ЕВАКУАЦІЯ ЛЮДЕЙ З БУДІВЕЛЬ ТА СПОРУД

План:
Особливості вимушеного руху людей при пожежі в будівлях та спорудах;
Евакуаційні виходи та шляхи. Етапи евакуації людей при пожежі;
Параметри руху людей при пожежі.

1. ОСОБЛИВОСТІ ВИМУШЕНОГО РУХУ ЛЮДЕЙ ПРИ ПОЖЕЖІ В БУДІВЛЯХ ТА СПОРУДАХ.
Рух людей – це важливий функціональний процес для будівель та споруд різного призначення.

Нормальний рух – здійснюється при нормальних умовах функціонування будівель та задовольняє вимоги пожежної безпеки згідно норм та правил.
Вимушений рух – здійснюється з метою покинути будівлю через небезпеку (пожежу, аварію, стихійне лихо та інше).

Нормальний рух . Вимушений рух .
рух людей починається не одночасно;
рух регулюється розумною волею людини;
психологічний фактор перевищує фізичний;
щільність людей у потоці незначна (до 6);
час руху не обмежується.
рух розпочинається одночасно;
окрема частина людей, що приймає участь у русі проявляє фізичні зусилля;
щільність потоку людей досягає максимальних значень;
частково енергія людей витрачається на ущільнення людських тіл до фізичних меж;
люди, що рухаються по переду стримують натиск тих, які йдуть позаду, що бажають якнайскоріше покинути небезпечне місце.

2. ЕВАКУАЦІЙНІ ВИХОДИ ТА ШЛЯХИ. ЕТАПИ ЕВАКУАЦІЇ ЛЮДЕЙ ПРИ ПОЖЕЖІ.
Евакуаційний вихід – вихід із будівлі або споруди безпосередньо назовні, або із приміщення в коридор, вестибюль, сходову клітину.
Висота та ширина у просвіті евакуаційних виходів (дверей) для будинків різного призначення встановлюється відповідними НД. При цьому висота цих виходів повинна бути не меншою за 2,0 м, а ширина – 0,8 м.

Виходи відносять до евакуаційних, якщо вони ведуть із приміщень:
а)
4

б) Будь-якого надземного поверху, крім першого: через коридор, хол (крім холу зазначеного у підпункті а) пункту 5.22), фойє до сходової клітки або сходів типу С3; безпосередньо до сходової клітки або сходів типу С3;
в) у сусіднє приміщення на тому ж поверсі, яке забезпечено виходами, зазначеними в підпунктах “а” та “б”, за винятком випадків, обумовлених НД;
г) цокольного, підвального, підземного поверхів - назовні безпосередньо, через сходову клітку або через коридор, який веде до сходової клітки, що має вихід назовні безпосередньо або ізольований від розташованих вище поверхів.

Допускається:
д) Евакуаційні виходи з цокольних, підвальних і підземних поверхів передбачати через загальні сходові клітки з окремим виходом назовні, який відокремлюється від іншої частини сходової клітки суцільною протипожежною перегородкою 1-го типу на висоту одного поверху;
е) Евакуаційні виходи із фойє, гардеробних, приміщень для паління та санітарних вузлів, розташованих у цокольних, підвальних і підземних поверхах будинків громадського призначення, передбачати у вестибюль (фойє), коридор першого поверху по окремих сходах типу С2.

Евакуаційні виходи не влаштовуються через
розсувні та піднімально-опускні двері й ворота, двері, що обертаються, та турнікети, що обертаються або розсуваються. Висота порога в таких хвіртках повинна бути не більш як 0,1 м.
Кількість евакуаційних виходів з будинку повинна бути не меншою за кількість евакуаційних виходів з будь-якого його поверху.

Евакуаційні виходи повинні розташовуватися розосереджено.
Мінімальну відстань L (м) між найвіддаленішими один від одного евакуаційними виходами з приміщення слід визначати за емпіричною формулою:
L = 1,5√ П
де П - периметр приміщення (м).
Примітка. Відстань між евакуаційними виходами з приміщення вимірюється за периметром внутрішніх стін приміщення між краями прорізів евакуаційних виходів.

Допускається передбачати один евакуаційний вихід із:
L ≤ 25м
N ≤ 50 чол

У виробничих приміщеннях допускається передбачати один евакуаційний вихід із:
L≤ 25м
“А”,”Б” – N ≤ 5чол
“В” - N ≤ 25 чол
“Г”,”Д” - N ≤ 50чол

Приміщення розташоване у цокольному, підвальному, підземному поверхах.
N ≤ 5 чол
S ≤ 300 м2

Приміщення розташоване у цокольному, підвальному, підземному поверхах.
N 6-15 чол
S ≤ 300 м2
0,75 м х 1,5 м

Висоту дверей і проходів, що ведуть до приміщень без постійного перебування в них людей, а також висоту дверей, що ведуть до цокольних, підвальних, підземних поверхів, допускається зменшувати до 1,9 м, а дверей, що є виходами на горище або суміщене покриття, – до 1,5 м.

Евакуаційний шлях – шлях, що веде до евакуаційного виходу і забезпечує безпечний рух людей у проміжок відповідного часу.
Висота та ширина шляхів евакуації встановлюється НД відповідно до призначення будинку. При цьому висота шляхів евакуації повинна бути не меншою як 2,0 м, а їх ширина – 1,0 м.
Ширину проходів до одиночних робочих місць у межах одного приміщення дозволяється зменшувати до 0,7 м.

Евакуаційні шляхи не повинні включати ділянки, що ведуть:
а) через ліфтові холи й тамбури перед ліфтами у будинках із сходовими клітками типів Н1 – Н4;
б) через приміщення, виходи з яких повинні бути закриті відповідно до умов експлуатації;
в) транзитом через сходові клітки, коли площадка сходової клітки є частиною коридору;
г) покрівлею будинку, за винятком покрівель, що експлуатуються, або спеціально обладнаної ділянки покрівлі.

2. Ліфти, у тому числі призначені для транспортування підрозділів пожежної охорони, ескалатори та інші механічні засоби транспортування людей, а також засоби, передбачені для їх рятування під час пожежі, не слід враховувати під час проектуванні шляхів евакуації.
Шляхами евакуації є:
сходові клітини;
коридори;
фойє;
проходи між робочими місцями;
холи та вестибюлі.

3. ПАРАМЕТРИ РУХУ ЛЮДЕЙ В БУДІВЛЯХ ПРИ ПОЖЕЖІ.
Для розуміння параметрів руху людей слід розглянути види людських потоків.
Розглядають такі потоки:
одинарний (елементарний);
первинний;
комплексний.
Ширина потоку визначається розмірами евакуаційного шляху.

Параметри руху людей по шляхам евакуації:
Щільність (D) – визначається кількістю людей, які розташовуються на одиниці площі евакуаційного шляху.

Інтенсивність (q) – характеризує кількість людей, що проходять крізь 1 метр ширини евакуаційного шляху за 1 хвилину.

Швидкість (v) – визначається відстанню, яку проходять люди за одиницю часу (за хвилину).
Час евакуації ( ) – час руху людей від найбільш віддаленого місця їх розташування до виходів назовні.