Чому в міліції гинуть люди

Олександр Довбиш

Олександр Довбиш
Двадцять років працював дільничим інспектором в Полтаві. В званні капітана вийшов на пенсію, організовував козацьку дружину. 24.09.09 вранці був вдома – спав після чергування на святі Дня міста. В той день вранці знайшли мертвою на власному подвір’ї в околиці Полтави 66-річну Л.Г. Дем’яненко, забиту сокирою. Довбиш трохи знав бабцю – двадцять років тому зустрічався із її донькою Аллою. Вони не були одружені, але Алину доньку Олександр не відмовився записати на себе. Стосунків з Аллою не підтримував.

Про смерть бабці Довбиш дізнався від співробітників міліції. Запропонував по старій дружбі допомогу у розслідування вбивства. Допомогу не прийняли, натомість арештували. Обвинуватили у вбивстві бабці Дем’яненко.
Шестеро убозівців повалили Довбиша на підлогу, накинули на обличчя чорну ганчірку. Топтались по лежачому, поламали ребра. Катували електрострумом під’єднавши електричні дроти до лівого вуха та великого пальця на правій руці.

Від катувань у нього розпух язик. Від електрошоку порушилась мозкова діяльність і він не впізнав на побаченні батька.
Начальник РОВД викликав знайомого лікаря і той розрізав Довбишу язик. Під тортурами Олександр написав явку з повинною у вбивстві.

Чому ніхто не задає питання – по якій причині явка являється “царицею” доказів. Звідкіля вона з’являється, коли вранці людина пише скарги, обявляє голодовку, а ввечері того ж дня підписує явку?

На місці вбивства знайдено багато кривавих слідів, відбитків пальців.
Але чомусь в той же день на місці злочину все вимили й прибрали, не залишили ніяких доказів.
Для чого це зробили?

Експерти встановили – ні в домі, ні в дворі Дем’яненків чужих не було. Відбитків пальців чи слідів Довбиша у домі Дем’яненків не знайшли. Шукали кому належить кривавий відбиток кросівки, що був спрямований від тіла до дверей. Знайшли схожі відбитки на взуття, яке продається на базарі в Полтаві. Власника кросівки не знайшли. Довбиш взагалі не носить спортивного взуття. Тільки туфлі чи черевики.

Обвинуватили Довбиша на підставі листочка з дерева з крапелькою крові. Листочок міліціонери підкинули в гараж, де стояла батькова машина. Авто півроку взагалі не виїжджало і двері заросли бур’янами.
Після катувань Олександр не відчував пів голови, дуже довго приходив до тями, знаходився в стані тяжкої депресії. Скалічено життя й здоров’я чесної й порядної людини, який все життя присвятив служінню людям та чинному законодавству.

В суді подав заяву про відмову від явки. Майже рік в суді розглядалася постанова про направлення на примусове лікування в психіатричну лікарню суворого нагляду.
Були допитані свідки, які дали покази, що він був вдома. Проведена повторна психіатрична експертиза, досудове слідство і знову справа в суді.
Справжнього вбивцю так ніхто й не шукав, а щоб звільнити невинного законів в Україні не існує.

Олександр Довбиш

Чому в міліції гинуть люди
Прес – конференція
(Олександр Рафальський)

Олександр Рафальський

Рафальського затримали 13 червня 2001 року в Києві за підозрою в скоєнні злочину. Рапортували, що затримали Рафальського. Але вже наступного дня Олександр став «невстановленою особою» - бомжем і його сховали на 12 діб в ІВС. В цей час фабрикувалась кримінальна справа. Щоб приховати катування прокуратура Київщини стверджує, що Рафальського затримали не 13-го, а через 12 діб – 25 червня.

Садити Рафальського почав слідчий прокуратури Київської області Василь Карман. Справа почалась з того, що в полі під Тетієвом знайшли три жіночі голови і одну чоловічу. Слідчі вирішили, що вбиті – з оточення Рафальського, сім’я якого будувала магазин в Тетієві. Міліціонери, зрозуміло, запропонували матері продати магазин. Справа проти Рафальського закрутилась повним ходом, коли сім’я відмовилась продати магазин.

Разом з Рафальським на 15 років посадили Володимира Харченко, якого також 19 діб били в міліції. Харченко зізнався у вбивстві дружини Олени. Але… Олена Харченко, начебто «вбита» саме під час суду приїжджала в Тетіїв. На суді зачитували рапорт дільничого міліціонера про те, що Харченко у Тетієві. Її бачили два свідка в Тетієві. Але суддя Гурін не надав цьому значення. Довідка з Тетіївського РАГСу про смерть Олени Харченко видана через 9 років після її начебто вбивства.

В’ячеслав Баранівський украв на базарі «Юність» три пари туфель. Але мав нещастя бути сусідом Рафальського і працював на будівництві магазина в Тетієві. Слідчий запевняв Баранівського, мовляв, якщо той дасть покази проти Рафальського, то пройде свідком по справі. Арештували Баранівського за три пари туфель, а посадили довічно за вбивство, якого він не скоював… Ніяких доказів вини Барановського у справі немає. Треба було зліпити організоване злочинне угрупування…

Немає у кримінальній справі і доказів вини Олександра Рафальського. Незалежною експертизою безспірно доведено, справу сфальсифіковано. Чому?
По-перше, свідки по справі бачили і другого «загиблого» по справі – Юрова. Його бачили за кілька місяців після його «смерті» в Києві на Троєщині.
Ще дві начебто загиблі жінки – мати і донька Оврас попросту продали квартиру в Києві і виїхали в Росію. На суді оголошували покази, що Овраси мали квитки на Москву і виїхали. Але чомусь слідство не встановлювало, чи виїжджали Овраси з України, чи ні.

У справі по обвинуваченню Рафальського 9 томів. Але… засуджені та їхні адвокати бачили тільки 8 томів. Дев’ятий том був також прихований судом через те, що один із засуджених (Чернак) на показах якого будо побудовано обвинувачення, заявив, що оговорив Рафальського і Баранівського. Настоював на проведенні очних ставок із ними. Але слідство не прислухалось до клопотань обвинувачуваних.

Я, Чернак Степан Степанович оговорил Рафальського, Барановського.

Не знайшли доказів вини і експерти. Під час обшуків у Рафальського в гаражах нічого не знайдено і не вилучено. Знаряддя вбивства не знайдено. Слідів крові в магазині, де начеб-то вбивали людей не знайдено. Машина, на якій начеб-то вивозили останки трупів також «чиста» . Дослідження грунтів, взяті біля магазину і в полі, де були знайдені голови і тулуби – різні. Що підтверджує - версія слідства «сипеться». Адже слідчі стверджували, що людей вбивали і закопувалии за магазином, а потім переховували. Судмедекспертиза 4 голів і тулубів підтверджує, ЩО ВОНИ ПРОЛЕЖАЛИ В ЗЕМЛІ ВІД 1 ДО 6 МІСЯЦІВ і були убиті в один час. А по версії слідства убивства скоєні через значні часові проміжки.

В знайдених трупах відсутній алкоголь, хоча за версією слідства перед убивствами пили всі і багато. Із справи пропали відеокасети із записами відтворення місця події. Записи не були направлені до Верховного суду України.

Заключение № 16/2009 (УКРАИНА)
Информация, направленная правительству 1 мая 2009 г.
Относительно г – на Александра Рафальського
Рабочая группа ООН

Таким чином фальсифікація кримінальної справи Олександра Рафальського доведена безспірно. Але Генпрокуратура вперто не знаходить підстав для перегляду справи.

Чому в міліції гинуть люди
Прес – конференція
(Вадим Главатий)

Вина Главатого тільки в тому, що він жив один у квартирі на Виноградарі.
04.05.2005 р. він начебто заманив у свою квартиру пані Т. і «відкрито викрав у неї мобілку». Причому заяви у міліцію пані Т. не написала. Лише 25.05.05 р. був складений Протокол усної заяви про крадіжку. Главатий став «невідомою особою», яка скоює крадіжки … за «місцем проживання». Через рік – 25.06.2006 р. вже пані Ф. начеб-то була пограбована у тій же квартирі «невідомою особою». І знову Ф. не пише заяви в міліцію про грабунок.
Через два роки – у 2008 році особа Главатого вже нарешті встановлюється і він стає насильником. Відповідно пані Т. і Ф. вже стверджують, що їх не лише пограбували а й хотіли зґвалтувати – це через три роки жінки раптом згадали. Слідство не проводить жодної експертизи по заявам трирічної давності.

Дві інші жінки – пані Б. пані В. все ж в міліцію заявляють. Главатий їх начеб-то ґвалтує, заманивши у свою квартиру. При цьому у обидвох дівчат - по результатам експертизи – не порушена дівоча пліва. Пані В. навіть приносить в суд довідку, що у неї після зґвалтування був викидень. Заявляє позов про відшкодування шкоди до Главатого на 200 тисяч гривень. Але з медичної картки слідує – на момент викидня у неї вже третя вагітність. Аборт вона робить собі сама, вдома, навіть не звертаючи до лікарні. Жодного доказу того, що Главатий – ґвалтівник після обшуку в його квартирі і вилучення нижньої білизни експертами не знайдено.
Подільський райсуд виносить вирок – 9 років. Апеляційний 8 місяців розглядає справу і скасовує вирок. Направляє на нове розслідування.

Главатий п’ять років у тюрмі. За цей час після жорстоких побоїв в міліції – п’ятеро міліціонерів били головою об сейф, поламали руку, двічі нанесли струс мозку - Главатий стає інвалідом другої групи, втрачає мову і слух.
11 березня ц.р. Подільський райсуд скасував Постанову про закриття кримінальної справи проти міліціонерів, які катували Главатого. Прокуратура має знову розслідувати його жорстоке побиття.

В Постанові зазначено: Суд виходить з того, що розслідування справи проведено в порушення вимог ст..22 КПК України, неповно і не всебічно, рішення прийнято поспішно. Під час подальшого розслідування перевірити доводи представника потерпілої Главатої В.О. про те що у сина мали місце: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, травматична енцефалопатія, ЗТГК праворуч.

Під час розслідування необхідно дати оцінку в порядку ст.97 КПК України діям працівників медичної установи щодо умов лікування і особистої безпеки пацієнтів… Слідчому необхідно під час подальшого розслідування справи про побиття міліціонерами Главатого В. вирішити питання про виділення матеріалів в цій частині в окреме провадження і прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України.
Прокуратура має знову розслідувати жорстоке побиття Главатого.
Тим часом суд над Главатим триває.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2011 року, суддя Подільського районного суду міста Києва Бородій В.М., при секретарі Горевій А.О., за участю прокурора Андрющенко О.О., а також Главатої В.О., Талаєвої О.М. та Михайленко О.А., які представниками потерпілого Главатого В.В., розглянувши скаргу Главатої В.О. в інтересах потерпілого Главатого В.В. на постанову слідчого СВ Подільського РУ ГУ МВС України у місті Києві Баранівського В.О. від 22 грудня 2010 року про закриття кримінальної справи №57-1917,-