Артур Німгін (1856-1933)

Народився в Тлумачі 21 липня 1856 року. Закінчив Станіславську гімназію. Право вивчав у Львівському і Віденському університетах , адвокатську практику проходив у Станіславові.

15 грудня 1894 року Артур Німгін був обраний заступником бургомістра Станіславова. За свою довголітню працю був нагороджений Орденом Залізної корони Третього ступеня і мав звання кавалера ордену Франца Йосифа.

За часів керівництва Артура Німгіна, гарного організатора й розумного фінансиста, місто Станіславів набрало вигляду сучасного європейського міста, було впорядковано частину вулиць, прокладені тротуари, побудовано нову міську різню, будинок пристарілих, притулок імені Папи Леона 13, притулок братів Альбертів, збудовано нову школи імені королеви Софії, школи ім. Клементини Гофмановаї, була розпочата будова школи на вулиці Яна Матейко. Відкрито пам’ятник видатному польському поету Адаму Міцкевичу.

Артур Німгін був ініціатором заснування міського парку та спорудження в ньому пам’ятника Грюнвальській битві 1410 року. Він був також ініціатором проекту електрифікації міста і міських вулиць, правда реалізацію цих планів затримала Перша світова війна 1914-1918рр.

Ще у студенські роки Артур Німгін брав активну участь у роботі патріотичних гуртків молоді. У 1886р. Коло молодих інтєлігентів заснувало найбільш відому у Станіславові газету “Кур’єр Станіславівський”, яка виходила до 1939 року.

Артур Німгін одружився 10 січня 1904 року з Вікторією Ташманн зі Львова. Подружжя мало сина Романа, який у міжвоєний час працював чиновником Генеральної прокуратури у Варшаві.
Артур Німгін помер 28 вересня 1933 року і був похований на старому єврейському цвинтарі у Станіславові.

Seweryn Leopold Obst (1847-1917)

Северин Обст народився 29 грудня 1847 року у селі Березів на Коломийщині. Середню освіту здобував у Яблунові, Снятині, Коломиї і в Станіславові. У 1864-1871 роках вчився в Академії мистецтв у Відні.

У 1874 році Северин Обст повернувся на батьківщину, спочатку заробляв на життя малювання портретів у поміщицьких маєтках. Після цього хотів оселитися в Кракові, але любов до рідного краю перемогла, до Гуцульщини, яка була єдиним джерелом натхнення художника. Деякий час мешкав у Япемчі, малював портрети гуцулів, їх оригінальне вбрання, предмети побуту, був одним із перших дослідників етнографії гуцулів. Його малюнками була проілюстрована відомв праця про Гуцульщину Врлодимира Шухевича.

У 1883 році Северин Обст переїхав до Львова, де Людвік Вєжбицький запропонував йому співпрацю у виданні “Wzorów przemysłu domowego…”.

Він брав участь у численних художніх виставках у Львові, Кракові, Лондоні, Варшаві, Коломиї, Тернополі. Северин Обст був людиною відомою у Львові і на Гуцульщині, користувався великою пошаною в мистецькому середовищі

Критик Маріан Ольшевський із захопенням описав митця: “ Це постать, яка звертає на себе увагу, і життя, що вражає своєю праведність і спокоєм. Обличчя з небуденними шляхетними рисами, яке обрамлене аурою сивого волосся, справжні очі художника-мисливця, обличчя ніби свідчення глибокого внутрішнього життя і відстороненості від буденності.”