Лидерство в менеджменте

ОСНОВНІ ПИТАННЯ
Поняття і сутність лідерування.
Поведінкові теорії лідерування.
Ситуаційні теорії лідерування.
*
К.Е.Н., ДОЦ. ЧАЛА Н.Д.

"Багатьох називають керівниками тільки тому, що вони очолюють команди або знаходяться на верхівці адміністративної піраміди. Але перебуванням нагорі визначає лише видимість керування, а не його сутність". Дж.Пітера Лоуренс
Справжніх керівників відрізняє наявність специфічної властивості – здатність підібрати для кожної конкретної ситуації щонайкращий механізм впливу на підлеглих, здатність до ефективного лідерування.
Для розуміння сутності лідерування важливо спочатку розібрати такі категорії:
повноваження;
вплив;
влада.
*
К.Е.Н., ДОЦ. ЧАЛА Н.Д.

Повноваження являють собою формально санкціоноване право впливати на поведінку підлеглих.
Вплив - це така поведінка однієї особи, яка вносить зміни в поведінку іншої. З точки зору управління важливим є не вплив взагалі, а такий вплив, який забезпечує досягнення цілей організації.
Можливість впливати на поведінку інших людей і називається владою.
*
К.Е.Н., ДОЦ. ЧАЛА Н.Д.

ЧИМ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ КАТЕГОРІЇ “ПОВНОВАЖЕННЯ” І “ВЛАДА”?
Влада лише частково визначається повноваженнями, вона визначається не стільки рівнем формальних повноважень керівника, скільки ступенем залежності підлеглого.
*
К.Е.Н., ДОЦ. ЧАЛА Н.Д.
елементарна одиниця влади

Повноваження надають керівникові владу над підлеглими:
підвищення заробітної плати;
просування по службі;
робочі завдання тощо.
Підлеглі мають владу над керівником:
отримання необхідної для прийняття рішень інформації;
встановлення неформальних контактів з робітниками інших підрозділів;
здійснення впливів, які підлеглі можуть чинити на своїх колег тощо.
*
К.Е.Н., ДОЦ. ЧАЛА Н.Д.

*
К.Е.Н., ДОЦ. ЧАЛА Н.Д.

ПОВЕДІНКОВІ ТЕОРІЇ ЛІДЕРУВАННЯ
*
К.Е.Н., ДОЦ. ЧАЛА Н.Д.

CORPORATE LESSONS
So, we will be going through change
Here’s three lessons from large corporations to help you survive change….

CORPORATE LESSON 1

CORPORATE LESSON 1
Moral of the story is….
To be sitting and doing nothing
you must be sitting very, very high up.

CORPORATE LESSON 2
The turkey pecked at a lump of dung and found that it actually gave him enough strength to reach the first branch of the tree.
The next day, after eating more dung, he reached the second branch.
Finally after a fortnight, there he was proudly perched at the top of the tree
Soon he was spotted by a farmer
Who promptly shot the turkey out of the tree.

CORPORATE LESSON 2
Moral of the story:
Bullshit might get you to the top,
but it won't keep you there.

CORPORATE LESSON 3
A little bird was flying south for the winter.
As the frozen bird lay there in the pile of cow dung, it began to realise how warm it was. The dung was actually thawing him out!
He lay there all warm and happy, and soon began to sing for joy.
Following the sound, the cat discovered the bird under the pile of cow dung, and promptly dug him out and ate him!

CORPORATE LESSON 3
The morals of this story are:
1) Not everyone who drops shit on you is your enemy.
2) Not everyone who gets you out of shit is your friend.
3) And when you're in deep shit,
keep your mouth shut

ПІДХІД З ПОЗИЦІЙ ОСОБИСТИХ ЯКОСТЕЙ КЕРІВНИКА.
В основу теорії особистості покладено ідею, що кращі з керівників мають певну сукупність загальних для них особистих якостей. Отже, основними завданнями підходу з позіції особистих якостей є:
визначення сукупності особистих якостей, які забезпечують успіх в управлінні;
визначення способів виховання таких особистих якостей.
*
К.Е.Н., ДОЦ. ЧАЛА Н.Д.

*
К.Е.Н., ДОЦ. ЧАЛА Н.Д.

*
К.Е.Н., ДОЦ. ЧАЛА Н.Д.

*
К.Е.Н., ДОЦ. ЧАЛА Н.Д.

*
К.Е.Н., ДОЦ. ЧАЛА Н.Д.

ПОВЕДІНКОВИЙ ПІДХІД
Згідно поведінкового підходу до лідерування результативність управління визначається не стільки особистими якостями, скільки тим, як керівник поводить себе зі своїми підлеглими. Отже, поведінковий підхід спирається на стиль керування.
Стиль керування – це манера поведінки керівника щодо підлеглих, через яку і здійснюється вплив на робітників організації.
При цьому слід зауважити, що манера поведінки керівника формується під впливом багатьох факторів, які до того ж постійно змінюються. Яких саме факторів:
особистих якостей керівника;
особистих якостей підлеглих;
завдань та дій, які вони виконують тощо.
*
К.Е.Н., ДОЦ. ЧАЛА Н.Д.

АВТОКРАТИЧНО-ДЕМОКРАТИЧНИЙ КОНТИНУУМ СТИЛІВ КЕРУВАННЯ
В основу автократично-демократичного континууму стилів керування покладено теорію Х та теорію Y Дугласа МакГрегора, який виділив дві системи уявлень щодо мотивів виробничої діяльності людей.
Згідно “теорії Х” робітники за своєю природою є лінивими, безвідповідальними, такими що при першій ліпшій нагоді намагаються уникнути праці. Отже для досягнення цілей організації їх необхідно постійно примушувати, спрямовувати та контролювати. Справедлива заробітна плата здатна зробити роботу терпимою, а необхідний рівень її виконання буде наслідком постійного контролю.
“Теорія Х” характеризує основи автократичного керування. Автократ має достатньо влади, аби нав’язати свою волю виконавцям і у разі необхідності без вагань вдається до цього. Автократ вважає, що його керівництво грунтується на авторитеті посади, яку він обіймає. Сила влади автоматично примушує підлеглих безостережно коритися наказам та інструкціям. Автократ звичайно:
щонайбільше централізує повноваження;
щонайбільше структуризує роботу підлеглих;
різко обмежує свободу підлеглих щодо прийняття рішень;
вимагає дотримання чисельних правил поведінки;
звертається до потреб більш низького рівня у підлеглих (за пірамідою Маслоу).
*
К.Е.Н., ДОЦ. ЧАЛА Н.Д.

За “теорією Y”, навпаки, менеджер бачить своїх підлеглих працьовитими, відповідальними, такими що прагнуть до схвалення та підтримки. Цією теорією визнається, що зовнішній контроль та загроза покарання не є єдиним засобом, який спрямовує зусилля людей. Людина і сама здатна себе контролювати, якщо вона прямує до мети, у досягненні якої вона зацікавлена. “Теорія Y” характеризує основи демократичного керування. Для демократичного стилю керування характерними є:
високий ступінь децентралізації повноважень;
активна участь підлеглих у прийнятті рішень;
добре налагоджена система комунікацій між керівником і підлеглими;
апеляція до потреб більш високого рівня у підлеглих.
*
К.Е.Н., ДОЦ. ЧАЛА Н.Д.

ЛІБЕРАЛЬНИЙ СТИЛЬ КЕРУВАННЯ
Ліберальне керівництво характеризується мінімальною участю керівника. Підлеглі при цьому мають майже повну свободу визначати цілі, приймати рішення та контролювати свою роботу.
Дослідження ліберального стилю порівняно з автократичним, які проводив К.Левін дозволили йому зробити такі висновки:
1) автократичне керування порівняно з ліберальним домагалося виконання більших обсягів роботи, проте призводило:
до низької мотивації;
до меншої оригінальності;
до більшої агресивності до членів групи;
до більшої залежності та покірної поведінки щодо керівника;
2) ліберальне керування призводило:
до зменшення обсягів роботи;
до зниження її якості;
до недостатнього задоволення підлеглих таким стилем керування.
*
К.Е.Н., ДОЦ. ЧАЛА Н.Д.

КОНТИНУУМ СТИЛІВ КЕРУВАННЯ Р.ЛАЙКЕРТА
За граничні позиції континууму були взяті принципово нові стилі керування:
1) стиль керування зосереджений на роботі;
Керівники, що зосереджені на роботі (орієнтовані на задачу) піклуються (дбають) перш за все про виконання завдання, про систему винагородження за виконання роботи, про підвищення продуктивності праці.
2) стиль керування зосереджений на людині.
Керівники, що зосереджені на людині (орієнтовані на робітника) прагнуть підвищити продуктивність праці перш за все шляхом удосконалення людських відносин (участь підлеглих у прийнятті рішень, допомога у вирішенні проблем тощо).
*
К.Е.Н., ДОЦ. ЧАЛА Н.Д.

БАЗОВІ СИСТЕМИ СТИЛІВ КЕРУВАННЯ Р.ЛАЙКЕРТА
*
К.Е.Н., ДОЦ. ЧАЛА Н.Д.

Головний недолік усіх поведінкових теорій лідерування – це намагання виділити єдиний певний оптимальний стиль керування. Наступні дослідження з теорії лідерування показали, що разом з особистими якостями та манерою поведінки керівника на ефективність управління суттєво впливають так звані ситуаційні фактори.
*
К.Е.Н., ДОЦ. ЧАЛА Н.Д.

СИТУАЦІЙНІ ТЕОРІЇ ЛІДЕРУВАННЯ
*
К.Е.Н., ДОЦ. ЧАЛА Н.Д.

СИТУАЦІЙНА МОДЕЛЬ КЕРУВАННЯ Ф.ФІДЛЕРА.
Метою сучасних ситуаційних теорій лідерування є визначення особистих якостей менеджерів і стилів керування, які щонайкаще відповідають певним ситуаціям. Це означає, що стиль керування має змінюватися в залежності від конкретної ситуації, тобто керівник повинний вміти вести себе по-різному за різних обставин.
В моделі Ф.Фідлера виділені три фактори:
1) характер відносин між керівником та підлеглими (лояльність підлеглих, ступінь довіри до керівника, привабливість особистості керівника тощо);
2) структура завдання підлеглому (звичність завдання, чіткість його формулювання, можливість структуризації тощо);
3) посадові повноваження керівника (межі влади, що пов’язані з посадою керівника, ступінь підтримки менеджера вищим керівництвом організації тощо).
*
К.Е.Н., ДОЦ. ЧАЛА Н.Д.

При цьому Ф.Фідлер вважав, що стиль кожного конкретного керівника залишається в цілому постійним (стабільним) і він не здатний пристосувати його до умов конкретної ситуації. Тому ідея моделі Ф.Фідлера полягає у тому, щоб призначати конкретного менеджера керувати таким підрозділом, ситуація у якому щонайбільше відповідає стабільному стилю керування даного менеджера. Такий підхід і забезпечує баланс між вимогами ситуації та особистими якостями керівника.
Для визначення особистих якостей керівника (його стабільного стиля керування) Ф.Фідлер запропонував проводити опитування керівників. Опитування має на меті з’ясувати ставлення керівника до підлеглого, з яким менш за все хотілося би працювати (найменш привабливий колега – НПК). Логіка оцінки результатів опитування є такою:
керівник, який порівняно доброзичливо характеризує НПК, як правило, орієнтований на людські відносини, уважно ставиться до підлеглих;
керівник, який жорстко негативно описує НПК, в основному зосереджений на завданні і мало стурбований людськими аспектами в управлінській діяльності.
*
К.Е.Н., ДОЦ. ЧАЛА Н.Д.

Далі у моделі Ф.Фідлера передбачається, що:
відносини між керівниками і підлеглими можуть бути як хорошими, так і поганими;
завдання може бути структурованим і не структурованим;
посадові повноваження керівника можуть бути сильними та слабкими.
Різні сполучення (комбінації) цих факторів дають 8 можливих (потенційних) стилів керування. Залежно від рейтингу НПК змінюється і стиль ефективного керування.Тобто менеджера з певним ставленням (відношенням) до НПК слід призначати керувати підрозділом з відповідною комбінацією ситуаційних факторів
*
К.Е.Н., ДОЦ. ЧАЛА Н.Д.

СИТУАЦІЙНА МОДЕЛЬ КЕРУВАННЯ Ф.ФІДЛЕРА
*
К.Е.Н., ДОЦ. ЧАЛА Н.Д.

ТЕОРІЯ “ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ” П. ХЕРСІ І К. БЛАНШАРА.
В основу теорії “життєвого циклу” покладено гіпотезу, що ефективність стиля керування залежить від ступеня “зрілості” виконавців (підлеглих). В рамках цієї теорії під “зрілістю” розуміється:
здатність підлеглого нести відповідальність за свою поведінку;
бажання досягти поставленої перед ним мети;
освіта та досвід щодо конкретного завдання, яке необхідно виконати.
При цьому “зрілість” не є постійною (незмінною) рисою (властивістю) конкретної особи або групи виконавців, це скоріше характеристика конкретної ситуації. Це означає, що в залежності від завдання, яке виконується, люди виявляють різний ступінь “зрілості”. Відповідно і керівник має змінювати свою поведінку залежно від ступеня зрілості підлеглих.
*
К.Е.Н., ДОЦ. ЧАЛА Н.Д.

СИТУАЦІЙНА МОДЕЛЬ КЕРУВАННЯ П.ХЕРСІ ТА К.БЛАНШАРА
*
К.Е.Н., ДОЦ. ЧАЛА Н.Д.