Європи – перехідний період
В усіх країнах крім Угорщини юридичним особам дозволено купувати землі сг призначення. Участь нерезидентів в статутному капіталі в більшості країн не має значення, крім Чехії, Латвії, Болгарії і Польщі, які вимагають, щоб частка нерезидента становила менше 50%
У Німеччині і Норвегії не існує формальних обмежень, пов’язаних із громадянством особи, вимоги до набувача стосуються в першу чергу його професійної підготовки, досвіду, наміру проживати у сільській місцевості і займатися фермерством.
Крім того, в деяких країнах більш прискіпливо ставляться до подрібнення земель, ніж до надмірної концентрації. Так, у Данії вважається, що площа ферми має становити не менше 30 га. Аналогічно у провінціях Бразилії застосовується така концепція як «стандартна земельна ділянка» - ділянку меншої площі сформувати неможливо.
США
Заборона на корпоративне володіння с/г землею походить з США, де в свій час виникла так звана Ініціатива 300. Близько 60 років тому в США розпочався рух проти корпоративного землеволодіння, адже корпорації витискали фермерів, що вело до занепаду сільської місцевості, деградації сільських громад та підривало соціальні підвалини економічної могутності країни. Нині корпоративне землеволодіння заборонене у Північній і Південній Дакоті, Оклахомі, Мінесоті, Вісконсіні, Айові, Канзасі і Небрасці (на ці штати припадає близько 30% с/г земель США). Відповідно, такої заборони не існує щодо інших 70% земель с/г призначення.
Канада:
У деяких провінціях Канади застосовуються доволі значні обмеження на площу земель с/г призначення у власності корпорацій, 40-130 га.
Ніяких обмежень не існує для оренди землі іноземцями.
Обмеження по площі:
Угорщина: 300 га
Франція: 125 га
Данія: 130 га
Румунія: 200 га
Іспанія: 250 га
Польща: 500 га
Японія: 3 га (Хоккайдо 12 га)
П.Корея: 3 га
У США формальних обмежень не існує, але не надається державна підтримка щодо земель, площа яких перевищує 800 га.