Швидко ЗНО. Література

Чий портрет?

Іван Франко

Тарас Шевченко

Іван Нечуй-Левицький

Іван Карпенко-Карий

Пантелеймон Куліш

Григорій Сковорода

Леся Українка

Марко Вовчок

Олександр Довженко

Василь Стус

Ліна Костенко

Ольга Кобилянська

Григорій Квітка-Основ’яненко

Іван Котляревський

Псевдонім письменника

Павло Губенко
Остап Вишня

Микола Фітільов
Микола Хвильовий

Марія Вілінська
Марко Вовчок

Іван Лозов’ягін
Іван Багряний

Панас Рудченко
Панас Мирний

Лариса Косач
Леся Українка

Іван Тобілевич
Іван Карпенко-Карий

Олександр Кандиба
Олександр Олесь

Іван Левицький
Іван
Нечуй-Левицький

Григорій Квітка
Григорій Квітка Основ’яненко

Визначте жанр твору

Соціально-психологічний роман

Усмішка

Балада

Травестійно-бурлескна поема

Психологічна новела

Пісня

Ліричний вірш

Соціально-побутова поема

Кіноповість

Байка

Історичний роман-хроніка

Психологічна новела

Драма-феєрія

Соціально-побутова повість

Урбаністичний роман

Послання
Тарас Шевченко

Пригодницький роман

Музична новела

Автобіографічний мариністичний роман

Історична повість

Історичний роман у віршах

Сонет

Ода

Медитація

Присвята

Якову де Бальмену

Любові всевишній

Кононівським полям

Василю Жуковському

“Цвітові яблуні” М.Коцюбинського

Ілюстрації

Іван Франко “Мойсей”

Тарас Шевченко “Сон”

“Дума про Марусю Богуславку”

Іван Нечуй-Левицький “Кайдашева сім’я”

Іван Драч “Балада про соняшник”

Михайло Коцюбинський
“Тіні забутих предків”

Іван Котляревський “Енеїда”

Панас Мирний “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Іван Багряний “Тигролови”

Дмитро Павличко
“Два кольори”

Леся Українка “Лісова пісня”

Богдан-Ігор Антонич
“Різдво”

Тарас Шевченко “Кавказ”

Ліна Костенко “Маруся Чурай”

Остап Вишня “Сом”

Іван Франко “Захар Беркут”

Василь Симоненко
“Лебеді материнства”

Ольа Кобилянська
“Valsе Mélancolique”

“Слово про похід Ігорів”

Нестор Літописець
“Повість минулих літ”

Мистецький напрям чи течія

Неокласицизм

Неоромантизм

Імпресіонізм

Реалізм

Орнаменталізм

Імпресіонізм

Неоромантизм

Романтизм

Бароко

Класицизм або Бароко

Символізм

Неоромантизм

Експресіонізм

Монументалізм

Сентименталізм

Кларнетизм

Екзистенціалізм

Реалізм

Неоромантизм

Бароко

Символізм

Реалізм

Перифрази

Український Моїсей
Іван Франко

Дивний мрійник з очима дитини й розумом філософа
Павло Тичина

Чи не єдиний мужчина на всю соборну Україну
Леся Українка

Кобзар
Тарас Шевченко

Українець у Європі, європеєць в Україні
Пантелеймон Куліш

Різьбяр власного духу
Василь Стус

Всеобіймаюче око України
Іван Нечуй-Левицький

Ходяча енциклопедія
Валер’ян Підмогильний

Співець Донецького краю
Володимир Сосюра

Дівчина з легенди
Маруся Чурай

Імператор залізних строф
Євген Маланюк

Гірська орлиця
Ольга Кобилянська

Король українського тиражу
Остап Вишня

Бетховен українського села
Василь Стефаник

Великий сонцепоклонник
Михайло Коцюбинський

Інтелектуал світу
Олесь Гончар

Дочка Прометея
Леся Українка

Гомер кіно ХХ століття
Олександр Довженко

Перший симфоніст української прози
Панас Мирний

Каменяр
Іван Франко

Сонячний кларнетист
Павло Тичина

Батько української прози
Григорій Квітка-Основ'яненко

Бард національного відродження
Олександр Олесь

“Цитадель духу” української літератури
Ліна Костенко

Витязь молодої української поезії
Василь Симоненко

Алхімік мудрих слів
Максим Рильський

Боян степової Еллади
Євген Маланюк

Зачинатель нової української літератури
Іван Котляревський

Майстер корабля
Юрій Яновський

Пишна троянда в саду української літератури
Ольга Кобилянська

Чародій сміху
Остап Вишня

Солов'їне серце України
Андрій Малишко

Український Сократ
Григорій Сковорода

Український соловейко
Володимир Сосюра

Великий артист зору
Іван Нечуй-Левицький

Прототипи

Іта Пензо
Тайах

Станіслав Мрозовецький
Морозенко

Родина Мазурів
Родина Кайдашів

Василь Кричевський
Професор

Карпо Тобілевич
Мартин Боруля

Василь Гнидка
Чіпка Варениченко

Юрій Яновський
То-Ма-Кі

Іван Багряний
Григорій Многогрішний

Павло Нечеса
Директор

Інна Коновал
Панна Інна

Григорій Гричер
Богдан

Стефан Дідух
Іван Дідух

Сев
Олександр Довженко

Хто автор поезії?

Тарас Шевченко
І вам слава, сині гори,
Кригою окуті!
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся — поборете!
Вам бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!

Дмитро Павличко
Мені війнула в очі сивина,
Та я нічого не везу додому,
Лиш горточок старого полотна
І вишите моє життя на ньому.

Андрій Малишко
Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Василь Симоненко
Рідко, нене, згадують про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти живуть на небі,
Ходить їх до біса по землі.

Василь Стус
Вірою тугу розвіюю,
щоб був я завжди такий, яким мене мати родила
і благословила в світи.

Леся Українка
Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.

Григорій Сковорода
Що є свобода? Добро в ній якеє?
Кажуть, неначе воно золотеє?
Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,
Проти свободи воно лиш болото.

Іван Франко
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
Із нього визвала одні
Оті ридання голосні —
Пісні.

Максим Рильський
І він спитав: — Яку б найти принаду,
Щоб привернуть тебе до рук моїх?
Вона ж йому: — Світи щодня лампаду
Кіпріді добрій.

Олександр Олесь
Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
"Цілуй, цілуй, цілуй її, —
Знов молодість не буде!

Богдан-Ігор Антонич
Народився Бог на санях
в лемківськім містечку Дуклі.
Прийшли лемки у крисанях
і принесли місяць круглий.

Іван Котляревський
Зевес тогді кружав сивуху
І оселедцем заїдав;
Він, сьому випивши восьмуху,
Послідки з кварти виливав.

Павло Тичина
Я Ваші очі пам'ятаю,
Як музику, як спів.
Зимовий вечір. Тиша. Ми.
Я Вам чужий — я знаю.
А хтось кричить: ти рідну стрів!
І раптом — небо... шепіт гаю...
О ні, то очі Ваші.— Я ридаю.
Сестра чи Ви? — Любив...

Микола Вороний
Має крилами весна
запашна,
Лине вся в прозорих шатах,
У серпанках і блаватах…
Сяє усміхом примар з-поза хмар,
Попелястих, пелехатих.

Маруся Чурай
Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться;
О, як моє болить серце, а сльози не ллються.
Трачу літа в лютім горі і кінця не бачу.
Тільки тоді і полегша, як нишком поплачу.

Василь Симоненко
І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі,
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.

Іван Франко
Народе мій, замучений, розбитий,
Мов паралітик той на роздорожжу,
Людським презирством, ніби струпом, вкритий!
Твоїм будущим душу я тривожу,
Від сорому, який нащадків пізних
Палитиме, заснути я не можу.

Іван Драч
Поезіє, сонце моє оранжеве!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриває тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником.

Ліна Костенко
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.

Літературно-мистецькі угруповання

Неокласики
Микола
Зеров
Михайло
Драй-Хмара
Павло
Филипович

Празька школа
Олена
Теліга
Олег
Ольжич
Євген
Маланюк

“Руська трійця”
Маркіян
Шашкевич
Іван
Вагилевич
Яків
Головацький

“Покутська трійця”

Київська школа
Василь
Голобородько
Віктор
Кордун
Микола
Воробйов

Корифеї українського театру
Марія
Заньковецька
Марко
Кропивницький
Михайло
Старицький

Шістдесятники
Василь
Симоненко
Григір
Тютюнник
Іван
Драч

Нью-Йоркська група
Емма
Андієвська
Юрій
Тарнавський
Роман
Бабовал

“Бу-Ба-Бу”
Юрій
Андрухович
Віктор
Неборак
Олександр
Ірванець

Герої твору

Ігор
Святослав
Ярославна
Всеволод

Тетерваковський
Макогоненко
Терпилиха

Майк
Генрі
Богдан
Поля
Муха

Лука Гнідий
Вигорський
Надійка
Зоська
Мусінька

дядько Самійло
прабаба Марусина
дід Семен
прадід Тарас

Гервасій Гуляницький
Трандалєв
Націєвський
Красовський

Датан
Авірон
Єгошуа
Азазель

Грицько Чупруненко
Іван Вареник
Мирон Ґудзь

Іван Палійчук
Марічка Гутенюк
Юра
Палагна

Родина Вовків

Родина Сірків

Родина Дідухів

Родина Чупруненків

Родина Довженків

Родина Череванів

Родина Бобренків

Родина Яркових

Місце дії

Семигори

Сосниця

Піски

Харків

Ніжин

Кононівка

р. Каяла

р. Оскіл

Київ

Полтава

Одеса

Епіграфи

Микола Гоголь
Забирайте ж із собою в путь, виходячи з м’яких юнацьких літ до суворої загартованої мужності, – забирайте із собою всі людські порухи, не лишайте їх на дорозі: не знайдете потім

Соборне послання Івана
Аще кто речет, яко люблю Бога, а брата своего ненавижу, ложь есть

Талмуд
Шість прикмет має людина: трьома подібна вона на тварину, а трьома на янгола: як тварина — людина їсть і п’є: як тварина — вона множиться і як тварина — викидає; як янгол — вона має розум, як янгол — ходить просто і як янгол — священною мовою розмовляє

Горацій
О кораблю, тебе вже манить хвиля моря

Еміль Верхарн
Я син цієї породи

Олександр Пушкін
Дела давно минувших дней,
Преданья старины глубокой...

Вольфганг Гете
Ні! Все добре на землі:
Чорна дівка, білий хліб!
Завтра в інший край мандрівка:
Чорний хліб і біла дівка!

Анатоль Франс
Як можна бути вільним, Евкріте, якщо ти маєш тіло

Соборне послання Ієремії
Кто дастъ гла†моЂй воду, и очесЂмъ моимъ источникъ слЂзъ, и плачуся и день и нощь о побиЂнныхъ...

Соборне послання Івана
Дух истины, его же мир не может прияти, яко не видит его, ниже знает его

Чарльз Дібдін
На березі чекають прекрасні дами,
Але завше я пив лиш за те, що любив,
Лиш за «Вітер, що дме, корабель, що пливе,
За дівча, яке любить матроса!»

Твір за описом

Сергій Єфремов
«Лебедина пісня найдавнішої української держави, плач Єремії з приводу її неминучого упадку»

Максим Рильський
«Енциклопедія українського життя XVIII століття»

Іван Франко
«Огниста інвектива проти темного царства»

Олександр Білецькй
«Будинок із багатьма прибудовами і надбудовами, зробленими неодночасно і не за строгим планом»

Іван Карпенко-Карий
«Праматір українського народного театру»

Іван Франко
«Се велике оскарження «темного царства» за всі теперішні й минувші кривди України»

Максим Рильський
«Це модель всієї України. Автор блискуче розкрив деякі непривабливі риси нашої національної вдачі, які існують поза часом»

Олександр Білецький
«Це заповіт ураїнському народові»

Юрій Шерех
«Це роман про людину, про місто, про життя, про незгасність вогню, сповнений скептицизму переможця і оптимізму приреченого»

Літературні роди

Епос

Лірика

Драма

Епос

Ліро-епос

Лірика

Ліро-епос

Драма

Словесний портрет
письменника

Павло Тичина
«Поет жив у час, що заправив генія на роль блазня. І поет згодився на цю роль… Він обрізав усякі живі контакти, замінивши їх цілком офіційною інформацією…»

Тарас Шевченко
«У своєму творі поет повертає вас лицем до вічних аксіом (“Нема на світі України, Немає другого Дніпра… В своїй хаті своя правда…”) і нагадує нам вічні біблійні кари за переступ і зраду їх…»

Панас Мирний
«У його творчості поєдналися дві тенденції розвитку українського реалізму: соціальна й психологічна; саме це дало змогу письменнику розширити дослідницький аспект сутності людини в умовах національної та соціальної неволі…»

Валер’ян Підмогильний
«В основу написаного ним роману він поклав тему, яку не можна було назвати інакше, як чільною для всієї української літератури того часу: взаємини міста й села…»

Ольга Кобилянська
«Серед українських письменниць вона не має собі рівної на ниві новели і повісті»

Михайло Коцюбинський
«Оптимізмом життя людини і природи пройнятий увесь твір. Одухотворений ліс. Гори. Черемош, незвичайні герої - це вічна казка, яка не має початку і кінця...»

Остап Вишня
«Багато його усмішок – це розгорнуті сцени, де дійові особи живуть і діють немовби на підмостках, вони такі сценічно довершені, що самі просяться аби їх зіграли!..»

Іван Котляревський
«В античні умови, у прадавні міфи повів він своїх запорожців, та вони від того не перестали бути запорожцями. У мешканцях Олімпу читачі легко впізнавали українських селян, козаків, старшину...»

Микола Куліш
«Ох і драматург же був! Світ бачив по-новому і писав по-новому – як Тичина в поезії, Курбас – на сцені, Довженко – в кіно…»

Іван Франко
«Поет висловлює впевненість у відродженні національної самосвідомості й гідності поневоленого, але не скореного великого європейського народу, щаслива будучина асоціюється в поета з колом “вольних народів”, де засяють і українці, де наш люд буде “хазяїном домовитим”…»

Григір Тютюнник
«Його новели і повісті суворі, витримані у вищих вимогах правди життєвої і художньої, автор не заграє зі світом, з героями й з істиною, письмо його точне, вивірене, ощадливе, часто новели нагадують мовби гравюри на сталі»

Пантелеймон Куліш
«У його особі переміг історик-професіонал, з таким мистецьким хистом відтворює він пройняту грозовими розрядами атмосферу наростання кризи – Руїни, поступову втрату Україною державності...»

Василь Стефаник
«Безземелля та тяжкі нестатки гнали за океан тих, що змушені були під голосіння рідних вимандровувати, може й назавжди, з отчого краю на чужину, несучи туди камінні хрести своєї недолі...»

Іван Багряний
«Охотське море. Тайга. Тундра. Звіроловство. Були там поселення давно осілих наших людей з України. Все це, сказати щиро, було мені навіть цікаво. Але згодом мене охопила страшна туга за Україною. Непереможна. Отож сів я на поїзд і рушив на захід. У Томську мене перехопила залізнична агентура НКВС»

Тарас Шевченко
«Мабуть, жоден з великих поетів світу не вистраждав так важко свободи як вищого Божого дару і не зміг сказати так одчайно за живих, за мертвих і за ненароджених…»

Панас Мирний
«Композиція його твору схожа на будинок з багатьма прибудовами і надбудовами, зробленими неодночасно і не за строгим планом...»

Микола Хвильовий
«Арешт Ялового — це розстріл цілої Генерації… За що? За те, що ми були найщирішими комуністами? Нічого не розумію. За Генерацію Ялового відповідаю перш за все я…»

Іван Карпенко-Карий
«Чим він був для України, для розвою її громадського та духового життя, се відчуває кожний, хто чи то бачив на сцені цього батька українського театру, чи хоч би лише читав його твори…»

Микола Куліш
«Вибравши для комедії «Мина Мазайло» тему — міщанство й українізація, я, в першу чергу, звернув увагу на криштально витриману ідеологічну установку п’єси, зважував кожну дію, вивіряв кожне слово»

Іван Котляревський
«Він зробив цю м’яку, виразну, сильну, багату мову літературною, і українська мова, яку тоді вважали місцевою говіркою, з його легкої руки залунала так голосно, що звуки її рознеслись по всій Росії… »

Остап Вишня
«Були на полюванні. Не вбили і не застрелили нічого. Для мене це — типове явище. Коли я приходжу, як завжди, додому «попом», без нічого, — всі спокійні»

Олександр Довженко
«Життя моє не дуже добре, трудне і невеселе. Проте до всього привикають люде, привик і я терпіти помаленьку… пишу одну повість про діда, батька, матір і про все, одне слово, сосницьке життя, ще коли я був маленьким…»

Іван Франко
«Зараз уявляю собі Вас, як, сидячи за столом, плетете сітку – мотузяну на рибу й словесно – на людські душі. Коли б та сітка плелася довше, може, ми мали б не одну ще таку гарну річ, як “Мойсей”…»

Михайло Коцюбинський
«Ліричний герой його твору – демократичний інтелігент, який, незважаючи на стан утоми, знов іде до людей, бо його світогляд не дозволяє стояти осторонь громадських проблем…»

Андрій Малишко
«Пізніше, коли тільки доводилося читати його нові поезії, де він оспівував матір, чи слухати “Пісню про рушник”, щоразу поставав мені перед очима образ цієї славної обухівської жінки у святковій вишиваній сорочці...»

Леся Українка
«Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої хорої дівчини»

Григорій Сковорода
«Добрими старими шляхами, обминаючи казенні «стовпи неотесані», але не обминаючи доріг європейської науки, мандрував по Україні і сіяв у людських серцях мудрість любові та самопізнання, задоволення в сродній праці та совісті – як чистий кришталь»

Іван Драч
«Його ім’я входить до переліку імен «шістдесятників», а творчість митця звернена до Сонця, Землі, що є дивовижними джерелами поезії та любові…»

Олександр Довженко
«Слов’янство поки що дало світові в кінематографі одного великого митця, мислителя і поета…»

Іван Нечуй-Левицький
«Саме такий контраст між покликанням людини та її щоденним життям постає в його творі, де на прикладі однієї родини показане життя українського пореформеного селянства з усіма труднощами й суперечностями…»

Михайло Коцюбинський
«Та особливо його зацікавили горяни – люди з “багатою фантазією, із своєрідною психікою“. Адже гуцул і в ХХ ст. залишився “глибоким язичником“, він усе життя проводить “у боротьбі зі злими духами“, які населяють ліси, гори, води…»

Максим Рильський
«Уходив до когорти «неокласиків», величезну увагу приділяв красі поетичного слова, ясності й прозорості художнього образу; його твори повні сонця й глибоких філософських роздумів…»

Валер’ян Підмогильний
«I коли мені частина критики закидає «хуторянську ворожість» до міста, то я собі можу закинути тільки невдячність проти села. Але занадто вже довго жили ми під стріхами, щоб лишатися романтиками їх»