ет

Економічна думка Давнього Світу
Вивчення законів функціонування домашнього господарства та факторів підвищення його дохідності.
Ксенофонт (430 - 355рр. до н.е.)
Виділив із загальних знань про суспільство знання, що стосуються раціонального господарювання в окрему галузь і назвав її
ойкономія (від грец. «ойкос» – господарство, дім; «номос» – закон)

Арістотель (384 – 322 рр. до н.е.)
Здійснив поділ знань про господарство, виокремивши:
Економіку – науку про виробництво корисних речей.
Хрематистику – науку про зростання грошового багатства.

МЕРКАНТИЛІЗМ
Вивчення законів зростання багатства у сфері обігу.
Золото та срібло вважаються основною формою багатства, яке необхідно більше накопичувати в країні за рахунок зовнішньої торгівлі та менш розтрачати.
Антуан де Монкретьєн (1575- 1622 рр.)
Назвав економічну науку політичною економією (від грец. «політікос» – державний, суспільний та «ойкономія») і вважав її вченням про державне господарство і політику, яку має проводити влада з метою зростання багатства країни.

Джон Ло (1671-1728)

1. Відкрив принцип побудови фінансових інститутів.
2. Розробив механізм створення акціонерного банку (Королівський банк Франції) та фінансової піраміди
(Міссісіпська компанія, пізніше – Компанія Індій).

КЛАСИЧНА ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ
Вивчення законів зростання багатства у сфері виробництва. Форма багатства – матеріальні блага, а джерело – праця людини.
Англія: Вільям Петті (1623 - 1687 рр.)
Праця є джерелом багатства у всіх сферах виробництва.
Франція: школа фізіократів: Франсуа Кене (1694 - 1774 рр.)
Праця є джерелом багатства у сфері сільськогосподарського виробництва.

Вільям Петті (1623 – 1687)

1. Використовує абстрактний метод дослідження
2. Застосовує кількісний аналіз економічних явищ
3. Предметом політичної економії вважає закони зростання багатства у сфері матеріального виробництва
«Купці не виробляють ніякого продукту, а виконують тільки роль вен і артерій, які розподіляють кров і живильні соки державного тіла, а саме, продукцію сільського господарства і промисловості»
«Праця – джерело багатства, а земля – його мати»

Франсуа Кене (1694 – 1774)
«Економічна таблиця» (1758)

1.Предметом політичної економії вважає закони зростання багатства у сфері сільськогосподарського виробництва
2. Виокремлює функціональні складові капіталу
2. Уводить в економіку принцип відтворення і будує першу модель кругообігу потоків доходів і продуктів
3. Відкриває об’єктивність економічних законів

«Усе підпорядковане в цьому світі законам природи, встановленим Богом. Люди наділені достатнім розумом, щоб збагнути й пізнавати їх з метою отримання якомога більшої користі»

Адам Сміт (1723 – 1790)
Дослідження про природу та причини багатства народів (1776)

1. Здійснив систематизацію всіх знань про економіку та виокремив фактори зростання багатства нації.
2. Віднайшов внутрішній механізм функціонування економіки – «Невидиму руку», яка є механізмом, що спрямовує індивідуальні рішення на результати, вигідні суспільству в цілому.
3. Встановив межі участі держави в економіці
«Для того, щоб піднести країну від найнижчого ступеня варварства до найвищого ступеня добробуту, потрібні мир, необтяжливі податки і толерантність в управлінні – все інше забезпечить природний рух речей»

МАРКСИЗМ
(К. Маркс, Ф. Енгельс)
Вивчення суперечностей зростання багатства суспільства. Предмет дослідження – економічні відносини, які виникають між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ.

Карл Маркс (1818-1883)
Капітал (1867)

1. Віднайшов внутрішні закони розвитку суспільства та його переходу на більш високу стадію еволюції.
2. Розкрив причини та характер криз надвиробництва.
3. Показав джерела та механізм формування й розподілу доходів.
4. Відкрив закони руху суспільства до кращого стану..

НЕОКЛАСИКА
Вивчення раціонального вибору економічних суб’єктів в умовах обмеженості ресурсів. Ринок розглядається як самоорганізуюча система, здатна до встановлення рівноваги в економіці.
КЕЙНСІАНСТВО
Викриття проблем встановлення рівноваги в ринковій економіці. Обгрунтування державного втручання в економічні процеси.
ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМ
Розгляд впливу на економіку неекономічних чинників – політики, права, культури, релігії, психології тощо та виявлення залежності економічного процвітання країн від історичних умов їхнього розвитку.

СТРУКТУРА ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ
ЕКОНОМІЧНА
ТЕОРІЯ
ПОЛІТЕКОНОМІЯ
ЕКОНОМІКС
МІКРОЕКОНОМІКА
МАКРОЕКОНОМІКА

ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ вивчає закони, які управляють виробництвом, розподілом, обміном та споживанням благ у людському суспільстві.
ЕКОНОМІКС вивчає дії людей у різних сферах суспільного відтворення.
МІКРОЕКОНОМІКА пов’язана з вивченням поведінки та взаємодії людей на локальних ринках.
МАКРОЕКОНОМІКА вивчає, як функціонує економіка як єдине ціле.

ОСНОВНА ЕКОНОМІЧА ПРОБЛЕМА СУСПІЛЬСТВА
Як задовольнити якомога більше потреб при обмеженості ресурсів?
ЕКОНОМІЧА ТЕОРІЯ вивчає безпосередню діяльність людей, яка пов’язана з досягненням ефективного використання ресурсів з метою найкращого задоволення потреб.
Сукупність способів і прийомів, за допомогою яких вивчається предмет науки, називається її методом.

МЕТОДИ ЕКОНОМІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Способи пізнання економічної дійсності
Емпіричний
Теоретичний
+
Методи
пізнання
опис
порівняння
класифікація
Абстрагування
Індукція
Дедукція
Аналіз
Синтез
Моделювання

ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ
найбільш загальне логічне поняття, яке відображає сутність явища
ЕКОНОМІЧНИЙ ЗАКОН
сутнісний, стійкий причинно-наслідковий зв’язок між явищами, який постійно повторюється

Причина
Наслідок
Закон
Зменшення ціни за одиницю товару
Збільшення кількості покупок даного товару
Попиту
Збільшення ціни за одиницю товару
Збільшення кількості виробництва даного товару
Пропозиції

СПЕЦИФІКА ЕКОНОМІЧНИХ ЗАКОНІВ
Економічні закони
Закони природи
Спільне
Мають об’єктивний характер, тобто не залежать від волі та свідомості людей
Особливе
Не існують поза господарською діяльністю людей.
Можуть діяти без участі людини.
Менш строгі та точні, відображають найбільш вірогідний хід подій.
Носять історично змінний характер.
Носять абсолютний характер, за певних умов та причин обов’язково викликають визначені наслідки.
Діють вічно та завжди.

ФУНКЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ
1. Пізнавальна – дослідження сутності економічних явищ і процесів. Відкриття економічних законів та вивчення характеру їхньої дії.
2. Методологічна – створення методів теоретичних досліджень. Економічна теорія є основою інших економічних наук.
3. Світоглядна – формування наукового економічного мислення.
4. Практична – розробка практичних рекомендацій про шляхи використання економічних законів у господарській практиці та обгрунтування економічної політики держави.