Федько-Халамидник

А н о т а ц і я
Федько- місцевий забіяка і хуліган, чіпляється навіть до власних закадишних товаришів. Повна протилежність чистенькому і благородному сусідському хлопчикові Тольці. Але чи Федько і справді такий простий яким здається на перший погляд? Справжнє обличчя халамидника відкриває нам його як чесного і по-справжньому вірного товариша який виручить з біди навіть ціною свого життя. Чи можна так само з іншого боку подивитися і на Толю?
Оповідання «Федько-халамидник» скероване не тільки на дитячу аудиторію, навіть для дорослого тут буде над чим подумати. Цей твір нікого не залишить байдужим.

— Даєш змія?
— А це твій змій?
— Одніму та й буде мій.
— Овва! Задавака! Так і провалю голову, тільки підійди.
— Ану, бий!
— Та на саму кригу полізеш?
— Атож куди! От і палиця вже є,— показав Федько на застромлену палицю.— Весело на кригах! Я бачив, як торік їздив Антошка... Та я тоді не достав палиці... Гайда завтра разом? Га?
— Ну, давай руку... Іди за мною. Та не бійсь, іди сміливо. Палицю візьми та впирайсь. Ну, так... Держись... Стій... Я перестрибну, а ти підожди...
— Ой, не ходи!.. Я боюсь...— ухопився за нього Толя.

Толя чув усю розмову і йому страшенно кортіло розпитатись, як там на річці крига йде. Але він терпіть не міг, як йому цей Федько говорив "Толька". Наче він йому товариш.
Він сходить з ганку і обережно іде до хлопців. Ніжні, випещені ніжки його спотикаються, брудний потік залива бархатові штанці, дощ враз вимочує акуратно зачісане волосся і курточку. Спершу від цього холодно, але потім робиться так славно, мило. Толя од приємності аж вищить і паца ногою по воді. Хлопці теж кричать і, схопившись за руки, біжать униз. Толя посередині.

ДРУЗІ
ФЕДЬКА