ДУМ

Види декоративно – прикладного мистецтва України

Кераміка, гончарне мистецтво
Гончарне мистецтво походить від грецького слова kéramos (глина), яке бере початок ще з античних часів. Вироби і матеріали, що отримуються спіканням глини, котра набула широкого поширення у всіх сферах життя — в побуті (різний посуд), будівництві ( цеглина, черепиця, плитки, кахлі, скульптурні деталі), у техніці, на залізничному, водному і повітряному транспорті, в скульптурі і прикладному мистецтві. Основними технологічними видами є теракота, майоліка, фаянс, кам’яна маса і фарфор . Гончарство займає основну роль в обробці глини та виготовлення різноманітного кухонного посуду, а також цегли, кахлів та іншої кераміки.
https://www.youtube.com/watch?v=OkgLiP1KTIk

Лозоплетіння
Плетіння — ремесло з виготовлення доморобних господарсько-побутових та художніх виробів з різноманітної еластичної сировини. В Україні має багаті й давні традиції, особливо на Поліссі. Сліди лозоплетіння знайдені археологами ще в шарах епохи неоліту. Найдавніші пам’ятки українського плетіння походять з кінця ХVIII - початку ХIХ століття і зберігаються у музеях Києва, Львова та інших міст. На Рівненщині росте майже три десятки видів лози, отож поліщуки з давніх-давен уміли плести ужиткові речі, а із зростанням попиту – і декоративні вироби.
https://www.youtube.com/watch?v=OA-f2d2fgN4

Кування
Кування — спосіб, або технологічний процес, обробки металів тиском місцевого прикладання деформуючих навантажень з використанням універсального підкладного інструменту (молот, прес) або бойків, якщо деформація нагрітого металу в певних напрямках не обмежується робочою поверхнею інструменту[1].
https://www.youtube.com/watch?v=4YMX57j9Upo
https://www.youtube.com/watch?v=WeKcsp6mbiE

Ткацтво
Тка́цтво — виробництво тканини на ткацьких станках. Виникло в пізньому палеоліті завдяки развитку плетіння й прядіння. Ткацтво поділяють на ручне і машинне. Людину, яка профессійно займається ткацтвом, називають «ткачом», «ткачихою».
https://www.youtube.com/watch?v=HYngSB7SvwM

Витинанка
Витина́нка (від українського слова «витинати», тобто «вирізувати», «вивертати») — вид народного декоративного мистецтва, зокрема українського. Включає сюжетні та орнаментальні прикраси житла — ажурні, силуетні тощо. Витинанки виготовляються з допомогою ножиць (маленьких і, наприклад, дуже великих — для стриження хутра овець), спеціальних дрібних пристосувань майстрів, що передаються з покоління в покоління, а також ножа, сокирки, інших знарядь. Матеріалом для витинанок є папір (білий або кольоровий). На Першій Міжнародній виставці витинанок (Вырезки мира, Вільнюс, 1991) витинанками були названі лише вироби з паперу (будь-якого) і тонкого картону. Витинанки використовують для прикрашання приміщень — стін, вікон (наприклад, дивовижні фіранки на кватирках сільських хат), а також полиць, коминів, печей. Витинанки застосовують як у побуті, так і для підготовки релігійних або світських свят.
https://www.youtube.com/watch?v=T9SeLTFjtVM

Художнє різблення
Худо́жнє рі́зьблення — вид декоративно-ужиткового мистецтва; оздоблення виробів з дерева, кості, каменю та ін. різьбленими орнаментальними або сюжетними зображеннями.
Рі́зьблення, різьба́, різьбя́рство, різьба́рство — один з найдавніших і найбільш поширених видів декоративного мистецтва, який полягає у знятті певного шару матеріалу за допомогою спеціальних інструментів. Малюнок чи візерунок, виконаний у цій техніці, теж називається різьба́ (різь)
https://www.youtube.com/watch?v=nR6XQwZl3EI

Писакарство
Писанки виготовляли навесні, на Великдень, сільськими дівчатами і жінками, монастирськими ченцями й іконописцями, міськими панянками тощо; техніка декорування різнилася. Яйця фарбували в один колір, використовуючи фарби, які виготовлялися з кори та плодів дерев, трав і квітів, інколи продряпували яйце, створюючи візерунки. Іноді закопували під землю, щоб яйце зробило урожай багатим і щедрим, розкладалися по могилах предків, укладали в середину могил маленьких дітей, а закохані за допомогою писанок висловлювали свої почуття. Люди вважали, що це ціле мистецтво, тому писанки переважно виготовляли для себе і лише зрідка для продажу на ярмарку. Зважаючи на фізичні особливості шкаралупи яйця, середньовічні писанки до наших днів не збереглися.
https://www.youtube.com/watch?v=1GDGm9yT_Ew

Килимарство
Килима́рство — виготовлення килимів, стародавній художній промисел, широко поширений в Україні. Батьківщиною килимарства вважається Персія. Історики вважають, що тодішні східні кочовики ткали щільні теплі полотна, щоб мати можливість швидко облаштувати житло. В умовах кочового життя захищали від вітру й піску, дозволяли розділити приміщення чи прикрасити його. Трансформація практичного полотна у твір мистецтва почалася, очевидно у часі, коли кочовики стали вести осілий спосіб життя. Килими виготовляли як для власних потреб, так і на продаж, використовуючи для цього ткацькі верстати простої конструкції, які з'явилися тут наприкінці ХІХ ст. Вони були призначені для виготовлення полотна, тому поліські килими були з двох полотнищ — «полок», які потім зшивали посередині. Для основи брали зсукану вдвоє нитку, на піткання — вовняну фарбовану пряжу.
https://www.youtube.com/watch?v=zWDMMgqbujM

Орнаменти на тарілках

Орнамент на куманець

Приклади малюнків
За поданими схемами створіть кольоровий малюнок
https://www.ukrinform.ru/rubric-culture/3210472-na-poltavsine-sozdali-kniguraskrasku-s-opisnanskimi-ornamentami.html#

Приклади малюнків
За поданими схемами створіть кольоровий малюнок
https://www.ukrinform.ru/rubric-culture/3210472-na-poltavsine-sozdali-kniguraskrasku-s-opisnanskimi-ornamentami.html#