Антична філософія. Тема 2

У чому полягають основні відмінності елейського і гераклітівського учень?

Гераклітівська та елейська точки зору знайшли примирення в поглядах Демокріта Абдерського (бл. 460-370 рр. до н. е.).
Так само як і Геракліт, він уважав, що все у світі перебуває в русі, змінюється і ділиться на частини, але лише буття може бути неподільним і незмінним.
Адже буття вічне, що випливає із самого цього поняття, а вічне не може ділитися, оскільки те, що складається з частин, існує не завжди (якщо частини разом, воно існує, якщо ж вони відокремляться, то його не буде).
Демокріт
(бл. 460-370)

Демокріт
повчає

Античний атомізм
Обґрунтування матеріалізму
Мілет
Эфес
Елеї
Абдери

Кожна річ складається з частин, уважав Демокріт, але й кожна її частина також складається з частин. І так усе ділиться, як завгодно довго.
Проте якщо поділ можливий до безкінечності, якщо все складається з частин і все ділиться, то що ж тоді можна назвати буттям?
Усе, що ділиться, не вічне, а все є тим, що ділиться, а відтак — не вічне, але буття може бути лише вічним, отже, його взагалі немає. Проте буття не може не бути, що випливає із самого поняття.

Припустимо, що все ділиться не до нескінченності, а до якоїсь певної межі, за якою поділ неможливий, тобто існує деяка частинка, нехай дуже маленька, але неподільна.
Будучи неподільною, вона не може знищитись, бо не складається з частин, на які може розпастися.
Вона існує вічно, а значить, і є дійсною основою буття, його носієм, власне, є буттям. Усе, що ділиться, з грецької перекладається як «томос». Заперечна частка — «а». Тому неподільне — це «атомос», або атом.

Атоми – маленькі тіла,
що не мають якостей.
Порожнеча – має певне місце,
в якому усі ці тіла,
протягом усієї вічності
носяться догори і вниз…
Клавдій Гален
про атомістів

Демокріт уважав, що світ вічно змінюється, що атомів нескінченно багато, вони рухаються в порожнечі і, зіштовхуючись, з'єднуються, існують якийсь час разом.
Потім під впливом нових зіткнень відокремлюються і знову рухаються, взаємодіючи один з одним. Сполука атомів приводить до народження речей, роз'єднання — до їх загибелі. Усі предмети, таким чином, виникають і знищуються, а світ є вічним рухомим і мінливим.

Усі речі цілком різні, але всі вони — одне і те ж саме, адже складаються з одних і тих самих атомів.
Світове різноманіття зводиться до однієї основи — атомів, що рухаються в порожнечі.
Як за різноманітністю світобудови у Фалеса стоїть єдиний початок — вода, а в Анаксімена — повітря, у Піфагора — число, так у Демокріта — атоми. Чому речі відрізняються одна від одної, якщо зроблені з одного матеріалу? Тому що атоми, з яких вони утворені, поєднуються в кожній речі в різних пропорціях та в різній конфігурації.

Понятие атома
Атомы и составные тела
Речі складаються з
неподільних тіл
безкінечних за кількістю і формами
та відрізняються одна від одної
складом,
а також розташуванням
і порядком
цих (неподільних)
Аристотель.
«Про виникнення
і знищення».

Α відрізняється від Ν формою (ςχημα),
ΑΝ от ΝΑ – порядком (τάξις),
Ζ от Ν – положенням (θέσις)
або поворотом (τροπή).
Α
Ζ
Ν
Α
Α
Ν
Ν
Ν
Арістотель.
«Метафізика».
З одних і тих самих
букв виникає і
трагедія і комедія

Будь-який предмет — усього лише тимчасова комбінація неподільних частинок, яка існує тільки до того часу, поки вони разом. Речі то з'являються, то зникають, а відтак — вони не є дійсним буттям, інакше кажучи, їх узагалі немає, а є тільки те, з чого вони складаються, — набір незмінних атомів. Так само і властивості речей існують тимчасово: немає речі, немає і її властивостей. Вони, таким чином, також не існують, оскільки речі є лише породженнями атомних комбінацій.

Набір незмінних атомів

За Демокрітом, усе, що ми бачимо навколо себе, насправді не є справжньою реальністю.
За тим несправжнім світом, який нас оточує, перебуває дійсний, але невидимий нами світ атомів і порожнечі. Він і є істинно сущим, а все, що ми сприймаємо чуттєво, — усього лиш його породження, а тому — ефемерність, фантом, міраж, ілюзія.
Немає ні небесних тіл, ні води, ні землі, ні повітря, немає рослин і тварин, уважає мислитель, немає ні холодного, ні теплого; ні солодкого, ні солоного, ні білого, ні зеленого, немає взагалі нічого, а нам тільки здається, що все це є. А от єдино і дійсно існують лише атоми, порожнеча.

Все, що ми бачимо навколо себе, насправді не є справжньою реальністю.

Великою заслугою Демокріта є запропонований ним науковий метод пізнання, що ґрунтувався на досліді, спостереженні й теоретичному узагальненні фактичного матеріалу. Відчуття, уважав він, є недостатнім, але необхідним джерелом пізнання.
Свідчення про навколишній світ, які ми отримуємо через відчуття, доповнюються та виправляються ювелірною роботою нашого розуму. Всесвіт Демокріта підпорядкований причинності: усе виникає на якійсь підставі та в силу певної причини. Саме в причинності він убачав суть речей та подій.