Модернизм

Модернізм - це напрям в літературі, що сформувався наприкінці XIX - на початку XX століття. Для нього є характерним нове розуміння слова «людина» - увага до внутрішнього світу, глибоких переживань, коли істотними стають особистісні якості.

Модернізм в українській літературі має зовнішній прояв у полеміці з «просвітянством», -заперечував утилітарне призначення мистецтва. Людина забражається розкутою; духовний зв’язок із народом.

Характерним для модернізму є відтворення дійсності у хаотичному й абсурдному вигляді ; особистість відсторонена від соціуму, закони якого є для неї ірраціональними, алогічними, і не визнаються нею.

О. Кобилянська у повісті «Людина» не сприймає усталених міщанських традицій бо жінка не має бути лише прикрасою чоловіка. У повісті зображена особистість, боротьба за звання людини. Твір є модерністським. В українській літературі Ольга Кобилянська є одним із перших представників цього напряму.

Також до модерністів належать М. Коцюбинський, Леся Українка, І. Франко.

Вирізняються такі риси поетики, як ущільнення викладу через експресивний образ, промовисту деталь, що розкриває внутрішній стан персонажа
(В. Стефаник,
К. Сроковський та інші), розкуте асоціативне сприйняття предметності (Коцюбинський, Г. Хоткевич), введення багатих смислом символічних постатей і образів (М. Яцків, П.Савченко).
В. Стефаник

Література 20-х рр. Зберігає тривкий зв’язок з художнім розвитком попередніх десятиліть. Новаторськими, подекуди модерністськими рисами прикметна творчість представників літературних груп, об’єднань, організацій – «Музагет», «Аспанфут», «Асоціація комункульту», «ВАПЛІТЕ», „Авангард», та інші.

ВАПЛІТЕ
Микола
Хвильовий