Григір Тютюнник. Климко

Народився 5 грудня 1931р. в
с. Шилівка на Полтавщині в селянській родині.
1937р.- його батька було заарештовано з політичних мотивів, і пущено по сибірських етапах.
1938 р. -дядько зі своєю дружиною віддали Григора до школи в український перший клас, який нараховував сім учнів, а тому через деякий час був розформований, і хлопця перевели в російський клас.

1946р. - після закінчення п'ятого класу пішов в Зіньківське ремісниче училище № 7, де одержав спеціальність слюсаря,працював на Харківському заводі.
1951р. - Тютюнник пішов до армії, служив у морфлоті радистом на Далекому Сході.
1957–1962рр. - Майбутній письменник навчався в Харківському університеті на філологічному факультеті

1961р. - першу новелу «В сумерки» написав російською мовою і за підписом «Григорий Тютюнник-Ташанский» надрукував її в журналі «Крестьянка»
1962р. - Після закінчення Харківського університету Тютюнник учителював у вечірній школі на Донбасі.

1963р. - Григір Тютюнник переїхав до Києва, редакції газети «Літературна Україна», публікує в ній кілька нарисів на різні теми та перші оповідання: «Дивак», «Рожевий морок», «Кленовий пагін», «Сито, сито…». Молодіжні журнали «Дніпро» та «Зміна» вміщують новели «Місячної ночі», «Зав'язь», «На згарищі», «У сутінки», «Чудасія», «Смерть кавалера».

1966р. - вийшла перша його книжка «Зав'язь».
1968р. - «Литературная газета» оголосила всесоюзний конкурс на краще оповідання. Григору Тютюннику було присуджено премію за оповідання «Деревій».
1972-1975рр. - Виходять друком збірки «Батьківські пороги», «Крайнебо», «Отчие пороги».
1974р. - У Таллінні виходить збірка його оповідань естонською мовою.
1978р.- збірка «Коріння».

6 березня 1980 р. - не будучи в змозі в усій повноті реалізувати свій талант в атмосфері чиновницького диктату над літературою, Григір Тютюнник покінчив життя самогубством. Поховано письменника на Байковому кладовищі в Києві.

Життя справді складне, і єдиний у нього підручник — досвід.
Щоб шанувати, треба мати талант; щоб заздрити, таланту не треба.
Знати людину глибоко — страшно.
Іноді я відчуваю людину, як рана — сіль.
Людина, що знехтувала добром інших, зневажила його в собі.
Сердяться слабкі душі, сильні — ненавидять або прощають.
Цитати письменника

Історія написання
Повість «Климко» переносить нас у тяжкі часи фашистської окупації України. Війна застала Г. Тютюнника на Донбасі, а голод змусив його повернутися на Полтавщину, до матері.
Автобіографічність не означає абсолютне відтворення хроніки життя письменника.

Герой повісті «Климко» йде не на Полтавщину, а по сіль, щоб потім продати її і врятувати від голоду улюблену вчительку і себе з другом. Однак в основі твору — враження від того пам’ятного походу дитини тяжкими дорогами війни.
У 70-х рр.. побачила світ повість «Климко». За книгу «Климко» у лютому 1980 р. Г. Тютюннику присуджено премію імені Лесі Українки.

Тема: зображення тяжких поневірянь Климка у часи фашистської окупації рідного краю.
Ідея: прокляття війни, уславлення доброти, милосердя, чуйності, щирості.

Основна думка: маленькі громадяни нашої країни — діти війни — виявляли таке милосердя, яке й дорослим інколи було не до снаги.
Жанр: повість автобіографічної трилогії. Три повісті — «Облога», «Климко», «Вогник далеко в степу» — побудовані на автобіографічному матеріалі.

Теорія літератури
Мова персонажів (монологи, діалоги) — виразна або ні, індивідуальні особливості мови; розкриває характер і допомагає зрозуміти ставлення автора (увагу слід звернути не тільки на те, що персонажі говорять, а й на те, як вони це роблять).
Художня деталь (від фр. detasl) — така виразна подробиця або штрих, яка особливо збуджує думку, часто викликає в уяві цілу картину, робить зображення дуже відчутним і яскравим. Художня деталь може відображати подробиці обставин, зовнішності, пейзажу, портрета і взагалі бути домінантою цілого твору.