Товарне виробництво - основа ринкової економіки. Тема 3

ЛК №4. Тема 3. Товарне виробництво – основа ринкової економіки
1. Сутність, умови виникнення та розвитку товарного виробництва. Типи товарного виробництва.
2. Товар і його властивості.
3. Закон вартості.

Передумови виникнення товарного виробництва:
Суспільний поділ праці, тобто спеціалізація виробників на випуску певної продукції чи на здійсненні конкретної виробничої діяльності.
Економічна відокремленість виробників, яка характеризується відокремленням факторів виробництва; здійсненням суспільних зв’язків між виробниками за допомогою обміну продуктами власної праці як товарами; переслідуванням свого особистого економічного інтересу виробником в процесі виробництва.
Товарне виробництво – це форма організації суспільного виробництва, при якій продукти виробляються з метою продажу на ринку.

Риси товарного виробництва:
відкритість економічної форми господарства;
ринковий зв’язок між виробниками і споживачами;
здійснення економічних процесів у товарно-грошових формах шляхом купівлі-продажу;
виробництво для обміну і в розрахунку на вигоду;
виникнення конкуренції між товаровиробниками;
поява грошей, як посередників в обміні товарів;
стихійність розвитку товарного виробництва.

Типи товарного виробництва
Просте товарне виробництво
Капіталістичне товарне виробництво

Визначення продуктивних сил
Продукти́вні си́ли (англ. produce — виробляти) — засоби виробництва (знаряддя праці та предмети праці), за допомогою яких виробляють матеріальні блага (здійснюють матеріальне виробництво), а також люди, що здатні до праці, мають певні навички й знання і приводять у дію ці засоби та вдосконалюють їх.

Структура продуктивних сил

Праця — свідома, доцільна діяльність людей, в процесі якої вони видозмінюють зовнішню природу, опосередковують, регулюють і контролюють обмін речовин між собою й природою і водночас змі­нюють власну сутність.
Виробничі відносини — суспільна форма розвитку продуктивних сил у процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання ма­теріальних і духовних благ.

Товар – це продукт праці, який виробляється для продажу або обміну на ринку.
Споживна вартість – здатність товару задовольняти потреби людей, за якою всі товари різняться. Це означає, що споживна вартість має суспільний характер.
Вартість товару – це уречевлена в товарі праця, що робить усі товари порівнюваними в процесі обміну. Форма прояву вартості – мінова вартість, тобто кількісні пропорції, в яких один товар обмінюється на інший.
Дві властивості товару:
Конкретна праця – це праця конкретного виробника певної кваліфікації, із затрачанням певних засобів виробництва і з окремим результатом.
Абстрактна праця – це затрати праці взагалі, як затрати людської енергії нервів, м’язів, мозку тощо.

Закон вартості – закон, який передбачає, що всі товари реалізуються за вартістю. Вартість вимірюється часом, необхідним для виробництва одиниці певного товару.
Розрізняють:
1) індивідуальний робочий час (ІРЧ) – час конкретного виробника, який він витрачає на створення одиниці продукції;
2) суспільно-необхідний робочий час (СНРЧ) – це час, який витрачає на виробництво одиниці товару найбільша група товаровиробників, що працюють при середніх, нормальних умовах виробництва за середнього рівня вмілості, інтенсивності та складності праці.
Вартість не вимірюється ІРЧ, а вимірюється СНРЧ.

Суспільно-необхідний робочий час вимірюється таким чином:
ІРЧі - індивідуальний робочий час певного
(і-того) виробника; Qі – обсяг виробництва певного (і-того) виробника.
Якщо ІРЧ > СНРЧ – виробник несе збитки,
якщо ІРЧ < СНРЧ – виробник отримує прибуток, якщо ІРЧ = СНРЧ – виробник виробляє продукцію тієї самої якості і в тій самій кількості.

Ціна – грошовий вираз вартості товару.
Механізм прояву закону вартості – відхилення цін від вартості товару.
Ціна може бути меншою за вартість, може бути більшою за вартість, або може дорівнювати вартості товару.

Факторами, що впливають на величину вартості виступають:
продуктивність праці (результативність праці чи кількість продукції, виробленої працівником в одиницю часу).
інтенсивність праці (ступінь її напруженості, що виміряється витратами праці за одиницю часу, кількістю фізичної, розумової, психічної енергії людини, що витрачається за одиницю часу).
складність праці. Проста праця – це праця некваліфікованого працівника, що не володіє спеціальною підготовкою. Складна праця вимагає спеціального навчання.