Тема 1 презинтация

Нормативно-правові акти:
Конституція України [Ел. ресурс]. – режим доступу : http://www.zakon.rada.gou.ua.
Про засади державної мовної політики : Закон України [Ел. ресурс]. – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gou.ua.
Про затвердження Інструкції з оформлення документів у системі Міністерства внутрішніх справ України : наказ МВС України від 27.07.2012 № 650.
Література:

навчальна дисципліна вивчає норми сучасної української літературної мови для подальшого їх застосування у професійній діяльності юриста, тобто функціонування мовних норм в юридичних текстах, а також надає рекомендації щодо продукування точного, логічного, змістового, доречного, виразного, багатого, грамотного професійного мовлення як в усній, так і в
писемній формі.
«УКРАЇНСЬКА МОВА (ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ)»

У результаті вивчення цієї дисципліни підвищується рівень володіння сучасною українською літературною мовою, формуються необхідні для діяльності мовленнєві вміння та навички, покращується його загальна професійна ерудиція, мовна та мовленнєва культура.
«УКРАЇНСЬКА МОВА (ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ)»

Мова – це сукупність загальноприйнятих у суспільстві та довільно відтворюваних у мовленні знаків і правил їх поєднання.
Мовлення – це індивідуальний акт конкретного застосування мови; засоби спілкування в їх реалізації.
Мова і мовлення

Мова Мовлення
- психічне явище - психофізичне явище
- соціальне - індивідуальне
- системне - несистемне
- пасивне - активне
- потенційне - реальне
- стійке - нестійке
- довговічне - однократне
- синхронічне - діахронічне
- суттєве - побічне
Мова і мовлення

комунікативна (мова є засобом спілкування);
мислетворна (мова бере найактивнішу участь у процесі формування (початкового, ще нечіткого окреслення) та формулювання (чіткого вираження) думки. Мова, таким чином, виконує функцію оформлення думки);
номінативна (мовні одиниці, передусім слова, служать назвами предметів, процесів, якостей, ознак тощо);
пізнавальна (мова служить важливим інструментом пізнання. Не назване — не пізнане. Відшуковуючи назву для речей, людина їх пізнає);
культурологічна (репрезентуючи свою мову, ми репрезентуємо і власну культуру, її традиції та здобутки, збагачуючи світову культуру);
ідентифікаційна (мова є засобом спілкування, ідентифікації, ототожнення в межах певної спільноти);
естетична (мова — першоджерело культури, знаряддя і водночас матеріал створення культурних цінностей) та ін.
Мові притаманні такі функції:

Національна мова —
це тип національного мислення, тип національної культури, філософії і психології, що може реалізуватися у різноманітних варіантах мовної, мовленнєвої і національно-культурної діяльності

Національна мова охоплює:
Сукупність усіх територіальних діалектів держави.
Просторіччя.
Соціальні жаргони.
Національний фольклор.
Літературну мову як вищу форму національної мови, національну культуру і мистецтво, які обслуговують культурне і громадське життя, об’єднуючи народ в єдину націю.

Літературна мова
є вищою формою вираження української національної мови, унормованим варіантом загальнонародної мови

Сучасній літературній мові властиві такі ознаки:
універсальність (багатофункціональність);
високий ступінь нормативності;
сталість норм;
історична змінність;
розвинена система стилів;
наддіалектна форма;
наявність усної та писемної форми вираження.

Мовна норма –
це той мовний варіант у сфері вимови, слововживання, словозміни, який закріплений практикою і рекомендований до вжитку як обов’язковий

Орфоепічні – норми вимови голосних і приголосних звуків, що урегульовують фонетичну організацію висловлювання, сприяють уникненню незграбності у поєднанні звуків під час мовлення.
Так, потрібно чітко, без редукції вимовляти голосні звуки (крім ненаголошених е й и, котрі наближаються один до одного, а також ненаголошеного о перед складом з у) як у наголошених, так і в ненаголошених позиціях. Невластиве українській мові акання. Вимовляння а на місці ненаголошеного о (датримання міжнародних угод, закордонні установи та ін.) суперечить українській орфоепічній нормі
Мовні норми

Акцентуаційні –
норми наголошування слів.
Так, в українській мові наявні слова, де визнається нормативним подвійний наголос: за`вжди – завжди`, зокре`ма – зокрема` тощо.
Мовні норми

Лексичні –
урегульовують вживання слів у властивому їм значенні і норми сполучуваності слів у реченні
Мовні норми

Морфологічні –
це норми словозміни самостійних частин мови (іменників, прикметників, числівників, займенників, дієслів), тобто правила відмінювання, форм чоловічого, жіночого і середнього роду (у дві тисячі першому році, шановний ректоре, із зали засідань) тощо
Мовні норми

Синтаксичні –
урегульовують побудову синтаксичних конструкцій – словосполучень і речень
Мовні норми

Стилістичні –
це норми вживання в тому чи іншому функціональному стилі властивих йому засобів мови (вчинення злочинів, каяття злочинця)
Мовні норми

4) морфологічні – це норми словозміни самостійних частин мови (іменників, прикметників, числівників, займенників, дієслів), тобто правила відмінювання, форм чоловічого, жіночого і середнього роду (у дві тисячі першому році, шановний ректоре, із зали засідань) тощо;
5) синтаксичні – урегульовують побудову синтаксичних конструкцій – словосполучень і речень;
6) стилістичні – це норми вживання в тому чи іншому функціональному стилі властивих йому засобів мови (вчинення злочинів, каяття злочинця);
7) орфографічні – це система загальноприйнятих правил написання слів та їх значущих частин, правил написання слів окремо, разом чи через дефіс, правил уживання великої літери (закони України – Закон України, вищезазначений – який вище зазначений);
8) пунктуаційні – визначають загальноприйняті правила уживання розділових знаків;
9) фразеологічні – урегульовується використання фразеологічних зворотів у властивому їм значенні (стати у пригоді).
Мовні норми

Орфографічні –
це система загальноприйнятих правил написання слів та їх значущих частин, правил написання слів окремо, разом чи через дефіс, правил уживання великої літери (закон України «…» – Закон України «…», вищезазначений – зазначений вище)
Мовні норми

Пунктуаційні –
визначають загальноприйняті правила уживання розділових знаків
Мовні норми

Фразеологічні –
урегульовується використання фразеологічних зворотів у властивому їм значенні (стати у пригоді)
Мовні норми

це обізнаність з мовою:
з мовними одиницями, їх виражальними засобами, тобто це знання мови, володіння мовними уміннями й навичками
Мовна компетенція –

це уміння використовувати мовні засоби, адекватно меті спілкування, тобто володіння мовленнєвими
уміннями й навичками
Мовленнєва компетенція –

це уміння спілкуватися
з метою обміну інформації
Комунікативна компетенція –

це дотримання усталених мовних норм усної й писемної мови, а також свідоме, цілеспрямоване, майстерне використання мовних засобів залежно від мети, обставин і змісту спілкування. Це й культура мислення та культура суспільних і духовних стосунків людини
Культура мовлення —