Право. Система права

Пра́во — це система загальних загальнообов`язкових, формально-визначених правил поведінки, які встановлюються, охороняються і гарантуються державою з метою врегулювання найважливіших суспільних відносин.

Джерела права :
- Правовий звичай;
- Релігійно-правові норми;
- Правовий прецедент;
- Нормативно-правовий акт;
- Нормативний договір;
- Міжнародно-правовий акт.

Форми права:
- нормативно-правовий акт ;
- правовий прецедент ;
- правовий санкціонований (узаконений) звичай ;
- нормативний договір ;
- індивідуальний правовий акт ;
- правова доктрина .

Нормативно-правовий акт — це офіційний письмовий документ, виданий уповноваженим органом у встановленій формі, який містить правові норми, що врегульовують певну групу однорідних суспільних відносин.

Правовий прецедент — це перше рішення суду або адміністративного органу з конкретної справи, яке стало обов'язковим правилом для розв'язання подальших аналогічних випадків.

Правовий санкціонований (узаконений) звичай — це звичай, який у практиці суспільних відносин існував як неписане правило незалежно від волі держави, але з часом був санкціонований (узаконений) державою і став офіційним правилом.

Нормативний договір — це договір, у якому висловлена узгоджена воля кількох суб'єктів правовідносин, що передбачає встановлення прав і обов'язків, що забезпечуються державою.

Індивідуальний правовий акт — це індивідуальний правовий припис, що виступає засобом реалізації нормативних актів уповноваженими органами у конкретних випадках правовідносин.

Правова доктрина — це ідеї чи принципи, розроблені вченими з метою удосконалення правового регулювання суспільних відносин і визнані державою як обов'язкові.

Принципи права:
- принцип свободи;
- принцип справедливості;
- принцип рівності;
- принцип гуманізму;
- принцип демократизму;
- принцип законності.

Функції права — це основні напрями впливу права на свідомість і поведінку суб'єктів суспільних відносин з метою розв'язання конкретних завдань.

За сферою правового впливу розрізняють такі функції:
- економічна;
- політична;
- ідеологічна;
- екологічна;
- культурно-виховна.

За характером впливу на свідомість і поведінку суб'єктів суспільних відносин:
- нормативно-регулююча;
- інформаційна;
- комунікативна;
- орієнтаційна;
- виховна;
- захисна.

За характером впливу:
- статична;
- динамічна;
- установча;
- інтегративна;
- охоронна;
- запобіжна.

За сферою на яку поширюються функції права:
- загальноправова;
- міжгалузева;
- галузева;
- правовий інститут;
- норма права.

Система права – це обумовлена характером суспільних відносин внутрішня будова (структура) права що полягає в об’єднанні правових норм в інститути, підгалузі та галузі права.

Ознаки системи права:
- цілісне структурне утворення;
- розкриває внутрішню умову організації системи права;
- має об’єктивних характер,

Галузь права — це система правових норм, які властивими їм методами врегульовують відносини у певній сфері суспільного життя.

В Україні існують такі галузі права:
- Цивільне право;
- Сімейне право;
- Кримінальне право;
- Земельне право;
- Міжнародне право;
- Господарське право;
- Фінансове право тощо.

Галузь права може включати в себе підгалузі, наприклад:
- корпоративне право - підгалузь господарського права;
- право інтелектуальної власності - підгалузь цивільного права;
- банківське право та бюджетне право - підгалузі фінансового права; тощо.

Правові норми поділяють на норми публічного та норми приватного права.

Публічне право — це система правових норм, що врегульовують відносини між державними органами, а також між державою та особою і суспільством, які складаються в процесі організації та здійснення державної влади.

Приватне право — це система правових норм, що врегульовують відносини між фізичними та юридичними особами.