Соціальна відповідальність як чинник стійкого розвитку

Відповідальність та довіра.
2. Визначення морального статусу корпорації
3. Підходи до визначення поняття «соціальна відповідальність бізнесу»
4. Аргументи «за» і «проти» соціально відповідальної поведінки корпорацій
5. Основні моделі соціальної відповідальності
6. Корпоративна соціальна відповідальність як елемент концепції сталого розвитку

Відповідальність – це гарантоване суспільством і державою ставлення, що забезпечує дотримання інтересів і свобод взаємопов'язаних сторін. Вона включає в себе три складові частини: усвідомлення боргу, оцінку поведінки і накладення санкції.
Відповідальність та довіра.

Відповідальність має такі характеристики:
1) носить історичний характер;
2) встановлює взаємну залежність індивідів один від одного у виконанні взаємних вимог і передбачає певні дії;
3) безпосередньо пов’язана із правовими відносинами;
4) націлена на необхідність виконання певного обов’язку;
5) стосується виконання цього обов’язку не лише індивідами, а й соціальними групами, державою, тому визначається як соціальна відповідальність;
6) спрямована на розв’язання проблеми забезпечення соціальної справедливості.

Рівні відповідальності:
1) пізнавальний рівень;
2) аксіологічний рівень;
3) інструментально-корегуючий рівень;
4) практичний рівень.

Довіра є виникаюче в рамках певного співтовариства очікування того, що члени даного співтовариства будуть поводитися нормально й чесно, проявляючи готовність до взаємодопомоги відповідно до загальновизнаних норм
Ф. Фукуяма
«Довіра. Соціальні чесноти та творення добробуту»

Типологічні прояви довіри за джерелами виникнення:
1. довіра, що базується на позаекономічній загрозі покарання, коли одна сторона впевнена в надійності іншої, оскільки втрати від санкцій за порушення довіри значно перевищують вигоди від опортунізму;
2. довіра, що базується на розрахунку, тобто на раціональному виборі – характеристиці взаємодій на основі економічного обміну, вона виникає внаслідок того, коли довіритель усвідомлює, що інша сторона має намір здійснити вигідну їй дію;
3. довіра, що базується на відносинах, яким характерна повторювана взаємодія між сторонами, коли основну інформацію для формування довіри довіритель отримує від тривалого позитивного досвіду самих відносин;
4. довіра, що базується на інститутах, що діють як механізми реалізації довіри, тобто індивід довіряє інституту, а інститут потім вирішує, хто в зоні його компетенції вартий такої довіри.

2. Визначення морального статусу корпорації
Корпорація являє собою штучне утворення, невидиме, невідчутне, таке, що існує лише у припущенні права; воно має лише ті властивості, які або виразно надає йому статут, або притаманні самому його існуванню
Визначення Верховного суду США 1819 р.

Рішення, прийняті в органі­заціях, є атрибутами цих організацій, а не конкретних "приймаючих рішення" індивідів.
Дж. Ладд "Мораль і ідеал раціональності у формальних організаціях" 1970

Корпоративні «наміри» втілюються у «внутрішній корпоративній структурі прийняття рішень» (сorporatіons internals decision making structure – CІD). CІD структура містить у собі два основних компоненти: 1) власне організаційну структуру компанії, що задає позиції та рівні розподілу відповідальності в корпоративній ієрархії; 2) правила визнання прийнятих рішень, зазвичай вбудовані в «корпоративну політику». Відповідно, рішення є корпоративним, тобто таким, що відображає її «наміри», у тому випадку, якщо воно прийнято в рамках організаційної структури корпорації та відображає її політику.
French P. 1979. The corporation as a moral person. American Philosophical Quarterly 16 (3): 207–215.

«До чорта народ! Я працюю на акціонерів»
Ендрю Карнегі вклав понад 350 млн дол. у соціальні програми і побудував понад 2000 публічних бібліотек.
Джон Д. Рокфеллер пожертвував 550 млн дол. і заснував фонд Рокфеллера, кошти якого використовуються для розв’язання соціально значущих проблем у сфері економіки, науки, культури.
3. Підходи до визначення поняття «соціальна відповідальність бізнесу»
Уїльям Вандербілд

Соціальна відповідальність бізнесмена полягає у "реалізації тієї політики, прийнятті таких рішень або проведенні такої лінії поведінки, які були б бажані з позицій цілей і цінностей суспільства
Г. Боуен "Соціальна відповідальність бізнесмена", 1953 р.

У...(вільній) економіці у бізнесу існує одна, і тільки одна, соціальна відповідальність – використовувати свої ресурси і виконувати дії, що направлені на збільшення його прибутків до того часу, доки це відповідає правилам гри, тобто, приймати участь у відкритій і вільній конкуренції без обману і шахрайства
«Капіталізм та свобода» М. Фрідмен

"...висловлювання бізнесменів з приводу соціальної відповідальності... можливо, приносять їм у короткостроковій перспективі престиж. Однак це дозволяє підсилити і без того переважаючу думку про те, що гонитва за прибутком є нечистою та аморальною справою, і її необхідно стримувати та контролювати за допомогою зовнішніх сил".
The Social Responsibility of Business is to Increase its Profits by Milton Friedman The New York Times Magazine, September 13, 1970. Copyright @ 1970 by The New York Times Company.

СВБ – відповідність економічним, правовим, етичним і дискреційним очікуванням, що висуваються суспільством до організації на даний період
Carroll Archie B. The Pyramid of Corporate Social Responsibility: Toward the Moral Management of Organizational Stakeholders, Business Horizons, July-August 1991

Третє завдання менеджменту полягає в управлінні соціальним впливом і соціальною відповідальністю свого підприємства. Організація не може існувати у вакуумі. Кожна установа розглядається як складова частина суспільства і працює для цього суспільства. Комерційні підприємства не будуть в цьому сенсі винятком. Існування вільного підприємництва не може виправдовуватися тільки тим, що воно корисне для економіки; вільне підприємництво повинно приносити користь суспільству.
Peter Ferdinand Drucker The Essential Drucker: The Best of Sixty Years of Peter Drucker’s Essential Writings on Management

Корпоративна соціальна відповідальність - це вільний вибір компанії на користь зобов'язання підвищувати добробут суспільства, реалізуючи відповідні підходи до ведення бізнесу і виділяючи корпоративні ресурси
Філіп Котлер

Соціальна відповідальність – це спроба вирішити соціальні проблеми, які повністю або частково спричинені діяльністю компаній
Х. Гордон Фітч

СВБ – заходи, які добровільно приймає компанія для того, щоб вся її діяльність йшла на благо навколишнього середовища, її працівників і суспільству, у якому вона функціонує. …Вона є важливим доповненням національного законодавства, що сприяє внесенню максимально можливого внеску бізнесу в стійкий розвиток
ООН

Соціальна відповідальність бізнесу – це добровільний внесок бізнесу в розвиток суспільства у соціальній, економічній та екологічній сферах, що напряму пов’язана з основною діяльністю компанії і виходить за межі визнаного законом мінімуму
Я.А. Жаліло

- порушується принцип максимізації прибутку;
- витрати на участь у соціальних програмах;
- недостатній рівень звітності для широкої громадськості;
- недостатність досвіду у розв’язанні соціальних проблеми.
4. Аргументи «за» і «проти» соціально відповідальної поведінки корпорацій

- формується більш привабливий образ організації в суспільстві;
- зростає довіра до організації;
- збільшуються товарообіг, кількість клієнтів і т.д., обумовлені поліпшенням ставлення до організації;
- з’являється можливість одержати більш вигідні замовлення;
- завдяки авторитетові організація може проводити більш активну, ефективну політику в суспільстві, розширюючи свою діяльність, зокрема ринки збуту;
- з’являється можливість домогтися зниження місцевих податків і т.д.
Переваги від СВ

Переваги впровадження соціальної відповідальності в бізнесі

Недоліки впровадження соціальної відповідальності в бізнесі

Типологія підходів до соціальної відповідальності бізнесу

Аналіз розбіжностей у визначенні КСВ у США та країнах Європи

Д. Кемпбел виділив чотири типи корпорацій:
1. соціально-обструкціоністські;
2. соціально-слухняні;
3. соціально-доброзичливі;
4. соціально-конструктивні.

6. Корпоративна соціальна відповідальність як елемент концепції сталого розвитку
Якщо зростання населення не контролюється, то воно відбувається за законами геометричної прогресії, а засоби для існування людини зростають лише за законами арифметичної прогресії"
Томас Мальтус ("An Essay on the Principle of Population") 1798

"зростання влади людини над природою" та "необхідності регулювання державою народжуваності задля гарантування зайнятості й достойної заробітної плати всім, хто народився".
Джон Мілль ,1848 р.

Метою сталого розвитку є – "задоволення потреб нинішнього покоління без шкоди для можливостей майбутнього покоління задовольняти свої власні потреби".

Сталий розвиток включає в себе два ключових взаємопов’язаних поняття:
1. поняття потреб, в тому числі пріоритетних (необхідних для існування найбідніших верств населення);
2. поняття обмежень (що зумовлені станом технології та організацією суспільства), що накладаються на можливість навколишнього середовища задовольняти теперішні і майбутні потреби людства.