Слайд 2Загальна характеристика грибів
Одноклітинні, багатоклітинні, колоніальні організми
(колоніальний гриб — дріжджі);
Необмежений ріст, прикріплений спосіб
![Загальна характеристика грибів Одноклітинні, багатоклітинні, колоніальні організми (колоніальний гриб — дріжджі); Необмежений](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/1119664/slide-1.jpg)
життя, клітинна стінка з хітину — властивості рослин, характерні для грибів. Однак у рослин клітинна стінка просочена целюлозою, а у грибів хітином.
Гетеротрофний спосіб живлення, запасна речовина — глікоген, сечовина в обміні речовин — властивості тварин, характерні для грибів.
Вегетативне тіло гриба — міцелій (грибниця), який складається з тонких і розгалужених ниток — гіфів.
Розмноження: вегетативне (частинами грибниці), нестатеве (спорами), статеве.
Усі середовища існування.
Мікологія — наука про гриби.
Слайд 3Гриби – це група гетеротрофних організмів, безхлорофільні, одно і багатоклітинні, від дрібних
![Гриби – це група гетеротрофних організмів, безхлорофільні, одно і багатоклітинні, від дрібних](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/1119664/slide-2.jpg)
мікроскопічних до таких великих, як трутовики і гігантський дощовик. Гриби займають проміжне положення між рослинами і тваринами, оскільки характеризуються рядом ознак:
Тварин: гетеротрофний тип живлення, наявність в обміні сечовини, в оболонці клітин є хітин, запас поживних речовин у вигляді глікогену.
Рослини – необмежений ріст, осмотрофний тип живлення (шляхом всосування, а не захоплювання їжі), характер розмноження.
Тіло побудоване з тонких нитчастих утворень – гіф. Їх сукупність утворює вегетативне тіло (міцелій або грибницю). Умовно гриби поділяють на вищі та нижчі. У нижчих грибів міцелій має одноклітинну будову, у вищих він багатоклітинний. Дріжджі та внутрішньоклітинні паразитичні гриби міцелію не мають.
Слайд 4Клітина грибів.
1. Клітинна оболонка складається з целюлози, білків, ліпідів, хітину. А під нею
![Клітина грибів. 1. Клітинна оболонка складається з целюлози, білків, ліпідів, хітину. А](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/1119664/slide-3.jpg)
цитоплазматична мембрана.
2. Цитоплазма з одним або декількома ядрами, мітохондріями, лізосомами, вакуолями (містить запасні речовини – глікоген, ліпіди, жири).
В цитоплазмі містяться білки і не зв’язані з органелами клітини, ферменти, амінокислоти, вуглеводи, ліпіди. В їстівних грибах є багато вітамінів і мінеральних солей.
Розмножуються гриби:
- статево
- безстатево (спорами)
-вегетативно (частинами міцелію)
-брунькуванням (дріжджі)
Слайд 5Нестатеве розмноження здійснюється спеціалізованими клітинами - спорами, які, на відміну від водоростей,
![Нестатеве розмноження здійснюється спеціалізованими клітинами - спорами, які, на відміну від водоростей,](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/1119664/slide-4.jpg)
можуть утворюватись не лише ендогенно у спорангіях, але й екзогенно, відокремлюючись від спеціалізованих гіф - конідієносців.
Конідії. Розмноження конідіями є основним і найпоширенішим способом нестатевої репродукції переважної більшості справжніх грибів. Конідії - це нерухомі, вкриті оболонкою клітини, що утворюються екзогенно, відокремлюючись від спеціалізованих гіф міцелію - конідієносців. Конідії бувають одно- та багатоклітинні, кулясті, нитчасті або серповидні, безбарвні або забарвлені і т. д. Форма конідієносців також найрізноманітніша, вона може бути різною навіть у близьких видів і часто використовується як діагностична ознака при класифікації грибів.
Слайд 6Зооспори (дав.-гр. ζῷον — живий і σπορά— насінина), планоспори або зоогонідії —
![Зооспори (дав.-гр. ζῷον — живий і σπορά— насінина), планоспори або зоогонідії —](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/1119664/slide-5.jpg)
рухливі клітини багатьох водоростей і грибів, що служать для нестатевого розмноження і розселення. Рухаються за допомогою джгутиків. У різних видів різна кількість джгутиків. Найчастіше їх 2, рідше — 4 або більше.
Слайд 9За характером живлення гриби поділяються на:
1. Сапрофіти – живляться готовими органічними речовинами
![За характером живлення гриби поділяються на: 1. Сапрофіти – живляться готовими органічними](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/1119664/slide-8.jpg)
мертвих організмів.
2. Паразити – живляться за рахунок організмів, на яких поселяються (живуть на поверхні або всередині живих тканин рослин і тварин).
3. Симбіонти.
Слайд 10Гриби паразити.
До нижчих грибів-паразитів відносять: фітофтора (паразитує на картоплі, помідорах), синтрихіум (рак
![Гриби паразити. До нижчих грибів-паразитів відносять: фітофтора (паразитує на картоплі, помідорах), синтрихіум](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/1119664/slide-9.jpg)
картоплі) – на бульбах утворюються нарости. В Україні мало поширений, тому є об’єктом суворого карантину).
З класу Аскоміцети паразитичними є гриби: трихофітон – це гриб-паразит, що викликає стригучий лишай (уражається волосся, нігті, шкіра людини і тварин).
У рослин: ріжки – це паразитичний гриб, що розвивається на житі, пшениці та інших злаках. Потрапляючи в організм людини або тварини, ріжки спричиняють тяжке захворювання, яке в народі називають „злі корчі”, що може закінчитися смертю. З ріжок виготовляють ліки, що використовують в гінекології та акушерстві.
З класу Базидіомицети представниками грибів-паразитів є: сажкові (гриб устилагу) – паразитує на культурних і дикорослих злакових. Хворі рослини мають вигляд обвуглених або обсипаних сажею, ураження відбувається під час цвітіння.
Слайд 11Сучасна комплексна система мір захисту від паразитичних грибів.
1. Агротехнічні методи боротьби.
2. Біологічні
![Сучасна комплексна система мір захисту від паразитичних грибів. 1. Агротехнічні методи боротьби.](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/1119664/slide-10.jpg)
методи – використання природних ворогів та продуктів їх життєдіяльності.
3. Хімічні методи, антибіотики, гормони, ферменти, гормональні препарати.
4. Карантинні – недопущення завезення збудників хвороб з інших континентів.
5.Селекція рослин – виведення рослин, стійких до хвороб і збудників.
Слайд 12Група відділів псевдогрибів. Відділ Оомікотові гриби – Oomycota
Відділ Ооміцети характеризується такими ознаками:
1.
![Група відділів псевдогрибів. Відділ Оомікотові гриби – Oomycota Відділ Ооміцети характеризується такими](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/1119664/slide-11.jpg)
Міцелій добре розвинений, одноклітинний, несептований.
2. Статевий процес оогамний, звідки і назва класу.
3. Зооспори з двома джгутиками — пірчастим і гладеньким.
4. Паразити та сапрофіти.
5. В клітинній оболонці відсутній хітин.
6. Вміст антеридію на диференційований на гамети.
Слайд 14Порядок Сапролегнієві (Saprolegniales) — це водні гриби, сапрофіти або паразити на тілі
![Порядок Сапролегнієві (Saprolegniales) — це водні гриби, сапрофіти або паразити на тілі](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/1119664/slide-13.jpg)
та ікрі риб, земноводних, водорослях. Для них характерний дипланетизм (зміна двох типів спороношення). Типовими є роди Сапролегнія (Saprolegnia), ахлія (Achlya) та діктіухус (Dictiuchus), які є збудниками сапролегніозів. У риб на зябрових щілинах, у хвостовій частині або на спині з'являється ватоподібний міцелій, риба стає кволою, малорухомою і невдовзі гине. Характерною особливістю сапролегнієвих є те, що при утворенні оогонію його вміст лише частково використовується на формування єдиної яйцеклітини, а решта залишається у вигляді перипласту, який оточує її.
Слайд 15(Saprolegniales) — порядок нижчих, переважно водяних грибів класу ооміцетів. Міцелій не поділений
![(Saprolegniales) — порядок нижчих, переважно водяних грибів класу ооміцетів. Міцелій не поділений](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/1119664/slide-14.jpg)
на клітини, багатоядерний. Нестатеве розмноження — джгутиковими зооспорами, які утворюються в спорангіях на кінцях гіф. Статевий процес — оогамія. 150 видів (бл. 20 родів). Переважно сапрофіти на рослинних і тваринних рештках у воді або у вологому грунті, деякі — паразити риб (часом спричинюють масові захворювання ікри та мальків риб у водоймах). Найвідоміші роди: сапролегнія (Saprolegnia), ахлія (Achlya) й афаноміцес (Aphanomyces).
Слайд 16Порядок Пероноспоральні (Peronosporales) — облігатні паразити вищих рослин, надзвичайно поширені в природі.
![Порядок Пероноспоральні (Peronosporales) — облігатні паразити вищих рослин, надзвичайно поширені в природі.](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/1119664/slide-15.jpg)
Пероноспорові — це космополіти, які зустрічаються у всіх широтах і на всіх континентах. З півдня на північ кількість їх різко зменшується. Найбільша видова різноманітність на рівнинах, в прибережній зоні, в районах з високою вологістю. Багато видів у передгірській зоні і в горах, з них пероноспора та плазмопара піднімаються до висоти 3000 метрів над рівнемморя. В степах та пустелях кількість видів. Для утворення спор їм необхідно кілька днів, після чого міцели відмирає, а з спори розвивається новий міцелій з новим спороношенням. Найбільшого розвитку вони досягають на протязі ранньовесняного, весняного та літнього періоду. Порядок включає самостійні родини: пітієві, пероноспорові.
Слайд 17Несправжні борошнисторосяні гриби (Peronosporaceae) — родина грибів класу сапролегнієвих підкласу ооміцетів. Міцелій
![Несправжні борошнисторосяні гриби (Peronosporaceae) — родина грибів класу сапролегнієвих підкласу ооміцетів. Міцелій](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/1119664/slide-16.jpg)
розгалужений, неклітинний, багатоядерний, з гаусторіями. Нестатеве розмноження відбувається конідіями. Статевий процес — оогамія.
400 видів, поширених по всій земній кулі, крім Антарктиди; в УРСР — понад 80 видів. П. г.— паразити багатьох рослин, у т. ч. деяких с.-г. культур: тютюну, цибулі, маку, винограду, конопель, хмелю, соняшника та ін., у яких вони спричинюють хворобу — несправжню борошнисту росу.
Слайд 18Родина Пітієві (Pitiaceae) — займають проміжне положення між водними сапролегнієвими і високоспеціалізовамими
![Родина Пітієві (Pitiaceae) — займають проміжне положення між водними сапролегнієвими і високоспеціалізовамими](/_ipx/f_webp&q_80&fit_contain&s_1440x1080/imagesDir/jpg/1119664/slide-17.jpg)
паразитами перо-носпорових. На них можна простежити перехід від водного середовища до наземного. Вони зустрічаються в морській та прісній воді, в різних типах грунтів, на вищих рослинах. В грунті це найчисленніша група. Ураження коренів пітієвими грибами називається коревою гниллю, яка зустрічається на буряках, люцерні, бавовні, деревах. Спалахи її бувають під час холодних, дощових весен.
Представниками є зоофагус – Zoophagus, пітіум — Pitium, фітофтора — Pythophthora. Зоофагус має ниткоподібні зооспорангії, відчленовані від гіфи перегородкою. Представники роду пітіум мають тоненький павутинистий міцелій. Більшість видів живе в прісних водоймах і паразитують на зелених нитчастих водоростях, ракоподібних, а також на вищих рослинах.