Лист Євгенію Онєгіну

Дорогий Євгеній, починаючи читати твір про Вас, я навіть не могла уявити, що Ви виявитеся настільки прекрасною і цікавою особистістю.

Вже з перших сторінок я дізналась про Ваше життя, про Ваш характер, про те, як Ви проводите своє дозвілля…

На мою думку, Євгеній, Ви дещо відрізняєтесь від інших чоловіків. З першого погляду Ви здавалися мені людиною гордою, байдужою та пройнятою марнославством.
А знаєте чому?

Тому що, пане Онєгін, Ви дещо зверхньо ставитеся до жінок. Ось хоча б ця Ваша фраза: «чим менше жінку ми кохаєм, тим більше подобаємося їй».

Це мене в певній мірі засмутило і я вважаю, що ця зневага є недоречною. Жінки люблять коли їх поважають і турбуються про них.

Проте вникнувши у Вашу історію, я побачила який Ви насправді мрійливий, без прихованих недоліків, з різким і холодним розумом , почуттям честі та істинним благородством.

І це справжній Євгеній Онєгін. Знаєте, мені сподобались протиріччя Вашого характеру. І я помітила певну схожість між нами. Я думаю, ми могли б стати добрими друзями.

На мою думку Ви зробили безліч помилок у своєму житті. Та вони не були даремними.

Мені б хотілося у Вас багато запитати і, відповідно, отримати відповідь на свій лист, та нажаль він ніколи не дійде до свого адресата…

Що ж, любий друже, прийшов час прощатися. Я не люблю цих сентиментальних формальностей. Тож просто – прощавайте.

З повагою, Анастасія.