Рослини 3. Генеративні органи покритонасінних рослин
Генеративні органи покритонасінних рослин Ідея походження квітки від пагона внаслідок метаморфозу його частин належить німецькому натуралісту Гете (1790 р). На основі цього вчені Бессі, Декандоль та Галлір (1893, 1813, 1901) науково обґрунтували теорію, яку назвали евантовою, або стробілярною. За цією теорією у процесі еволюції квітка змінювала свою будову від більшої і невизначеної кількості членів до меншої і чітко вираженої; від яскраво забарвленого віночка і великої квітки до менш виразного віночка і дрібної квітки; від актиноморфної до зигоморфної, від вільних чашечки і віночка до зрослих; від класичної будови квітки з усіма її частками до скорочення часток (простої оцвітини або її відсутності, одностатевих стерильних квіток та ін.); від верхньої зав'язі до нижньої. Цю теорію ще називають «фоліарною» (від гр. «fоlіum» – листок). Видозміненими листками, в цьому разі, є всі частини квітки, крім квітконіжки та квітколожа, які є видозміною стебла. Поширена також так звана псевдантова теорія походження квітки. Її розробили, головним чином, Веттштейн і Неймайор. Згідно з цією теорією квітка –:це метаморфоз цілого суцвіття: з чоловічих суцвіть формувалися чоловічі квітки, з жіночих – жіночі. Двостатева квітка розвивалася із зібраних в суцвіття дуже просто організованих одностатевих органів розмноження голонасінних (гнетових) рослин. При цьому примітивнішими є дрібні квітки, одностатеві, з невиразною оцвітиною (орхідні, березові, букові). Як і в евантовій теорії, в своїй основі тут визнається походження частин квітки з видозмінених листків – квітколистків.