вирощування рису найкраще підходять пилуваті та глинясті ґрунти, які добре утримують воду.

Рис починають вирощувати з березня по червень, залежно від регіону.

Рисові поля, як правило, тримаються затопленими у воді, періодично міняючи глибину затоплення залежно від фази розвитку рослини та боротьби з шкідниками і бур'янами.

При дозріванні рису воду зливають з полів, а ґрунт просушують до 18–22% вологості для збирання врожаю.