Международная миграция

1. Міжнародна міграція як форма МЕВ
Міграція – переміщення людей з метою як правило покращення свого матеріального становища, пошуку життя в країнах без війни та з кращим соціальним забезпеченням, кращого використання своїх здібностей, знань, вмінь та навичок.
Як економічна категорія - є безпосереднім проявом існування міжнародного (світового) ринку праці, який розвивається внаслідок нерівномірності розподілу трудових ресурсів між країнами.

Міграція – різні підходи до визначення
1) переселення працездатного населення з одних держав до інших строком більше ніж на рік, викликане причинами економічного чи іншого характеру;
2) переміщення найманих працівників через кордони в пошуках роботи;
3) стихійний процес розподілу трудових ресурсів між національними ланками світового господарства, економічною основою якого виступає взаємопов'язаність країн та нерівномірність їх соціально-економічного розвитку;
4) процес організованого або стихійного переміщення працездатного населення з країни до країни, викликаний причинами економічного характеру.

2. Сутність, структура та особливості формування та розвитку світового ринку праці
Світовий (міжнародний) ринок праці — це система відносин, що виникають між державами з приводу узгодження попиту та пропозиції світових трудових ресурсів, умов формування робочої сили, оплати праці та соціального захисту.

Характеристики сучасного світового ринку праці
1. Зростає нерівномірність розміщення робочої сили по країнах та відмінності в їх відтворенні на національному рівні (3,4 млрд осіб у 2010 р.- 600 млн у розвинених країнах);
2. Зростає мобільність капіталу та праці, попит пред’являється і на іноземну робочу силу;
3. Поглиблюється взаємозалежність між національними ринками праці;
4. Посилюється мобільність різних категорій міжнародних мігрантів, що чинить вплив на рівень доходів, як в країнах експортерах, так і в країнах-імпортерах робочої сили;
5. Модифікується структура та характер конкуренції на міжнародному ринку праці;
6. Зростає попит на категорію висококваліфікованих кадрів.

Порівняно нові риси ринку праці
1) суттєво збільшився лаг між проходженням економікою промислово розвинутих країн нижчої кризової точки і початком поліпшення ситуації на ринку робочої сили (зараз – 11 місяців).
2) нетиповою для фази пожвавлення є мляве зниження таких показників використання робочої сили, як чисельність змушених працювати неповний робочий тиждень, а також чисельність тих, хто претендують на робочі місця, але припинили активні пошуки роботи.
3) ситуація на ринку праці впродовж останнього десятиліття характеризується різким звуженням можливостей для звільнених повернутися на попереднє місце роботи.

Фактори впливу на розвиток світового ринку праці
Циклічні кризи
Нова стратегія фірм на ринку зайнятості: а) зменшення витрат шляхом збільшення робочого часу (США в 90-х – 41 год. + 4,4 год. понаднормових)
б) стримування рівня заробітної плати (зарплата 18% працюючих у США у 1999 р. не сягала офіційного рівня бідності)

Фактори впливу на розвиток світового ринку праці
Перерозподіл праці на користь сектору кваліфікованої праці за рахунок вимивання місць з сектору низькокваліфікованої робочої сили (ОЕСР – 50-60% вакансій припадає на перший сектор, 10-15% робочих місць оновлюється)
Розширення прав підприємців з найму та звільнення робочої сили

Фактори довгострокового впливу
Поступове старіння населення на необхідність впровадження пенсійних реформ (розширення пенсійного віку)
Досягнення кращих результатів економічної діяльності за рахунок підвищення продуктивності праці (скорочення кількості працюючих)
Структурні зміни в економіці країн
Посилення міждержавної та міжфірмової конкуренції

Чинники впливу на формування ринку праці: чисельність населення
Темпи приросту населення світу досягли свого максимуму у 1960-70-х рр. (2% на рік) і скоротилися до 1,17% на рік протягом 2000-х рр. (до 2050-х рр. – 0,36% на рік)
Зменшуватиметься чисельність населення розвинених країн, навіть з урахуванням міграції
В Індії, Пакистані, Нігерії та ДРК приріст населення до 2050 р. перевищить цифру у 100 млн. осіб, ряд країн втратять населення (Росія – 33 млн., Україна – 15 млн., Японія – 25 млн., Німеччина – 8,4 млн., Польща – 7,7 млн.). Крім цього, розвинені країни стикаються з проблемою швидкого старіння свого населення.
Збільшення показнику урбанізації населення – від 76% у Латинській Америці та 72% у Європі до 41% в Азії та 39% в Африці) – на внутрішню міграцію припадає до 1 млрд.осіб

Населення світу за регіонами, 1950-2050 рр., млн.осіб, www.un.org

Показники старіння населення, 1950 – 2050 рр., млн. осіб

Частки населення віком від 60 р. за регіонами, %

Частка молоді віком 15-24 рр. у загальній чисельності зайнятих

Показники урбанізації, 1950-2050 рр., млрд.осіб

Частка зайнятих в населенні країн, % джерело: дані Світового Банку

Частка економічно активного населення в населенні країни, %

Рівень безробіття, % від робочої сили країни

Рівень довгострокового безробіття, % від безробітних

Регіональні ринки праці
Південноамериканський
Європейський
Північноамериканський
Далекосхідний
Близькосхідний
Африканський

3. Сегменти ринку робочої сили
1-й - охоплює робочу силу, яка характеризується відносно постійною зайнятістю, стабільністю трудових навичок, високим рівнем кваліфікації й зарплати, а також доволі чіткою ієрархією кваліфікації.
Це загалом привілейований шар працівників з розвинутих країн, а також країн із середнім рівнем розвитку (Сінгапур, Тайвань, Гонконг).
Слід згадати й інший, щоправда нечисленний, шар зайнятих у різних міжнародних організаціях (ООН, спеціалізованих органах ООН, Міжнародному валютному фонді, СОТ, ЮНЕСКО та ін.).
Наймання працівників у такі організації відбувається на чисто міжнародній основі і, як правило, з урахуванням лише професійної придатності. Цей ринок праці має певну тенденцію до розширення з огляду на зростання міжнародних зв'язків та загострення глобальних проблем.

Сегменти ринку робочої сили
2-й — робоча сила, яка походить з районів світу з відносно низьким рівнем економічного розвитку. Серед цих працівників треба вирізнити специфічний загін так званої нелегальної робочої сили, чималі потоки якої спрямовуються в індустріальні країни, зокрема США (10,75 млн) та ЄС (до 3,8 млн, за роки з 1973 до 2008 було легалізовано 6 млн мігрантів). Всього в світі – до 1/3 мігрантів
До цієї категорії працівників можна приєднати також «екологічних біженців», котрі через катастрофічні природні умови (наприклад, посуха) змушені покидати свої насаджені місця, шукати роботу в інших країнах та регіонах (всього в світі в 2008 р. – 36 млн осіб).
Працівники, що пересуваються між країнами нелегально, по суті не мають юридичних і політичних прав. За необхідності приватні компанії легко можуть позбавитись їх, вдаючись до депортації.

Сегменти світового ринку праці
3-й – жіноча робоча сила
4-й – використання висококваліфікованих спеціалістів (наукових працівників, інженерів, аналітиків систем та ін.), а також фахівців у галузі інформатики, менеджерів тощо
Специфіка - завдяки розвинутій мережі телекомунікацій певна частина інтелектуальної робочої сили може брати участь у виробничому процесі, що здійснюється на будь-якій відстані від місця її перебування.

Показники ринку праці, світ та регіони

4. Тенденції та особливості розвитку світового ринку праці
1. За останнє 10-ття економічне зростання більшою мірою привело до зростання продуктивності праці і меншою – до зростання зайнятості.
2. Продуктивність праці у світовому масштабі збільшилася на 26%, а чисельність працюючих у світі виросла лише на 16,6%.
3. Безробіття вдарило перш за все по молодих людях (від 15 до 24 рр). У 2006 р. у світі налічувалося 86,3 млн. безробітних молодих людей – 44% загальної чисельності безробітних у світі.
4. Розрив у рівні зайнятості чоловіків і жінок залишається значним. У 2006 р. частка працюючих жінок, старших за 15 років, склала лише 48,9% (порівняно з 49,6% в 1996 р.). Рівень зайнятості чоловіків становив 75,7% в 1996 році і 74% в 2006 р.
5. У 2006 р. частка сектора послуг у глобальній зайнятості зросла з 39,5 до 40% і вперше перевищила частку сільського господарства, яка знизилася з 39,7 до 38,7%. У промисловому секторі працюють 21,3% загальної чисельності працюючих.
6. Збільшення протягом 2009 р. на 64 млн.осіб кількості людей, що живуть за межею бідності
7. Зростання безробіття країнах в цілому на величину від 0,5% (Ірландія, США, Ісландія) до 1% (Іспанія, країни Балтії). По світу – на 1,5%, до 8,7% (7,2% у 2008 р.)

Тенденції в зайнятості на регіональному рівні
РІВЕНЬ БЕЗРОБІТТЯ:
1. Найсуттєвіше зниження рівня безробіття відбулося в країнах з розвинутою економікою і державах ЄС (в період з 2005 - 2006 рр. знизився на 0,6% і склав 6,2%)
2. Рівень безробіття в країнах Східної Азії склав 3,6%, залишаючись, таким чином, найнижчим у світі.
3. Рівень безробіття в країнах Південної Азії склав 5,2%, в країнах Південно-Східної Азії і Тихого Океану – 6,6%.
4. В країнах Ближнього Сходу і Північної Африки, як і раніше фіксується найвищий рівень безробіття у 2006 р. - 12,2%
5. В СНД рівень безробіття серед молоді склав 18,6%. В більшості країн серед безробітних молодих людей більше жінок, ніж чоловіків.

Рівень безробіття в регіонах світу, в цілому та серед молоді, 2007 р. (МОП)

Розподіл зайнятих на групи за статусом, 2007 р.

Зростання рівня нестійкої зайнятості, дані - % від зайнятих

5. Україна на світовому ринку праці
Посилення територіальної міграції населення України зумовлюється такими причинами:
1) структурною перебудовою економіки;
2) нерівномірністю в розміщенні продуктивних сил, суттєвими відмінностями в соціально-економічних умовах життя в селі і в місті, в різних регіонах країни;
3) різким погіршенням екологічної ситуації в окремих регіонах;
4) інтенсифікацією міграційних процесів на національному ґрунті;
5) розширенням зовнішньоекономічних зв'язків України, а також лібералізацією режиму виїзду громадян за кордон.

Головні чинники масової еміграції
Головні чинники масової еміграції:
велика різниця в умовах життя і рівні заробітної плати в Україні й країнах Заходу;
відсутність перспектив професійною зростання для багатьох здібних людей;
економічна нестабільність у країні й невизначеність шляхів виходу з неї;
відсутність безпеки громадян.

Переваги від міграції робочої сили
Переваги України від міграції робочої сили:
1) знизити рівень безробіття і пом'якшити таким чином соціальну напруженість у суспільстві;
2) значну частину заробітної плати емігранти переказуватимуть на батьківщину, що поповнить валютний фонд країни;
3) розроблені МОП рішення дають Україні право ставити питання про отримання компенсації за підготовку робочої сили від країн — можливих користувачів її трудових ресурсів.

Канали припливу іммігрантів
Можливі канали припливу іммігрантів:
1) повернення на батьківщину частини тих українців, котрі живуть і працюють у Росії, інших країнах, що утворилися на теренах колишнього Союзу;
2) рееміграція патріотично налаштованих представників далекого зарубіжжя, які проживають у Північній та Південній Америці, Австралії та інших країнах світу;
3) запрошення за потреби на роботу спеціалістів і робочих кадрів з різних країн Європи, Азії, Америки за ліцензіями;
4) в'їзд біженців, які рятують своє життя, а також повернення раніше депортованих народів (кримських татар, німців).

Україна: кількісні виміри
Кількість українців та їх частка у загальній чисельності іммігрантів,
що проживають в окремих країнах ЄС-27 станом на кінець 2008 року
Джерело: Офіційні дані Євростату.
http://epp.eurostat.ec.europa.eu/cache/ITY_OFFPUB/KS-SF-09-094/EN/KS-SF-09-094-EN.PDF.

Тема 8. Міграційні процеси
1. Сутність, причини і види міжнародної трудової міграції.
2. Етапи розвитку міжнародної міграції.
3. Напрямки міграції робочої сили. Світові міграційні центри.
4. Економічні і соціальні наслідки міжнародної трудової імміграції та еміграції.
5. Регулювання міжнародних міграційних процесів.
6. Україна в світових міграційних процесах.

Міграція робочої сили
Міграція робочої сили (або трудова міграція) як одна із форм міжнародних економічних відносин являє собою переміщення (переселення) працездатного населення за межі країни.
Як економічна категорія міграція робочої сили є безпосереднім проявом існування міжнародного ринку праці, що охоплює різноспрямовані потоки мігрантів, які перетинають національні кордони внаслідок нерівного як кількісного, так і якісного розподілення світових трудових ресурсів.

Кількісні виміри міграційних процесів
кількість емігрантів, що виїхали з конкретної країни за певний проміжок часу;
кількість іммігрантів, що прибули до країни;
співвідношення емігрантів і іммігрантів (міграційне сальдо);
кількість емігрантів (іммігрантів) за професіями, спеціальностями, галузями, віком тощо;
питома вага іммігрантів в загальній чисельності зайнятих у країні взагалі і в окремих галузях.
середня оплата (погодинна, місячна, річна) іммігрантів взагалі і в розрізі окремих галузей та її співвідношення з оплатою праці резидентів;
річна сума та питома вага приватних переказів емігрантів в платіжному балансі країни тощо.

Класифікація форм міграції за основними ознаками

2. Етапи розвитку міжнародної міграції робочої сили

Етапи розвитку міжнародної міграції робочої сили

Етапи розвитку міжнародної міграції робочої сили

Етапи міграційних процесів (1945 – 1973)
Стрімке зростання прибулих в метрополії з колишніх колоній і домініонів. Так, до 1970 року у Францію емігрували 600 тис. алжирців, 140 тис. марокканців, 90 тис. тунісців та сотні тисяч із Сенегалу, Малі, Того, Нігеру та багатьох інших країн. До Англії, наприклад, з 1946 року по 1959 рік прибуло тільки з Ірландії 350 тисяч осіб.
Час створення, становлення і ліквідації так званої “системи гостьових робітників” (“guestworker system”), яка в найбільш організованому класичному вигляді була впроваджена у Німеччині (ФРН): Федеральний Офіс Праці здійснював організований набір (вербування) робочої сили, перевіряв виробничі навички робітників, здійснював медичні експертизи тощо. Підприємці компенсували всі фінансові витрати Федерального Офісу і використовували робітників у виробництві. Умови найму були юридично закріплені у двосторонніх угодах між ФРН та країнами-експортерами: спочатку з Італією, пізніше – з Грецією, Туреччиною, Марокко, Португалією, Тунісом і Югославією. Це сприяло масовому збільшенню числа мігрантів. В ФРН їх кількість становила: 1956 рік – 95 тис.; 1966 рік – 1 млн. 300 тис.; 1973 рік – 2 млн. 600 тис. осіб. Аналогічні явища спостерігалися і в інших країнах. Так, з 1950 по 1970 рік кількість емігрантів у Франції, Великій Британії та Швейцарії зросла відповідно з 2 млн. 128 тис. до 3 млн. 339 тис., з 1 млн. 573 тис. до 3 млн. 968 тис. і з 279 тис. до 983 тисяч. Загострення соціально-економічних проблем, політичні та деякі інші чинники призвели до ліквідації “guestworker system” в 1973 році.
Виникнення незалежних держав внаслідок краху колоніальної системи зумовили появу зворотних потоків мігрантів, насамперед, з числа інтелігенції з метрополій до колишніх колоній і домініонів.
Серед причин міграції цього періоду переважають економічні, що пов’язані з пошуком забезпеченого, заможного життя.
Диверсифікація потоків як за географічним походженням мігрантів, так і країн-реципієнтів. К 70-м рокам в загальній кількості іммігрантів поступово зростає доля прибулих з Африки, Азії та Латинської Америки і відповідно знижується доля європейців.

Етапи міграційних процесів (з 1973 р. – наш час)
Поступово скорочується міграція робочої сили у Західну Європу і збільшується у країни Північної і Південної Америки, Австралії та деякі інші, і відбувається одночасна трансформація країн Південної Європи з еміграційних в імміграційні.
Стрімко зростає кількість іммігрантів у нафтодобувних країнах Близького Сходу.
Посилюються масові потоки біженців внаслідок політичних, релігійних та різних форс-мажорних обставин. Ще в 1956 році європейці вперше з часів ІІ світової війни знов зіткнулись з таким явищем, як біженці з Угорщини, а в 1968 році – з Чехословаччини. 90-ті роки увійшли в історію як драматичні для громадян колишньої Югославії, Албанії, жителів Ефіопії і Еритреї, деяких країн Африки і курдів, Афганістану та Іраку.
Нова геополітична ситуація в Європі, викликана колапсом Радянського Союзу, появою нових незалежних країн, крахом комуністичних режимів в країнах Східної Європи і Балтії і утворення СНД призвели в 90-і роки до нової хвилі мігрантів у різні країни світу, насамперед, до Західної Європи, а також до США, Ізраїлю, Аргентини, Австралії, Канади та в деякі інші.

Масштаби та напрями сучасних міграційних процесів
Основні причини міграційних процесів:
1. Незадовільні економічні умови життя працездатного населення в країнах еміграції;
2. Стабільно високий рівень з\п в країнах імміграції;
3. Сприятливі соціальні умови для більш повної реалізації своїх можливостей в країнах імміграції;
4. Природні катаклізми в країнах еміграції;
5. Політичні причини;
6. Військові причини;
7. Національні причини;
8. Культурні причини тощо.

Закономірності розвитку міграції
1. Переважання міжнародної міграції робочої сили у загальному обсязі міграційних потоків;
2. Зростання демографічних факторів розвитку ММРС;
3. Розширення географії ММРС;
4. Розширення масштабів ММРС;
5. Збільшення обсягів нелегальної робочої сили
6. Збільшення частки висококваліфікованих спеціалістів у міграційних потоках;
7. Глобальний та інтенсивний характер ММРС

3. Напрями міграції робочої сили. Центри тяжіння міграції
1. Міграція з країн, що розвиваються до промислово розвинених країн;
2. Міграція в межах промислово розвинутих країн;
3. Міграція робочої сили в між країнами, що розвиваються;
4. Міграція з колишніх соціалістичних країн до промислово розвинутих;
5. Міграція наукових працівників, кваліфікованих спеціалістів із промислово розвинутих країн до країн, що розвиваються.

Центри тяжіння робочої сили
Європа (72,6 млн осіб в Європі та Центральній Азії – 8,8% населення Європи; Росія – 12 млн емігрантів та іммігрантів)
Західна та Центральна Європа – 51 млн мігрантів
Німеччина – 10,8 млн, Франція – 6,7 млн, UK – 6,5 млн,Іспанія – 6,4 млн, Італія – 4,5 млн.
США та Канада (50 млн. осіб, 2/3 всіх мігрантів з Латинської Америки прямує до США)
Іноземці складають 21,3% населення Канади, 13,5% населення США (42,8 млн), 75% мігрантів мешкають у семи штатах: Каліфорнії, Нью-Йорку, Техасі, Флориді, Нью-Джерсі, Іллінойсі, Массачусетсі. Каліфорнія - 25% населення. Всього 20,2 млн з Латинської Америки, 10,4 млн з Азії, 5 млн з Європи – (1960-7,3 млн з Європи). Країни: Мексика, Китай, Філіппіни, В’єтнам, Індія, колишні республіки СРСР і Домініканська Республіка.
Нафтодобувні країни Близького Сходу (26,6 млн.мігрантів – 11,5% населення регіону)
Основні країни-донори: Індія, Пакистан, Бангладеш, Філіппіни та деяких інших країн. Питома вага іммігрантів: Катар – 95%; Саудівська Аравія – 48%; Бахрейн – 46%; Оман – 40%; ОАЕ – 37%.

Центри тяжіння робочої сили 2
Латинська Америка (52% всіх емігрантів з регіону до США – з Мексики)
Загальна чисельність – 7,5 млн у 2010 р.: Аргентина (1,4 млн) та Венесуела (1 млн).
Австралія (4,7 млн., 22% населення; 2,8 млн. іноземних робітників) та Нова Зеландія (1 млн., 22,4%)
Австралія: з Нової Зеландії, Індії, Китаю, Південної Африки
Нова Зеландія: з Австралії, Британії, Індії, Китаю
Азійсько-Тихоокеанський регіон (27,5 млн., 13% всіх мігрантів); 37% мігрантів прямують до ОЕСР, 43% - в регіоні
Реципієнти: Південна Корея, Японія, Бруней, Гонконг, Малайзія, Сінгапур, Тайвань. Донори: Китай, Бангладеш, Індія, Таїланд, Лаос, В’єтнам, Філіппіни.
Африка (19 млн у 2009 р.)
В Північній Африці: Лівія (з Єгипту), Алжир. На півдні – Південна Африка (з Мозамбіку, Намібії). В Західній Африці - Нігерія, Кот Д’Івуар, Гана (донори: Гана, Чад, Бенін, Того, кабо-Верде).

Показники міграції, 1990-2010 рр.

Деякі показники міграції http://hdrstats.undp.org/en/indicators/

Перекази мігрантів в 1990-2010 рр., млрд. дол. США, 2007 – 370 млрд.дол.США, 2009 – 316 млрд.дол.США

Імміграція

Еміграція

Перекази мігрантів

Перекази мігрантів: 10 країн

Кількісні та якісні виміри сучасної трудової міграції
1. У 2005 р. - 191 млн. чол., з яких 115 – промислово розвинуті країни, і лише 75 – країни, що розвиваються. 2010 р. - 214 млн. осіб (130 млн. та 84 млн. відповідно)
2. У 1990 р. 3\4 всіх мігрантів проживали у 30 країнах світу, у 2005 р. – у 28, у 2010 – у 27.
3. У 2010 р. 61% всіх мігрантів - розвинені країни світу. 33% - у Європі, 28% - у Азії, 24% - у Північній Америці, 9% - у Африці, по 3% - у країнах Латинської Америки та Океанії.
4. Мігранти складали 20% населення у 41 країні світу 2005 р., 2010 – 20% населення у 47 країнах світу.
5. Очікується, що 20% всіх мігрантів 2010 р. припадатиме на США, 6% - на РФ, 5% - на Німеччину, по 3% - Канаду та Саудівську Аравію.
6. Жінки-мігранти складають половину всіх міжнародних мігрантів, до 2010 р. їх частка в міграції до розвинених країн зросте до 52%.

4. Позитивні наслідки міграції для країн
Експортерів
Знижується напруга на внутрішньому ринку праці завдяки експорту надлишкової робочої сили.
Зростають надходження до бюджету у вигляді податків з фірм-посередників.
Збільшуються валютні надходження до країни за рахунок приватних переказів емігрантів.
Зростає рівень життя і добробут залишених вдома членів сімей і утриманців мігрантів за рахунок переказів і речових відправлень.
Збільшуються можливості приватного інвестування завдяки поверненню на батьківщину (після ротації) особистих коштів, засобів виробництва тощо мігрантів.
Підвищується техніко-економічний рівень виробництва внаслідок праці більш кваліфікованих емігрантів, що повертаються на батьківщину з розвинених країн.
З’являється можливість створення високоприбуткової галузі з експорту робочої сили.
В окремих випадках, якщо це передбачено двосторонніми угодами, держава може отримувати компенсацію за використання імпортованих трудових ресурсів.
Імпортерів
Стимулюється розвиток виробництва внаслідок екстенсивного збільшення робочої сили.
Зростає конкурентоспроможність продукції завдяки використанню більш дешевої праці іммігрантів.
Знижуються витрати на підготовку та перекваліфікацію власних кадрів, в тому числі вищої кваліфікації.
Заповнюються вакансії в непрестижних сферах і галузях економіки.
Під час криз знижується соціальна напруга за рахунок звільнення іммігрантів і заповнення вакансій робітниками-резидентами.
Зменшується бюджетне навантаження завдяки економії коштів по пенсіям та соціальним пільгам.
Зростає продуктивність праці робітників і ефективність виробництва в цілому за рахунок конкуренції на ринку праці.
Покращується демографічна ситуація в “старіючих” країнах, а в деяких – і генофонд нації.

4. Негативні наслідки для країн
Експортерів
Зменшуються можливості власного розвитку внаслідок відтоку кваліфікованих кадрів і фахівців (“втрата розумів”) в більш привабливі країни.
Знижується загальна конкурентоспроможність на власному ринку праці в результаті відтоку кваліфікованих, молодих кадрів.
Виникає можливість приховування мігрантами доходів і ухилення від податків щодо країн, які не мають між собою двосторонніх угод про уникнення подвійного оподаткування.
Зменшуються надходження до бюджету як слідство скорочення кількості потенційних платників податків.
Імпортерів
Посилюється напруга на ринку праці щодо робітників-резидентів за рахунок найму більш дешевої іноземної робочої сили.
Зростають витрати на соціальний захист іммігрантів.
Здійснюється відтік за кордон валютних коштів у вигляді переказів іммігрантів.
Збільшується загроза загострення міжнаціональних, міжетнічних, міжконфесійних та інших соціальних проблем.
Погіршується криміногенна ситуація в країні.

5. Регулювання міжнародних міграційних процесів

Методи регулювання ММРС
1. Адміністративно-правові методи
А) законодавство про юридичний, правовий та професійний статус іммігрантів
Б) національні служби імміграції, які проводять
- контроль за в'їздом іммігрантів до країни
- видають дозвіл на в'їзд на роботу
- видають дозвіл на перебування іммігрантів у країні
В) міжурядові угоди з регулювання міжнародної міграції робочої сили
2. Економічні методи
А) Вербування іноземних робітників, що включає такі стимули для імміграції:
надання роботи,
порівняно високий рівень заробітної плати,
житлові умови,
отримання кваліфікації й освіти,
надання медичного обслуговування
Б) Залучення приватних посередників до вербування іммігрантів
В) Видача ліцензій, які дозволяють вербувати працівників за кордоном.

Міжнародні організації в сфері регулювання міжнародних міграційних процесів

6. Україна в міграційних процесах
ПРИЧИНИ територіальної міграції:
1) структурна перебудова економіки і пов'язані з нею зростання безробіття, процеси роздержавлення власності й приватизації, які супроводжуються збільшенням мобільності капіталу, його інтенсивним міжгалузевим і географічним переливанням;
2) нерівномірність в розміщенні продуктивних сил, суттєві відмінності в соціально-економічних умовах життя в селі і в місті, в різних регіонах країни;
3) різке погіршення екологічної ситуації в окремих регіонах;
4) інтенсифікація міграційних процесів на національному ґрунті;
5) розширення зовнішньоекономічних зв'язків України, а також лібералізація режиму виїзду громадян за кордон.

Міграція населення в Україні протягом 2008-2010 рр.
До України – 5,3 млн. мігрантів, виплати сягнули 5,8 млрд.дол.США у 2008 р., 4,7 млрд.дол.США у 2009 р. - http://www.iom.int/jahia/Jahia/world-migration-report-2010 (Доповідь про світову міграцію)
З України – 4,5 млн. мігрантів (1,7 млн. – у ЄС) – за даними "Caritas International". Припливи переказів у 2008-2009 рр. – 4,5 млрд.дол.США

Міграція населення України за напрямами та вибраними регіонами

Дані вибіркового обстеження українських мігрантів, 2004-2008 рр.

Переважають сезонні міграції

За віковими групами та країнами призначення

Деякі інші характеристики
Переважають чоловіки та жінки у віці 40-59 рр., одружені та заміжні
Переважання людей з повною загальною середньою освітою (63,5% серед чоловіків, 53,4% серед жінок)
Натомість серед осіб з вищою освітою 10,1% чоловіків, 20,1% жінок, біля 11% у середньому)
З дозволом на проживання та роботу (30% та 34%) або тільки реєстрацію (43% та 32%)
Найповнішою мірою правовий статус трудових мігрантів було оформлено у Чеській Республіці, Португалії та Іспанії – більше половини трудових мігрантів з України, які працювали в цих країнах, одержали дозвіл на проживання та на роботу. В Італії відповідна частка становила 31,9%, в Угорщині, Польщі, Російській Федерації – близько 22%
Переважають західні регіони України
Переважають наймані працівники у сфері домогосподарств та на підприємствах

Розподіл мігрантів за видами економічної діяльності

Розподіл за сферами та кваліфікацією

Заробітки мігрантів у 2007 р.

Дохід українських мігрантів у країнах міграції, дол. США на місяць

Безробіття в Україні протягом 2008 – 2009 рр.

Вплив зміни витрат домогосподарств

Вплив зміни доходів домогосподарств

Попит та пропонування робочої сили в Україні в 1999-2009 рр.

Рівень безробіття за методологією МОП у 1-у півріччі 2009 р., % до економічно активного населення, для України – у віці від 15 до 70 рр.

Безробітні, визначені за методологією МОП
Особи віком 15–70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом основним умовам:
а) не мали роботи (прибуткового заняття);
б) активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню, тобто робили конкретні кроки протягом названого періоду з метою знайти оплачувану роботу за наймом чи на власному підприємстві;
в) були готові приступити до роботи впродовж 2-х найближчих тижнів, тобто почати працювати за плату за наймом або на власному підприємстві.
До категорії безробітних відносяться також особи, які не шукають роботу через те, що вже її знайшли і мають домовленість про початок роботи через певний проміжок часу, а також ті, які проходять навчання за направленням державної служби зайнятості.

Cередній рівень заробітної плати в Україні та країнах ЄС, євро

Заходи з міграційної політики України
1) Україна підписала Європейську конвенцію про захист прав працівників мігрантів (1977 р.)
2) Підписано Програму забезпечення прав та інтересів громадян, які виїжджають за кордон для працевлаштування, та усиновлених іноземцями дітей.
3) Розроблено Стратегію демографічного розвитку України на період до 2015 р. (2006 р.), де регулювання міграції розглядалося як засіб уповільнення темпів депопуляції (скорочення нелегальної міграції громадян за кордон, посилення контролю за фірмами-посередниками, збільшення можливостей легального працевлаштування за межами держави, розроблення та виконання програми соціальної та професійної адаптації заробітчан, здешевлення послуг із переказу мігрантами коштів в Україну).
4) Нова редакція закону «Про зайнятість населення» (запропоновано спеціальну статтю, присвячену сприянню зайнятості громадян за кордоном та їхньому соціальному захисту).
5) проект Концепції державної міграційної політики України.

Бонус: ефекти міжнародної трудової міграції
Нехай в країні А ринок праці характеризується наступними умовами. Крива попиту описується рівнянням: L = 400 – 20W, а крива пропозиції: L = 240 + 12W (де L – рівень зайнятості в млн. чол., а W – рівень заробітної плати в грошових одиницях за годину). В країні Б криві попиту і пропозиції відповідно описуються рівняннями: L = 240 – 6W і L = 80 +10W.
1) Визначте стан ринку праці в ситуації закритої економіки.
2) Оцініть наслідки трудової еміграції на рівні 20 млн. чол.
3) Як зміняться криві пропозиції робочої сили в обох країнах?
4) Визначте переваги і недоліки підприємців, найманих працівників і країни в цілому.

Ефекти країни А
W
L
20
400
287,5
280
SA
S'A
DA
a
b
d
c
300
307,2
5,6
5
20
a – виграш робітників, що залишилися в країні
a+b+c – втрати підприємців (зростання з/п)
b+c+d – виграш емігрантів
Сукупний ефект: a-(a+b+c)+ (b+c+d)=d
½*(307,2-287,5) *(5,6-5)=6 млн.гр.од.