Київська Русь іграшка

Іграшка – це не тільки перший атрибут комунікативної активності дорослий – дитина або дитина – дитина, а ще й перші кроки до ознайомлення та пізнання навколишнього світу. Відомо, що іграшка супроводжує нас майже з перших хвилин нашого життя. Вона розвиває такий важливий психологічний аспект, як здатність до абстрагування, закладає фундамент для успішного прояву творчості у майбутньому, вже зрілому віці.

Найцікавішою іграшкою часів Давньої Русі, на погляд, є вершник на коні, зроблений з глини. Уявіть собі, вік цієї вишгородської іграшки наближається до 1000 років! Заворожує й інша вишгородська іграшка – керамічна писанка з брязкальцем. Саме таку глиняну писанку з брязкальцем відродили з діти на базі навчального дошкільного закладу №158 у Києві.

Для дітей із кісток тварин вироблялися гральні кубики, гуркала, гральні кості з астрагалів, для старших – шашки, шахи, навіть ковзани. Неодноразово археологам доводилося знаходити дитячі іграшки у княжому Вишгороді, це кістяні астрагали, шахові фігурки зроблені з кістки, пасхальне глиняне яйце з брязкальцем.

У давні часи гра з астрагалами була найпоширенішою грою у світі. Для гри використовували таранну кістку суглоба задньої кінцівки парнокопитної тварини, з якої робили астрагал.

Астрагали — попередники сучасних гральних кубиків. Гра була поширена у Стародавній Греції, про що свідчать численні літературні джерела й археологічні знахідки. Софокл приписував винахід гри з астрагалами Паламеду, який навчив грати греків під час Троянської війни. Павсаній згадує про храм Фортуни, в якому Паламед і запропонував власну гру.

В Іліаді і Одисеї міститься опис ігор, подібних за характером до бабок. Астрагали оброблялись у різний спосіб: висвердлювали отвори, обважнювали свинцем, запилювали, фарбували, наносили знаки

Астрагал, знайдений у Вишгороді поблизу храму на честь святих Бориса і Гліба, вироблено з таранної кістки вівці і спеціально залито свинцем для надання йому кращої обертальної функції. Можливо, знайдений астрагал у Вишгороді, використовувався під час ворожіння, або як поховальний інвентар ще у домонгольську добу (до 1240 року) існування Вишгорода.

Відомо, що на території України археологи знаходили астрагали, які клали в могили як супровідний інвентар, а також, що деякі народи світу використовували їх як засоби для гадання та ворожіння.

Умовно стародавні дитячі іграшки поділяють на господарсько-побутові – це дитячий ліпний посуд, шумоутворюючі – брязкальця, свистунці, та ляльки, а також виготовлені з кістки й кераміки. На виставці у Сумах можна побачити і перші настільні ігри ХІІ-ХІІІ століть. Окремий акцент зроблено на астрагали. Ці кісточки використовували для двох ігор. “Перша – коли астрагали просто підкидали і рахували очки кожен гравець, адже кожна сторона цієї кісточки означала певну кількість очок. Інша гра – коли їх викладали в ряд і відбивали спеціальною биткою”, – розповідає науковий співробітник Сумського музею Аліна Конотоп.