Етика ділового спілкування та діловий етикет 1

План
Вступ. Предмет та об'єкт дисципліни «Діловий етикет в туризмі».
Завдання етики ділового спілкування.
Поняття про етикет.
Основні види етикету.

h
Етика ділового спілкування – це дисципліна, яка виникла на стику етики і психології.
Об’єкт етики – ділове спілкування
Предмет – його моральний та психологічний аспекти, етичні та психологічні механізми.

о
Етика (лат. ethica, від грец. ήυος — «звичай») — наука, що вивчає мораль. У ширшому розумінні — норми поведінки і сукупність моральних правил. Етика — це спроба надати загальну важливість деяким своїм бажанням.

д
Етика ділового спілкування — це нова навчальна дисципліна, станов-ленню і розвитку якої сприяли різні галузі науки (етика, психологія, філо-софія, соціологія) та практики (упра-вління, менеджмент, маркетинг тощо). Проте найсуттєвіший вплив на неї, звичайно, справили етика і психологія — науки, що займаються людинозна-вством і вивчають одну і ту ж природу людської поведінки (але під різними кутами зору) і чинники, що впливають на життєдіяльність людей та їхню взаємодію.

Завдання етики ділового спілкування:
1.вивчення філософських, етичних, психологічних основ ділового спілкування, його норм і правил, аналіз у різних формах трудової діяльності

u
2.аналіз конкретних ситуацій із розпізнаванням психологічних типів людей, їхньої моральності та ін. індивідуальних особливос-тей, що проявляються під час ділового спілкування

i
3.розробка способів і засобів ділового спілкування відповідно до психологічних і соціокультур-них особливостей співрозмовни-ків з врахуванням норм і правил гуманістичної етики

i
4.розробка шляхів формування культури спілкування, станов-лення та самовдосконалення індивідуального стилю спілку-вання спеціалістів відповідно до етичних норм і правил.

o
5.навчитися гнучко застосовувати обрані способи й засоби у процесі спілкування із співвітчизниками та іноземними партнерами під час індивідуальної бесіди й колектив-ного обговорення проблем, у виступах перед різними аудито-ріями, на переговорах, при розв'язанні конфліктів та ін.;

р
Етикет - це мовчазна мова, за допомогою якої можна багато що сказати, багато що зрозуміти.
Саме слово “етикет” – походить від фр. еtiquette, що означає “ярлик”, “етикетка”, “церемоніал” і у загальному розумінні означає зведення норм і правил, які регулюють поведінку людини в суспільстві.

Діловий етикет грунтується на тих же етичних нормах, що і світський. Залежно від призначення та соціальної приналежності носіїв, декілька видів етикету:
- військовий етикет (що регламентує спілкування між воїнами);
- дипломатичний етикет (протокол);
- службовий етикет (правила ділового спілкування);
- сімейний етикет (взаємини членів сім'ї)
- придворний та ін.

Військовий етикет - низка загальноприйнятих у певній армії правил та норм поведінки військовослужбовців.

Дипломатичний етикет - визначає правила у відносинах між державами та їх офіційними представниками - дипломатами.

р
Дипломатичний протокол — це сукупність загальноприйнятих правил — це сукупність загальноприйнятих правил, традицій — це сукупність загальноприйнятих правил, традицій і умовностей — це сукупність загальноприйнятих правил, традицій і умовностей, які дотримуються урядами — це сукупність загальноприйнятих правил, традицій і умовностей, які дотримуються урядами, відомствами закордонних справ — це сукупність загальноприйнятих правил, традицій і умовностей, які дотримуються урядами, відомствами закордонних справ, дипломатичними представництвами — це сукупність загальноприйнятих правил, традицій і умовностей, які дотримуються урядами, відомствами закордонних справ, дипломатичними представництвами, офіційними особами і дипломатами при виконанні своїх функцій в міжнародному спілкуванні.
Слово протокол походить від грецького «protokollon» («protos» — перший, а «kolla»— клеїти), тобто, дослівно — правила оформлення документівСлово протокол походить від грецького «protokollon» («protos» — перший, а «kolla»— клеїти), тобто, дослівно — правила оформлення документів. Пізніше це слово тривко увійшло в дипломатичну практику і крім оформлення документів цією назвою стали означати всі питання етикетуСлово протокол походить від грецького «protokollon» («protos» — перший, а «kolla»— клеїти), тобто, дослівно — правила оформлення документів. Пізніше це слово тривко увійшло в дипломатичну практику і крім оформлення документів цією назвою стали означати всі питання етикету і церемоніалу.

о
Автори книги «Дипломатична церемонія і протокол» Джон Вуд і Жан Серре відзначають, що «в цілому протокол — це сукупність правил поведінки урядів та їх представників офіційних і неофіційних».
Дипломатичний протокол має міжнародний характер і у всіх країнах дотримується приблизно однаково, хоча в деяких з них можуть мати місце свої невеликі відхилення, які випливають із соціального ладуДипломатичний протокол має міжнародний характер і у всіх країнах дотримується приблизно однаково, хоча в деяких з них можуть мати місце свої невеликі відхилення, які випливають із соціального ладу, національних і релігійних звичаївДипломатичний протокол має міжнародний характер і у всіх країнах дотримується приблизно однаково, хоча в деяких з них можуть мати місце свої невеликі відхилення, які випливають із соціального ладу, національних і релігійних звичаїв. В ІндіїДипломатичний протокол має міжнародний характер і у всіх країнах дотримується приблизно однаково, хоча в деяких з них можуть мати місце свої невеликі відхилення, які випливають із соціального ладу, національних і релігійних звичаїв. В Індії та ІндонезіїДипломатичний протокол має міжнародний характер і у всіх країнах дотримується приблизно однаково, хоча в деяких з них можуть мати місце свої невеликі відхилення, які випливають із соціального ладу, національних і релігійних звичаїв. В Індії та Індонезії, наприклад, почесного гостя увінчують вінком (гірляндою) квітів. На Індонезійському острові БаліДипломатичний протокол має міжнародний характер і у всіх країнах дотримується приблизно однаково, хоча в деяких з них можуть мати місце свої невеликі відхилення, які випливають із соціального ладу, національних і релігійних звичаїв. В Індії та Індонезії, наприклад, почесного гостя увінчують вінком (гірляндою) квітів. На Індонезійському острові Балі кожен гість, що прибуває на цю землю, проходить релігійнийДипломатичний протокол має міжнародний характер і у всіх країнах дотримується приблизно однаково, хоча в деяких з них можуть мати місце свої невеликі відхилення, які випливають із соціального ладу, національних і релігійних звичаїв. В Індії та Індонезії, наприклад, почесного гостя увінчують вінком (гірляндою) квітів. На Індонезійському острові Балі кожен гість, що прибуває на цю землю, проходить релігійний церемоніал вигнання «злих духів».

Службовий або діловий етикет - визначений порядок і норми поведінки між колегами по роботі.

Загальногромадянський етикет - сукупність правил, традицій, умовностей, яких дотримуються приватні особи певного суспільства.

Придворний етикет - суворо визначений порядок і норми поведінки при дворах монархів.

р
Перша порада. Правила етикету не є абсолютними, а визначаються місцем, часом та обставинами.

о
Друга порада. За допомогою правил етикету нікому не нав’язуйте загальний для всіх, стандартний спосіб життя і поведінки (це не стосується придворного, дипломатичного і військового етикету).

Справжня ввічливість передбачає наявність внутрішнього такту й чуйності.
Такт - почуття міри, що підказує людині найделікатнішу лінію поведінки стосовно когось, чогось; уміння особи поводитися, виявляючи повагу до інших і зберігаючи почуття власної гідності.
Чуйність - здатність розуміти інших людей, виявляти турботу.

р
Скромність - стриманість у виявленні своїх достоїнств, заслуг, не хвальку-ватість.
Делікатність - морально-психологіч-на риса особистості, яка передбачає тонке розуміння внутрішнього світу інших людей.
Порядність стримує людину від таких антиморальних і антисуспільних вчин-ків, як: шахрайство, крадіжки, наклеп, глузування.

о
Третя порада. Всі, хто бажають пристойно поводитися, повинні знати правило чотирьох переваг.
Жінки мають перевагу над чоловіками,
літні - над молодшими,
хворі - над здоровими
керівники - над підлеглими.

Четверта порада стосується деяких основ етикету, які обов’язково знати:
- Культура мови передбачає не тільки її граматичну та стилістич-ну правильність, а перш за все використання нормативної лек-сики (відсутність вульгарних слів, нецензурних виразів, слів-парази-тів) та елементарну ввічливість: вміння вітатися, прощатися тощо.

л
- Велике значення у спілкуванні має зовнішній вигляд, вміння правильно поводити себе в громадських місцях, у різних ситуаціях. Зі смаком одягнена, ввічлива людина, яка знає як себе поводити, завжди позитивно сприймається.

д
- Манера розмовляти, вміння підтримувати бесіду має також важливе значення. Для того, щоб бути хорошим співрозмовником, важливо знати не тільки про що говорити, але й вміти виразити свою думку зрозуміло і цікаво, вміти слухати свого партнера.

з
- Вміння приборкувати свої негативні емоції свідчить про вихованість і гарні манери. Етикет радить: кращій засіб подолати в собі та в інших роздратування і невдоволеність - це усміхнутись.

р
Вислів Барона Мюнхаузена з відомого фільму "Той самий Мюнхаузен": "Серйозний вираз обличчя це ще не ознака розуму. Більшість серйозних вчинків здійснюється саме з цим виразом... Тому посміхайтесь, панове, посміхайтесь".
Д. Карнегі зазначає, що ніщо не дається так дешево і не цінується так дорого, як посмішка.

Ділове спілкування. Особливості, функції та рівні ділового спілкування

о
Спілкування — це складний багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми (міжособистісне спілкування) і групами (міжгрупове спілкування), в якому здійснюється обмін інформацією; обмін діями; сприйняття і розуміння партнера.

Ділове спілкування на відміну від його інших видів має свої особливості:
наявність певного офіційного статусу об'єктів;
спрямованість на встановлення взаємовигідних контактів та підтри-мку зв'язків між представниками взаємозацікавлених організацій;
відповідність певним загальновизнаним і загальноприйнятим правилам;
передбачуваність ділових контактів, які попередньо плануються, визначається їх мета, зміст і можливі наслідки;
конструктивність характеру взаємовідносин, їх спрямування на роз-в'язання конкретних завдань, досягнення певної мети, як правило, не виходячи за рамки певного кола;
взаємоузгодженість рішень, домовленість та подальша організація взаємодії партнерів;
значущість кожного партнера як особистості;
безпосередня діяльність, якою зайняті люди, а не проблеми, що бентежать їх внутрішній світ.

о
Контакт — це одиничний акт, в якому відсутня система узгодження дій партнерів стосовно один одного.
Взаємодія (інтеракція) — аспект спілкування, що проявляється в організації людьми взаємних дій, спрямованих на реалізацію спільної діяльності, досягнення певної вигідної обом сторонам мети.
Змістом взаємодії між людьми є певна і специфічна для соціальної структури суспільства сукупність економічних, правових, політичних відносин, які реалізуються у спілкуванні.
Розрізняють два типи міжособистісної взаємодії — співпраця (кооперація) і суперництво (конкуренція), які залежать від обраної стратегіїі тактики спілкування.

У спілкуванні проявляються такі основні його функції:
Інформативно-комунікативна — з нею пов'язані усі процеси, які охоплюють сутність таких складників спілкування, як передача-прийом інформації та відповідна реакція на неї.
Регулятивно-комунікативна — відбувається процес коригування поведін­ки, коли людина може вплинути на мотиви, мету спілкування, програму дій, прийняття рішень.
Афективно-комунікативна — відбувається взаєморегуляція та взаємокорекція поведінки, здійснюється своєрідний контроль над усією сферою діяльності партнера. Тут можуть реалізуватися можливості навіювання, наслідування, вживаються усі можливі засоби переконання.