upload-77090-1666088046033184569

Сен-Жерменський мирний договір

Сен-Жерменський мирний договір — мирна угода, один із договорів Версальської системи післявоєнного облаштування Європи, укладений 10 вересня 1919 року у місті Сен-Жермен-ан-Ле поблизу Парижа між так званими головними союзними державами (США, Великою Британією, Французькою республікою, Королівством Італія, Японською імперією), державами, що утворилися на руїнах Австро-Угорської імперії: (Німецька Австрія, Чехословацька республіка), державами, до складу яких перейшли частини території Австро-Угорщини (Польська республіка, Королівство Румунія, Королівство Сербів, Хорватів і Словенців), а також іншими учасниками Першої світової війни (Бельгія, Королівство Греція, Республіка Китай, Португальська республіка, Куба, Нікарагуа, Панама, Сіам).
Делегацію Німецької Австрії на переговорах очолював державний канцлер Карл Реннер.
Карл Реннер

Сен-Жерменський договір констатував розпад Австро-Угорської імперії, що відбувся після капітуляції Австро-Угорщини 27 жовтня 1918 року на ряд самостійних держав — Німецьку Австрію (з 12 листопада 1918 року — Австрійська Республіка), Королівство Угорщина, Чехословацьку республіку, Королівство Сербів, Хорватів і Словенців (з жовтня 1929 року — Югославія). Ігноруючи рішучу вимогу Буковинського народного віча у Чернівцях 3 листопада 1918 року про приєднання української частини Буковини до складу єдиної Української держави, її передали Королівству Румунія (ст. 59 Договору);Було проігноровано також рішення Собору Русинів у Хусті 21 січня 1919 року про приєднання цього краю до УНР, і Карпатську Україну включили до складу Чехословацької республіки. Це викликало рішучі протести урядів ЗУНР, УНР та УСРР. Згідно зі ст.53 Договору Австрія, з підтвердженням вже вчиненими діями Союзниками та Асоційованими силами, визнає повну незалежність Чехо-Словацької держави, яка включатиме автономну територію Русинів на південь від Карпат. (див. Підкарпатська Русь).
Договір гарантував права національних меншин, у тому числі й українців, на території Чехословацької республіки і Королівства Румунія.

Нейїський мирний договір
За Нейїським договором від Болгарії до Королівства сербів, хорватів і словенців відійшли 4 райони загальною площею 2566 км² з містами Цариброд, Босилеград і Струмиця.Підтверджувався кордон з Королівством Румунія, встановлений Бухарестським мирним договором 1913 року, за яким Південна Добруджа залишилася за Румунією. Болгарське царство було позбавлене Західної Фракії (8,5 тис. км²) і з нею виходу в Егейське море. Західна Фракія переходила у розпорядження Великої Британії, Королівству Італія, Французькій республіці, США та Японській імперії, які зобов'язалися (ст. 48) «гарантувати свободу економічного виходу Болгарії до Егейського моря». Це зобов'язання було порушене передачею Західної Фракії Королівству Греція в 1920 р.Болгарське царство зобов'язалося виплатити репарації в 2,25 млрд золотих франків. Його господарство та фінанси були поставлені під контроль Міжсоюзної комісії з представників Великої Британії, Французької республіки та Королівства Італія. Військові статті договору обмежували види озброєння та чисельність армії (до 20 тис.), чисельність поліції і жандармерії Болгарського царства.У 1923 і 1930 роках були переглянуті статті про репарації, у 1938 — про військові обмеження. У 1940 році Південна Добруджа (згідно з Болгарсько-Румунським договором від 7 вересня 1940 р.) повернена Болгарському царству.
Після Другої світової війни Неїський мирний договір повністю втратив чинність.

Угорська делегація прямує на підписання Тріанонського договору у Версалі, 4 червня 1920 року

Угорщина за Тріанонського договору (світло-рожевий колір) і відійшли від неї території (світло-зелений). Вказано етнічний склад регіонів на 1920
угорці
румуни

Тріанонський договір, в результаті якого Угорщина втратила 2/3 території та населення (у тому числі 3 мільйонів етнічних угорців), 88% лісових ресурсів, 83% виробництва чавуну і 67% банківсько-кредитної системи, був сприйнятий у Словаччині та Румунії як відновлення справедливості , а в самій Угорщині - як національна трагедія. Реваншизм став однією з основних рис міжвоєнної диктатури Міклоша Хорті. З нагоди укладення договору в країні був оголошений національний траур, всі офіційні прапори приспущені аж до 1938 року. У школах учні кожен день перед уроками читали молитву про возз'єднання Батьківщини.
При активній підтримці нацистської Німеччини, Тріанонський договір був переглянутий у 1938-1940 рр..; Були прийняті Віденські арбітражі, за якими Угорщина повернула собі частину втрачених у 1920 р. земель - північ Трансільванії, південь Словаччини та Закарпатську Україну. У 1941 р. до складу Угорщини увійшла частина захопленої Німеччиною Югославії ( Воєводіна).
Підписання Тріанонського договору
«Угорцем є той, кому болить Тріанон». статс-секретар Кабміну Угорщини Балаж Орбан

СЕВРСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР
Се́врський м́ирний до́гові́́р (фр. Traité de Sèvres, тур. Sevr Antlaşması) — був підписаний 10 серпня 1920 р. у Севрі (поблизу Парижа) султанським урядом Османської імперії і союзними державами — переможницями в Першій світовій війні (Британією, Францією, Королівством Італія, Японською імперією, Бельгією, Королівством Греція, Польською республікою, Португальською республікою, Королівством Румунія, Королівством сербів, хорватів і словенців, Королівством Хіджаз, Чехословацькою республікою та Демократичною Республікою Вірменія).
Севрський мирний договір був складовою частиною Версальсько-Вашингтонської системи. Мав на меті не тільки відторгнення від Османської імперії арабських районів, але й розчленовування власне турецької території, придушення кемалістської революції, створення плацдарму для «імперіалістичної» інтервенції у Радянську Росію. В основу договору були покладені умови угоди Сайкса-Піко і рішення конференції держав у Сан-Ремо в квітні 1920 р.

Туреччина за Севрським договором

ТУРЕЦЬКА ВІЙНА ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

Туре́цька війна́ за незале́жність (тур. İstiklâl Harbi буквально означає «Війна за незалежність», або тур. Kurtuluş Savaşı буквально означає «визвольна війна»; 19 травня 1919 — 24 липня 1923) — війна яка велася турецькими націоналістами проти Антанти, після поділу країни внаслідок поразки Османської імперії в Першій світовій війні.
Турецький національний рух (Кува-ї Міллійє) в Анатолії призвів до формування нового Великого національного зібрання (ВНЗ) на чолі з Мустафою Кемалем Ататюрком і його соратниками. Після закінчення турецько-вірменської, франко-турецької, греко-турецької війн, Севрський договір було анульовано і підписано Лозаннський мирний договір в липні 1923 року. Союзники залишили Анатолію та Східну Фракію, Турецька Республіка була проголошена у жовтні 1923 року.
Створення турецького національного руху призвело до скасування Османської системи міллетів, а реформи Ататюрка створили сучасну світську державу.
Мустафа Кемаль Ататюрк
тур. Mustafa Kemal Atatürk

Лозанська конференція 1922-1923 - міжнародна конференція, скликана за ініціативою Великобританії, Франції та Італії для підготовки мирного договору з Туреччиною та встановлення режиму Чорноморських проток, що проходила в Лозанні ( Швейцарія) з 20 листопада 1922 по 24 липня 1923 (з перервою 4 лютого-22 квітня 1923).
У роботі Лозаннської конференції брали участь Великобританія, Франція, Італія, Греція, Румунія, Королівство сербів, хорватів і словенців, Японія, США (представлені спостерігачем), Туреччина. Держави Антанти обмежили участь радянської і болгарської делегацій лише обговоренням питання про режим Чорноморських проток. Радянський уряд заявило протест проти подібної дискримінації, однак вважає можливим прийняти участь в конференції і направило делегацію на чолі з Г. В. Чичеріним.

Таким чином, в повоєнній Європі була сформована Версальська система мирних договорів, яка означала створення дев’яти нових держав:
Польщі, Чехословаччини, Угорщини, Австрії, Королівства Сербів, Хорватів і Словенців, Фінляндії, Естонії, Латвії та Литви. Виникли багатонаціональні держави (Польща, Чехословаччина, Румунія, Королівства Сербів, Хорватів і Словенців) у яких виявилися штучно з'єднаними різні народи, які були незадоволені своїм становищем і вимагали перегляду кордонів.
Це породило численні конфлікти і протиріччя в міжвоєнній Європі.

Вашингтонська конференція 12 листопада 1921 – 6 лютого 1922 року
Учасники: США, Великобританія, Франція, Японія, Бельгія, Голландія, Італія, Португалія і Китай
Мета: обмеження морських озброєнь в басейні Тихого океану, Японія отримала зобов’язання Англії і США не мати воєнно-морських баз на відстані менше 5 тисяч км. Від японських островів
1.Піднімалось питання про належність Китайсько-Східної залізниці
2.Представники Радянської Росії на конференцію запрошені не були, її інтереси в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні не були враховані
3.Урегульовані конфлікти відносно сфер впливу між США і Японією в Китаї, а також було анульовано англо-японський союз 1902 р.
4. «Договір чотирьох» (грудень 1921 р.) – про спільний захист територіальних прав на Далекому Сході і островах Тихого океану підписали Великобританія, США, Японія, Франція
5. «Договір дев’яти » держав, підписаний в лютому 1922р.Проголений принцип поваги суверенітету і державної цілісності Китаю і «рівних можливостей торгівлі з ним (насправді , Китай фактично перетворився в напівколонію розвинених держав, оскільки визнавалась доктрина «відкритих дверей» в Китаї)
6. США вдалось добитися рівного з Великобританією тоннажа воєнно-морського флоту. За «Договором п’яти» (лютий 1922р.) співвідношення тоннажа воєнно-морського флоту
Великобританії, США, Японії, Італії, Франції було:
5 : 5: : 1,75 : 1,75
Нова розстановка сил на Далекому Сході і в Тихоокеанському басейні була нестійкою, США не були задоволені досягнутим, а Японія скоро розпочне перегляд Вашингтонських домовленостей

Рішення Вашингтонської конференції розглядаються, як доповнення до системі мирних договорів, які були укладені на Паризькій мирній конференції. За результатами цих конференцій встановлюється новий світовий порядок – Версальсько-Вашингтонська міжнародна система, що проіснувала короткий час до Другої світової війни

ПРОТИРІЧЧЯ ВЕРСАЛЬСЬКО-ВАШИНГТОНСЬКОЇ СИСТЕМИ ПОВОЄННОГО ОБЛАШТУВАННЯ СВІТУ
1.Німеччина була принижена, але зберегла свій військово-промисловий потенціал, що створило передумови для визрівання ідеї реваншу в самому центрі Європи
2.Версальсько-Вашингтонська система ігнорувала сам факт існування СРСР, не враховуючи його законних інтересів
3.Між країнами-переможницями були істотні протиріччя по багатьом питанням
4.Ліга Націй не змогла ефективно виконати свою головну функцію – зберегти мир і безпеку
Наслідки
Версальсько-Вашингтонська система виявилась слабкою, здійснений переділ світу містив у собі джерело нового, ще більш страшного конфлікту
Значення
Версальський і Вашингтонський договори виробили нові принципи міжнародного співіснування, привели до розрядки повоєнної напруги і закріпили нову розстановку сил у світі

МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ В 20-ТІ РОКИ
ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН НА ПОЧАТКУ 20-Х РОКІВ
Проблема визнання-невизнання Радянської Росії
Проблема Німеччини, яка прагне перегляду принизливих статей Версальського договору
Проблема створення системи колективної безпеки в Європі і обмеження озброєнь.
Проблема наростання агресивності Японії Азіатсько-Тихоокеанському регіоні
ВИХІД СРСР І НІМЕЧЧИНИ З МІЖНАРОДНОЇ ІЗОЛЯЦІЇ
ГЕНУЕЗЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 10 КВІТНЯ – 19 ТРАВНЯ 1922 Р. 29 ДЕРЖАВ. МЕТА ЗАХІДНИХ ДЕРЖАВ – ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ І ФІНАНСОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ТИМЧАСОВОГО УРЯДУ
Конференція не виробила прийнятних для обох сторін рішень.Обговорення поставлених в Генуї питань було вирішено продовжити в Гаазі. Але пропозиції Росії зблизили її з Німеччиною, яка також прагнула подолати ізоляцію. Під час Генуезької конференції 16 квітня 1922р був підписаний Рапалльський договір з Німеччиною

15 ЧЕРВНЯ – 19 ЛИПНЯ 1922 РОКУ - ГААЗЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ (27 ДЕРЖАВ - УЧАСНИЦЬ). ТАКОЖ ЗАКІНЧИЛАСЬ БЕЗРЕЗУЛЬТАТНО: КАБАЛЬНИХ ДОГОВОРІВ РАДЯНСЬКІЙ РОСІЇ НАВ’ЯЗАТИ НЕ ВДАЛОСЬ
ЗНАЧЕННЯ ГЕНУЕЗЬКОЇ, ГААЗЬКОЇ КОНФЕРЕНЦІЙ І ДОГОВОРУ В РАПАЛЛО:
Успіхи молодої радянської дипломатії, сама участь Радянської Росії в цих конференціях – перший крок на шляху визнання і відміни міжнародної ізоляції.
Рапалльський договір – перший договір СРСР з великою європейською державою про взаємне визнання. Німеччина і Радянська Росія відмовлялись від взаємних претензій, що було переглядом статей Версальського договору (з боку Німеччини)
Вальтер Ратенау
Георгій Чичерін
Це договір між радянською Росією та Німеччиною, який передбачав відновлення дипломатичних і консульських відносин між обома країнами, що було ударом по ізоляції радянської Росії й Німеччини. Обидві держави взаємно відмовилися відшкодувати воєнні витрати (Німеччина відмовилася від Брестського миру, Росія — від німецьких репарацій). Договір передбачав розвиток взаємовигідної торгівлі між обома державами на основі принципу найбільшого сприяння.
РАПАЛЬСЬКИЙ ДОГОВІР

ТАКИМ ЧИНОМ , В 20-ТІ РОКИ В МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ БУЛИ ЧІТКО ВИРАЖЕНІ ДВІ ТЕНДЕНЦІЇ
Прагнення до розрядки напруженості і роззбреєння
Пакт Бріана – Келлога (Паризький пакт)
27 серпня 1928 р.
Гонка озброєнь, прагнення незадоволених Версальсько-Вашингтонською системою країн до її перегляду. Мілітаризація економіки Німеччини