Валерьян Подмогильный

Валер'ян Підмогильний
народився 2 лютого 1901 р.
у селі Писарівка.
У 14 років переїхав до
с. Чаплі.

Село Чаплі

У 1910р., після початкової сільської школи, Підмогильного
віддають до Катеринославського реального училища, де він під псевдонімом Лорд Лістер друкує в шкільному журналі авантюрні оповідання. У 1917р. було написане оповідання «Важке питання».

Підмогильний вчився з перервами, через матеріальну скруту, на математичному та юридичному факультетах Катеринославського університету, який так і не закінчив. Літературна діяльність переривалась вчителюванням, працею у видавництвах.

Портрет В. Підмогильного

Джерела таланту В. Підмогильного — в рідному краї. Його внутрішній світ і світовідчуття формувалися під впливом матері — сільської жінки, яка усе життя працювала на землі. Від перших юнацьких спроб він поволі, але неухильно виходив на шлях психологічного реалізму (через символістські та імпресіоністичні уподобання), який розвивали в передреволюційній українській прозі М. Коцюбинський, В. Стефаник, В. Винниченко.

У 1920р. з'являються «Твори.
Том 1»: «Собака», «Смерть»,
«В епідемічному бараці», «Остап Шаптала», «Повстанці», «Комуніст», «Минуле», «За день», «Колисанка», «Кохання». Цього ж року письменник вирушає до Києва.

З 1921 р. він працює бібліографом Книжкової палати в Києві, виїжджає до містечка Ворзеля, там одружується з донькою місцевого священика Катериною Червінською, актрисою Театру юного глядача. У 1922 р. виходить книжка оповідань
«В епідемічному бараці».

У 1923-1924 pp. гуртується і розпадається АСПИС (Асоціація письменників), до якої входили Людмила Старицька-Черняхівська, Наталя Романович-Ткаченко, Микола Зеров, Максим Рильський, Павло Филипович, Михайло Івченко, Дмитро Загул, Григорій Косинка, Валер'ян Підмогильний, Борис Антоненко-Давидович та ін.

Максим Рильський
Григорій Косинка

Микола Зеров
Людмила Старицька

У 1924р. виходить книжка «Військовий літун», за участю Підмогильного (він придумує назву) утворюється група «Ланка»: Григорій Косинка, Борис Антоненко-Давидович, Євген Плужник, Тодось Осьмачка, Михайло Івченко, Яків Качура, Марія Галич, Борис Тенета.

«Ланка»

У 1926 р. з'являється окреме видання повісті «Третя революція». Цього ж року В. Підмогильний бере участь у створенні МАРСу (Майстерні революційного слова).
Разом з Є. Плужником у 1926 — 1927 pp. він підготував два видання словника «Фразеологія ділової мови», працював над сценарієм фільму «Коломба» (не плутати з серіалом «Коломбо») за романом Проспера Меріме.

У Харкові 1928р. виходить друком роман «Місто». Письменник їде до Чехословаччини «для налагодження творчих зв'язків», редагує журнал «Життя й революція». Наступного 1929р. В. Підмогильний повертається до Харкова.
У 1930 р. у Москві в перекладі російською мовою виходить його роман «Місто».

Роман Валер'яна Підмогильного «Місто» став не тільки помітним, але й надзвичайно важливим явищем в українському мистецтві. Насамперед — це перший справді урбаністичний роман в українській літературі.

Своїм духовним наставником у відчутті слова Підмогильний вважав Михайла Коцюбинського, продовжуючи розбудову української словесності. Блискуче знана Валер'яном французька мова додавала його творам поетики — повнокровності фрази: живої, дихаючої, сповненої
натхнення і пристрасті.

8 грудня 1934 р. письменник був безпідставно заарештований у харківському будинку «Слово». Пройшов крізь закритий суд, вирок без оскарження, заслання до концтабору. З листопада 1937 р.
В. Підмогильного розстріляно на Соловках.

Проза В. Підмогильного тематично розмаїта: через усю творчість письменника 20-х років проходить чи не найпоширеніша в тогочасній літературі тема: революція і людина. Тільки
В. Підмогильний сприймав її по-іншому: людина і революція, наголошуючи саме на першому слові.