Михайло Коцюбинський Тіні забутих предків. Трагічна доля Івана й Марічки як наслідок суперечності між мрією та дійсністю

ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
ІІІ. ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ В ПРОЦЕСІ ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ

Які асоціації навіює це зображення?

Лекція вчителя
Задум повісті виник у М. Коцюбинського 1910 р., коли він уперше побував на Гуцульщині. Коцюбинський зустрічався з гуцулами, вивчав їхні звичаї й обряди, легенди й повір'я.
Увесь час він проводив у мандрах, бував у горах, повертався з полонин з квітами. Коли селяни висловлювали подив на його допитливість, відповідав, що хоче написати правду про гуцульське життя.
Крім особистих вражень, працюючи над повістю, письменник користувався фольклорно-етнографічними збірниками В. Гнатюка, І. Франка.
Назва повісті виникла не відразу. Перша — „В зелених горах“ — не вдовольнила письменника. Потім були інші варіанти: „Голос віків“, „Подих віків“, „Відгомін передвіку“ тощо. Нарешті автор зупинився на назві „Тіні забутих предків“.

Проблемне питання: „Що могло не вдовольняти письменника в назві?“

Первинна назва „В зелених горах“ не відтворювала головного — міфологічного світу, у якому жили гуцули, не було заглиблення в сиву давнину, про яку авторові так хотілося розповісти і яка жила й донині. Найвлучніша назва „Тіні забутих предків“. Вона натякає на загадковість, казковість і дихання віків. Ця назва вказує ще й на злободенність порушених проблем: предки забуті, але їхні болі й радощі, шукання тінями живуть і нині повторюються в нас.

Словникова робота
Маржинка — худоба; плай — гірська стежка; флояра — різновид сопілки метрової довжини; мольфар — чаклун, чарівник; легінь — парубок, юнак; чугайстир — добрий лісовий дух; крисаня — капелюх, бриль; нявка — мавка.