Економічна теорія

Тема 1. Введення в економічну теорію
Питання для вивчення
1.1. Розвиток економічної думки.
1.2. Предмет та функції економічної теорії.
1.3. Методи пізнання економічної теорії.

1.1. Розвиток економічної думки
Економіка
(від грецького oikonomike, буквально – мистецтво ведення домашнього господарства)
в сучасних умовах застосовують у чотирьох значеннях:
1) народне господарство певної країни, групи країн або всього світу;
2) сфера господарської діяльності людини, в якій створюються, розподіляються і споживаються життєві блага;
3) економічна наука, що вивчає різноманітні економічні явища і процеси, які відбуваються в суспільстві;
4) сукупність економічних відносин між людьми у сфері виробництва, розподілу, обміну і споживання продукції, що утворюють певну економічну систему.

Чим займається економічна теорія?
В реальності діють об'єктивні закони економічного життя.
Для того щоб виявити ці закони, потрібна наука, що здатна проникнути у сутність економічного життя
Економічна наука – це сфера розумової діяльності людини, функцією якої є пізнання та систематизація об'єктивних знань про закони і принципи розвитку реальної економічної дійсності.

Основні етапи розвитку економічної науки:
Меркантилізм (від італ. mercante – торговець, купець) (XVI – XVIІ ст.):
Представники: А. Монкретьєн, Т. Манн, У. Стаффорд, Ж.-Б. Кольбер, А. Л. Ордин-Нащокін, І. І. Посошков
Основним джерелом багатства вважали сферу обігу, торгівлю, а саме багатство ототожнювали з накопиченням металевих грошей (золотих і срібних).
Це досягалося лише в тому випадку, коли держава проводила активну політику, захищаючи національне виробництво і торгівлю, тобто здійснювала політику протекціонізму.
Меркантилісти дали нову назву науці про способи збільшення суспільного багатства – політична економія.
Погляди представників цієї школи відображали інтереси торгової буржуазії в період первісного нагромадження капіталу та розвитку зовнішньої торгівлі.

Основні етапи розвитку економічної науки:
Фізіократи (від грецького «фізіократія» – влада природи) (XVІI – XVІIІ)
Представники: Ф. Кене, П. Буагільбер, А. Тюрго, В. Мірабо, Д. Норе.
Виникла з розвитком сільського господарства як провідної галузі економіки
На відміну від меркантилістів перенесли акценти дослідження зі сфери обігу безпосередньо у сферу виробництва.
Джерелом багатства вважали тільки працю у сільськогосподарському виробництві.
Стверджували, що промисловість, транспорт і торгівля – безплідні сфери, а праця людей у цих сферах тільки покриває витрати на їх існування і не прибуткова для суспільства.

Основні етапи розвитку економічної науки:
Класична школа політичної економії (XVІI – XVІIІ ст.)
Засновники: У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо, Ж.Б. СейАле
Виникла з розвитком капіталізму
Зосереджують увагу на аналізі економічних явищ і закономірностей розвитку усіх сфер суспільного виробництва, прагнуть розкрити економічну природу багатства, капіталу, доходів, кредиту, обігу, механізму конкуренції.
Започаткували трудову теорію вартості, а ринок розглядали як саморегулюючу систему.

Основні етапи розвитку економічної науки:
Марксизм (XIX – ХХ ст.), або політична економія праці
Засновники: К. Маркс і Ф. Енгельс
досліджують систему законів капіталістичного суспільства з позицій робітничого класу
Продовжували вивчення трудової теорії вартості
Зробили аналіз розвитку форм вартості, запропонували свої концепції додаткової вартості, грошей, продуктивності праці, відтворення, економічних криз, земельної ренти
Однак положення про заперечення приватної власності і ринку, посилення експлуатації трудящих, про єдиний фактор формування вартості, переваги суспільної власності, неминучість краху капіталізму не мали належної наукової обґрунтованості й не знайшли практичного підтвердження.

Основні етапи розвитку економічної науки:
Маржиналізм (від франц. marginal – граничний, границя, межа) (XIX ст.)
Представники: К. Менгер, Ф. Візер, У. Джевонс, Л. Вальрас.
Пояснює економічні процеси і явища, виходячи з універсальної концепції використання граничних, крайніх ("max" чи "min") величин, які характеризують не внутрішню сутність самих явищ, а їхню зміну в зв'язку зі зміною інших явищ
Дослідження ґрунтуються на таких категоріях, як "гранична корисність", "гранична продуктивність", "граничні витрати" та ін.
Маржиналізм використовує кількісний аналіз, економіко-математичні методи і моделі, в основі яких лежать суб'єктивнопсихологічні оцінки економічних дій індивіда.

Сучасні течії економічної науки
неокласицизм (монетаризм, неолібералізм),
кейнсіанство,
інституціоналізм,
неокласичний синтез

Неокласицизм
Засновники теорії – А. Маршалл і А. Пігу,
послідовники – Л. Мізес, Ф. Хайєк, М. Фрідмен, А. Лаффер, Дж. Гілдер, Ф. Кейган та ін.
Досліджує і розвиває ідеї класичної політекономії у сучасних умовах
Заперечує необхідність втручання держави в економіку
Розглядає ринок як саморегульовану економічну систему, здатну самостійно встановити рівновагу між попитом та пропозицією
Неокласичний напрям охоплює багато різних концепцій і шкіл: монетаризм, неолібералізм, теорію суспільного вибору, теорію раціональних очікувань та ін.
Монетаризм (Мілтон Фрідмен. Прихильники: Ф. Найт, Дж. Стиглер, Ф. Кейган, А. Голдмен) – теорія, яка пропонує відмову від активного втручання держави в економіку. Грошова маса є визначальною в економіці
Неолібералізм (Фрідріх фон Хайек) – напрям управління господарською діяльністю. Відстоюють пріоритетне значення свободи суб'єктів економічної діяльності.

Кейнсіанство
Засновник Дж. М. Кейнс. Прихильники: Дж. Робінсон, П. Сраффа, А. Хансен, Н. Калдор, Р. Лукас та ін
Виникло в 30-х роках XX ст. на потреби подолання Великої депресії (1929-1933), яка поставила економічну систему капіталізму на межу повної катастрофи.
Обґрунтовує об'єктивну необхідність активного втручання держави в регулювання ринкової економіки шляхом стимулювання сукупного попиту й інвестицій
Застосовувались провідними країнами світу в практиці регулювання ринкової економіки щоб швидко подолати кризові явища
Виступають за активну участь держави у перебудові економіки

Інституціоналізм
Представники: Т. Веблен, Дж. Коммонс, У. Мітчелл, Аж. Гелбрейт, Я. Тінберген, Г. Мюрдаль та ін.
Розглядають економіку як систему, в якій відносини між господарюючими суб'єктами складаються під впливом як економічних, так і правових, політичних, соціологічних і соціально-психологічних факторів.
Об'єктами вивчення для них є "інститути", під якими вони розуміють державу, корпорації, профспілки, а також правові, морально-етичні норми, звичаї, інстинкти та ін.

Неокласичний синтез
Представники: Д. Хікс, Дж. Б'юкенен, П. Самуельсон та ін.
Узагальнююча концепція, обґрунтовує принцип поєднання ринкового і державного регулювання економічних процесів
Наголошують на необхідності руху до змішаної економіки.
Дотримуються принципу раціонального синтезу неокласичного і кейнсіанського напряму економічної теорії.

1.2. Предмет та функції економічної теорії
Економічна теорія – це наука, яка вивчає закони розвитку економічних систем, діяльність економічних суб'єктів, спрямовану на ефективне використання обмежених ресурсів з метою задоволення безмежних суспільних потреб
Об’єктом вивчення економічних наук є економіка в цілому.
Економічна теорія в широкому розумінні включає такі розділи: основи економічної теорії (політекономія); мікроекономіка, мезоекономіка, макроекономіка, мегаекономіка.

Розділи економічної теорії
Основи економічної теорії (політекономія) – це фундаментальна, методологічна частина економічної науки, яка розкриває сутність економічних категорій, законів та закономірностей функціонування і розвитку економічних систем у різні історичні епохи.
Мікроекономіка вивчає економічні процеси і поведінку економічних суб'єктів первинної ланки: домогосподарств, підприємств, фірм.
Макроекономіка – це наука про розвиток економічної системи країни в цілому. Вивчає агреговану поведінку всіх суб’єктів національної економічної системи, вплив на її розвиток економічної політики держави
Мезоекономіка - вивчає закономірності розвитку окремих регіонів країни, окремі галузі й підсистеми національної економіки
Мегаекономіка вивчає закономірності функціонування і розвитку світової економіки в цілому, тобто на глобальному рівні.
Кожна з цих складових економічної науки розвивається у нерозривному та органічному взаємозв'язку,
що забезпечує зростання її ролі у розвитку суспільства.

Основні функції економічної теорії
Пізнавальна - дослідження сутності економічних процесів і явищ
Методологічна- економічна теорія виступає теоретико-методологічною базою для цілої системи економічних наук
Практична - наукове обґрунтування економічної політики держави
Прогностична- передбачення перспектив соціально-економічного розвитку
Виховна – формування логіки сучасного ринкового економічного мислення

Взаємозв'язок між економічною теорією і практикою
Економічна реальність
Економічна теорія
Економічна політика
Господарські рішення

1.3. Методи пізнання економічної теорії

Економічні категорії, закони і принципи.
Економічні категорії – це абстрактні, логічні, теоретичні поняття, які в узагальненому вигляді виражають властивості економічних явищ і процесів. Наприклад: товар, власність, капітал, прибуток, ринок, попит, заробітна плата, робоча сила та ін.
Економічні закони відбивають найсуттєвіші, стійкі, такі, що постійно повторюються, причинно-наслідкові взаємозв'язки і взаємозалежності економічних процесів і явищ.
Закони виражають сутність економічних відносин.
Економічні закони у своїй сукупності створюють систему економічних законів, яка включає в себе всезагальні, загальні, специфічні й стадійні закони.