Осінь моїми очима

На гіллячках, на тоненьких, Поки день ще не погас, Сироїжки та опеньки Білка сушить про запас.
Так нашпилює охайно, Так їх тулить на сосні І міркує: а нехай-но
Ще побудуть тут мені!
Поки дні іще хороші, Поки є іще тепло,
А як випадуть пороші,
Заберу їх у дупло.
Буде холодно на дворі, Сніг посиплеться з дубів, Буде в мене у коморі Ціла в’язочка грибів!
Але білочці не спиться.
Дятел стукає: тук-тук!
Щоб не вкрала їх лисиця Або хитрий бурундук.
Автор Л. Костенко

Знову я дивлюсь в віконце: Он за ліс заходить сонце.
В лісі ходить хитрий лис…
«Мамо, що це, подивись? Вчора ліс ще був зеленим А сьогодні… онде клени Червоніють, мов вітрила, І берізка пожовтіла».
«Як красиво, — каже мама, - Це віконце — наче рама, А від сонця подарунок — Панни Осені малюнок».
Автор О. Роговенко

Осінь, ліс зашелестів, Опадає листя.
Ліс накинув кожушок Золотистий.
Відлітають вже птахи, І пісень не чути Забуваються стежки В ліс забутий.
Автор М. Трохим