201932

УТВОРЕННЯ УЦР
З перших днів національної демократичної революції відбувалося згуртування національних сил, і це привело до виникнення загальноукраїнського громадсько-політичного центру, покликаного очолити масовий народний рух, - Української Центральної Ради. З ініціативою її утворення виступили водночас українські самостійники і тупівці.

У Києві самостійників на той час очолював М. Міхновський - палкий прихильник ідеї незалежності України. Під час Першої світової війни Міхновський був мобілізований до царської армії і як юрист служив у чині поручника в Київському окружному суді з початком революції він поринув у вир політичного життя.

З березня 1917 року самостійники оголосили про організацію УЦР, що мала перетворитися на орган тимчасового правління незалежної України. З часом Рада повинна була скликати український парламент і сформувати звітний перед ним уряд.

АВТОНОМІЯ УКРАЇНИ – МЕТА ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ
До Центральної Ради ввійшли представники усіх всіх українських партій – Української соціал-демократичної робітничої партії (УПСР), Української народної партії (УНП), Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР), Української народної партії (УНП), дрібних партій.

Очолював Центральну Раду видатний український історик, активний діяч національного руху М. Грушевський. важливу роль в її діяльності відіграли В. Винниченко, С. Єфремов, С. Петлюра, П. Христюк та інші.

Членами Центральної Ради стали майже всі відомі українські письменники, історики, юристи, інші представники інтелектуальної еліти. Діяльність Ради була зосереджена, головним чином, на вирішенні національного питання, досягнення автономії України.

В. Винниченко, керівник однієї з найважливіших у Центральній Раді Української соціал-демократичної робітничої партії писав пізніше:
"Нічим не поступав з своєї соціально-політичної партійної програми ні на мить не спиняючи своєї роботи серед українського пролетаріату, ми в той же час у самій Центральній Раді свідомо покладали надалі вирішення гострих соціальних питань. Бо ми боялись, що не досить зміцнена, усталена національна єдність може хитнутись, розбитись через незгоду в сфері соціального будівництва".

СКЛАД І СТАТУС УЦР
Розпочавши свою діяльність із нечисленної групи відомих діячів українського національного визвольного руху, УЦР з часом перетворилася на справжній керівний осередок національно-демократичної революції, своєрідний український парламент.

Повний склад Ради восени 1917р. становив 822 члени. Формувалася вона за рахунок громадських організацій, політичних партій, територіальних представництв тощо. Всеукраїнська Рада селянських депутатів мала в УЦ 212 членів, Всеукраїнська рада військових депутатів – 158, Всеукраїнська рада робітничих депутатів – 100.

Центральна Рада об‘єднала більшість громадських об‘єднань, організацій, які діяли в Україні в післяреволюційну пору. За цими об‘єднаннями стояла більшість жителів в Україні. Це дозволяло УЦР всі законні підстави виступати в ролі загальнонаціонального представницького органу.

ПЕРШИЙ УНІВЕРСАЛ УЦР І АВТОНОМІЯ УКРАЇНИ
В умовах загальнонаціонального піднесення Центральна рада наважилася на рішучий крок: 10 червня схвалила і того ж дня урочисто проголосила на Всеукраїнському військовому з‘їзді Універсал "До українського народу на Україні й поза Україною сущим", пізніше названий Першим універсалом, проголошував автономію України і закликав народ до організації нового політичного ладу в Україні.

В Універсалі проголошувалося: "Хай Україна буде вільною. Не одділяючись від усієї Росії, не розриваючи з державою російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані все людним рівним і традиційним голосуванням Всенародні українські збори (Сейм)".

В Універсалі висловлювалася надія на те, що неукраїнські народи, які живуть разом в Україні з українцями будуватимуть автономний устрій, здатний покінчити з безладдям у краї.
Універсал справив величезне враження на суспільство. З місць йшли сотнями телеграми, в яких висловлювалися солідарність з Радою і запевненням у щирій підтримці.
Іншою була реакція на універсал з боку Тимчасового уряду.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ПЕРШОГО УНІВЕРСАЛУ
Україна вільна, але не відокремлена від Росії (автономія).
Вищий законодавчий орган в Україні — майбутні Всенародні українські збори або Сейм.
Українська Центральна Рада «на чолі нашого народу».
Кожен орган місцевої влади, що виступав за інтереси української народу мав негайно налагодити адміністративні зв’язки з УЦР.
Місцеву адміністрацію, яка була проти «українства», мало бути переобрано.
У населених пунктах, де переважали національні меншини, українці повинні були «прийти до згоди й порозуміння», щоб будувати новий лад.
Натомість УЦР сподівалася, що «народи неукраїнські» теж долучатимуться до розбудови автономної України.
З наступного місяця запроваджувався «особливий податок на рідну справу», який мав пересилатися до бюджету УЦР.

НАСЛІДКИ
Для виконання проголошених намірів 28 червня було створено Генеральний Секретаріат - уряд, що набував значення уряду та виконував всі постанови УЦР.
Тимчасовий уряд Росії прислав делегатів для переговорів, результатом яких стало визнання УЦР крайовим органом російського уряду та поява наступного Універсалу.

ДРУГИЙ УНІВЕРСАЛ
У другому Універсалі датованому 3 (16) липня 1917 року зазначалося, що Центральна Рада має поповнитися найближчим часом представниками інших народів, які живуть в Україні, після чого стане єдиним найвищим органом революційної демократії України.
Зміст Універсалу свідчить, що Центральна Рада зробила істотні поступки урядові, який прагнув обмежити національно-визвольний рух певними рамками. Для українців цінність укладеної угоди істотно знижувалася тим, що не окреслювалась територія, на яку мала поширюватися влада Центральної Ради.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДРУГОГО УНІВЕРСАЛУ
Центральна рада невдовзі має поповнитися представниками інших національностей, що живуть в Україні.
Склад Генерального секретаріату буде оновлено та подано на затвердження Тимчасового уряду як вищий краєвий орган місцевої влади в Україні.
Оновлений Генеральний секретаріат діятиме як представник демократії народу України та виконуватиме владні функції за згодою з революційною Росією.
Центральна рада підготує та подасть на затвердження майбутнім Установчим зборам законопроекти про автономний устрій України.
УЦР призначить своїх представників до кабінету Військового Міністра, Генерального штабу Росії та Верховного Головнокомандувача з метою комплектувати окремі військові частини українським населенням.

НАСЛІДКИ
Частина петроградських урядовців не сприйняла 2 універсал. Троє міністрів-кадетів залишило кабінет, що призвело до урядової кризи та утворення нового коаліційного Тимчасового уряду.
Одночасно з цим у Петрограді відбулося антиурядове більшовицьке повстання. А вже в серпні новий Тимчасовий уряд поставився до Центральної ради жорстко.
17 серпня (4 серпня — за юліанським стилем) 1917 року петроградський уряд затвердив «Тимчасову інструкцію Генеральному секретаріату». Як і домовлялися раніше, Секретаріат перетворювався на краєвий орган в Україні. Але юрисдикцію було обмежено 5 губерніями (замість 9). Генеральному секретаріату не було дозволено вести військові, продовольчі, судові справи, розвивати закордонні відносини, керувати транспортним сполученням і зв’язком (телеграф, пошта). Кількість секретарів зменшено до 7, при цьому 4 з них мали бути неукраїнцями (запроваджено квоту), тощо.

ТРЕТІЙ УНІВЕРСАЛ
7 листопада УЦР виступив зі своїм Третім універсалом, яким проголошувалося створення Української народної республіки (УНР), як автономної державної одиниці Російської республіки. УНР планувала вступити у федеральні відносини з тими державами, які сформувалися на руїна імперії, і, звичайно, без більшовицьких урядів.

ІІІ Універсал проголошував Українську Центральну Раду та її уряд — Генеральний Секретаріат єдиною владою на українських землях.
Юрисдикція поширювалася на дев‘ять українських губерній. Проголошення УНР стало видатною подією в житті українського народу. Це був черговий етап у розвитку української революції. Рішення Центральної Ради відбилося на настрої більшості населення України.

Документ закріплював основні демократичні права і свободи: свободу слова, зборів, недоторканність особи та помешкання, 8-годинний робочий день, скасування смертної кари, амністію політичним в'язням, використання мов національних меншин тощо.
Поміщицькі, церковні, удільні та інші землі нетрудових господарств переходили без викупу до "усього трудового народу".

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТРЕТЬОГО УНІВЕРСАЛУ
Відтепер Україна стає Українською народною республікою.
Намагатися, щоб Російська республіка стала федерацією народів.
Центральна рада перебирає всю владу до Установчих зборів України.
Скасувати право власності на сільськогосподарські землі. Ця земля належить трудящим і має перейти до нього без викупу.
Запровадити 8-годинний робочий день
Вжити заходи щодо мирного завершення І світової війни: закликати Антанту та Центральні держави до мирних переговорів.
Скасувати смертну страту. Амністувати політичних в’язнів. Реформувати судову систему.
Передбачено появу «національно-персональних» автономій для росіян, євреїв, поляків і інших національностей.
Вибори до Установчих зборів України призначити на 9 січня 1918 року, початок їхньої діяльності — 22 січня 1918 року.

НАСЛІДКИ
Проголошення УНР III універсалом відбулося за складнішої політичної ситуації, ніж прийняття попередніх актів. Попри значно «автономічний» характер документа, Центральній раді не вдалося його втілити в життя. Через:
глибоку політичну та соціально-економічну кризу на теренах колишньої Російської імперії;
війну з Центральними державами (учасники Четверного союзу);
непослідовність і надзвичайну поміркованість самої Центральної ради в питаннях національного державного будівництва та ставлення до більшовиків.
Останнє проявилося в нейтральній УЦР позиції під час боротьби в Україні між прихильниками Тимчасового уряду та більшовизму. Також соціалістична Центральна рада гальмувала створення української армії та не сприймала окремі дії колишніх імперських посадовців, які в тій чи іншій мірі підтримували український рух.

ЧЕТВЕРТИЙ УНІВЕРСАЛ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ
Наприкінці 1917 року делегація УНР прибула до Берестя, де йшли мирні перемови. Тоді тривала Перша світова війна, але на Східному фронті було оголошено перемир’я. І міністр закордонних справ Австро-Угорщини граф Чернін говорив про те, що вони визнають українську делегацію як самостійну, яка має право представляти самостійну Українську Народну Республіку. Хоча де-юре вона тоді ще не була проголошена. І щоб закріпити цей статус де-юре, Центральна Рада ухвалила відповідне рішення.

11 січня Мала Рада ЦР прийняла 4-й Універсал, який на другий день в будинку Педагогічного музею на відкритому засіданні проголосив М. Грушевський. Перш ніж зачитати текст Універсалу, Грушевський у короткому виступі наголосив на двох мотивах прийняття рішення: «дати нашому правительству змогу довести справу миру до кінця і захистити від усяких замахів нашу країну».

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЧЕТВЕРТОГО УНІВЕРСАЛУ
УНР — самостійна суверенна держава українського народу.
Генеральний секретаріат перейменовано на Раду народних міністрів.
Рада народних міністрів негайно приступає до раніше започаткованих мирних переговорів із Центральними державами та організовує боротьбу проти більшовиків і «инших напасників, що нищать та руйнують наш край».
Має з’явитися закон про передачу трудящим землі без викупу з терміном реалізації — до початку весняних робіт. Лісові, водні ресурси та надра підпорядковані УНР як майно трудящих республіки.
Промисловість, що виробляє продукцію для воєнних потреб, має перейти на випуск товарів народного споживання.
Держава монополізує міжнародну торгівлю (імпорт, експорт) з метою контролю внутрішніх цін.
У банківській системі заборонено всі операції, що пов’язані з фінансовими спекуляціями. Дозволяється кредитувати населення та підприємства для підтримки людей і суб’єктів господарювання.

НАСЛІДКИ
Проголошення незалежної УНР дозволило українській делегації виступити повноцінним учасником мирних переговорів в Берестечку (Бресті). У підсумку, укладено мир з Центральними державами, більшовицькі війська змушені були відступити. Це сприяло відновленню української влади на більшості території, яку УНР вважала своєю.
4 універсал, як і попередні, мав надмірні соціальні зобов’язання. Тому економічно-соціальна частина цих актів не була виконана. Зокрема, через глибоку кризу в умовах затяжної війни та конфлікт інтересів між широкими соціальними групами (особливо в питаннях володіння землі).

Історичне значення IV Універсалу полягає в тому, що він, проголосивши незалежною суверенною державою УНР, завершив процес складного, суперечливого розвитку українського національно-визвольного руху, який врешті-решт з великим запізненням відкинув ідеї автономії і федералізму. Прийняття Універсалу означало остаточний розрив з імперським центром.