Кубинська революція 1959 року

Кубинська революція
Озброєне повстання опозиційного руху на чолі з Фіделем Кастро, яке почалося 26 липня 1953 року зі штурму казарм Монкада і призвело до повалення диктаторського режиму президента Фульхенсіо Батисти на Кубі 1 січня 1959 року.

Причини революції
монокультурність сільського господарства – основою галузі був цукровий очерет; – широке поширення латифундій – величезних приватних землеволодінь, які спеціалізувалися виключно на експорті та широко використовували примусову найману працю; – залежність економіки в цілому від капіталу США.

Фідель Кастро
народився в 1926, вивчав право і працював адвокатом. Юрист за освітою, в 1953 році очолив невдалу спробу перевороту проти кубинського диктатора Фульхенсіо Батісти, після цього провів два роки у в'язниці. Прийшов до влади після повалення Батісти у 1959 році. Виступив як супротивник США і встановив союзні відносини з СРСР. Після перемоги революції та повалення диктатури Батісти 1 січня 1959 до влади на Кубі прийшли демократичні сили, які згуртувалися навколо Повстанської армії, очолюваної Фіделем Кастро. У лютому 1959 року Кастро став прем'єр-міністром Революційного уряду Республіки Куба. У дні вторгнення найманців США на Кубу в районі Плая-Хірон Кастро керував операцією по розгрому інтервентів.

Фідель Кастро
потрапив до Книги рекордів Гіннеса за кількістю пережитих замахів Всього 638 спроб вбивства Фіделя Кастро відомо на сьогоднішній день. Їх докладний опис можна знайти в книзі колишнього шефа кубинських спецслужб Фабіо Ескаланте «638 способів убити Кастро». Безуспішні спроби умертвити Кастро обійшлися американським платникам податків у 120 мільйонів доларів.

Історія революції
В результаті державного перевороту 10 березня 1952 до влади на Кубі прийшов Фульхенсіо Батіста, який встановив у країні військово-поліцейську диктатуру. Переворот викликав невдоволення в середовищі прогресивно налаштованої молоді, найбільш радикальну групу якої очолив молодий адвокат і початкуючий політичний діяч Фідель Кастро. 26 липня 1953 група з 165 повстанців, розраховуючи на підтримку широких мас, на чолі з Фіделем Кастро виступила на штурм укріпленої казарми Монкада в Сантьяго-де-Куба . Після двогодинного бою революціонери зазнали поразки, багато хто був убитий, а інші заарештовані.

Хід подій
На початку грудня 1956 до берегів провінції Орьенте підпливла яхта «Гранма», з якою висадилися 82 озброєних повстанця. Кубинська революція зі стадії підготовки перейшла до стадії активних бойових дій. Висадку десанту відразу помітили урядові війська, і він був практично повністю знищений. За різними даними, з цього загону вціліло від 11 до 22 осіб. Незважаючи на черговий провал, революціонери і не думали здаватися. Було прийнято рішення заглибитися на територію країни, перейти в сільські регіони. Там повстанці завойовували довіру жителів, вербували їх у свої ряди. У містах теж велася активна робота в студентському середовищі. Організовувалися точкові збройні виступи.

Хід подій
Влітку 1958 кубинська революція перейшла у стадію наступу. До осені повстанці взяли під свій контроль провінції Лас Вільяс і Ор’єнте, а в перший день нового 1959 їх війська переможно увійшли в Сантьяго. Одночасно з цими подіями загони Че Геварри захопили місто Санта Клара. Батіста прийняв рішення втекти з країни, а його уряд фактично склав свої повноваження. 2 січня революціонери зайняли Гавану – столицю Куби. Ще через кілька днів, 6 січня, в місто тріумфально прибув Фідель Кастро, щоб прийняти на себе всю повноту нової влади.

Наслідки
У країні відразу почалися радикальні перетворення. На зміну колишнім збройним силам прийшла Повстанська армія, а місце поліції посіла Народна міліція. У травні 1959 року була проведена аграрна реформа, в результаті якої латифундії були скасовані, а земля перейшла у володіння селян і держави. Пізніше, в 1963 році великі селянські господарства теж були ліквідовані, і в цукровому секторі почалося кооперування