Розмовляти Інакше (чому дідуньо лупцювали по руках)

До епохи колоніялізму українська мова тісно взаємодіяла з – південними та західнослов'янськими, романо-германськими й – тюркськими.
Цілий пласт давньоукраїнської літератури XІV-XVIII ст. писано латиною. Унікальний спадок припадає пилюкою в архівах.
Найпаче в ХХ столітті українську мову деформовано. Колоніяльність позбавила нас мовної «органічности».
Як наслідок, цільовий матеріал, із яким працює драгоман, часто початково не зовсім природній.
Заразом вітчизняний гуманітарій змушений покірно миритися з таким становищем або нехтує ним.

У ситуації, яка нав'язана радянським спадком, літератори часто мігрують у вимірі комплексів своєї меншовартости: «це слово не зрозуміють», «оце - не модне», «оте – галицьке», «а решта – архаїчні» тощо.
Які причини такого виміру?
1) страх, що «забанить» і читач, і критик;
2) сором самого себе;
3) лінь шукати «модні слова», проте – органічні мові, а не навіяні думою «мерщій злупити гонорар» чи то, взагалі, супутнім голосом: «лушеясразупереведувотак».

Ситуацію доповнює «компрадорство» частини
українських «еліт», не здатних визначитися:
1) вони - російська околиця зі спадком маловідомих світовій літературі Булгакова та Пушкіна?
чи
2) столиця окремої держави завдяки інакшій мові? Власне, друге вимагає копіткої праці.
* * *
Тому для драгомана працювати – це й щодня творити для себе простір без російського мислення. Інакше його переклади приречені на штучність.

Для драгомана ad fontes – це омилозвучнити переклад.
Лише милозвучний текст завойовує і читача, і ринок.
Очевидні зразки такого підходу в літературі: від Оксани Забужко, Марії Матіос та Сергія Жадана до перекладів Віктора Морозова й перекладної кінопродукції.
Знехтувати кліше, не догоджати публіці, почуватися вільним унітрішньо – запорука й драгоманового успіху

Опора ж драгоманові - літературна традиція.
ЇЇ збережено не лише в численних перекладах, але і – практичних посібниках, словниках тощо.
Драгомани повоєнної доби гартувалися в боротьбі за кожне слово з радянською цензурою. Заперечувати їхню спадкоємність ще літераторів 1930-их років – щонайменше підступно.
Це - втинати тяглість поколінь, основу розвиненого народу.

Осердя традиції українського перекладу:
Секрет ремесла драгомана: досконало опанувати цільову мову, якщо він прагне передати читачеві те все, що відчуто в оригіналі.

Посібники,
до яких безугавно звертаються
драгомани:

Годі уявити сучасний переклад і без низки «реанімованих» словників, як то:
Борис Грінченко «Словарь украинского язика»
«Фразеологія перекладів Миколи Лукаша»
Святослав Караванський «Словник синонімів української мови» тощо.

Найпаче для мови художнього твору існує ціла низка правил, як от:
Спотворено: Правильно:
Злодій забитий поліцейським. Злодія забив поліцейський, — або: —
Злодій забитий від поліцейського.
Дім зведений будівельником. Дім звів будівельник, — або: —
дім зведений від будівельника.
Семінар організовується ТЕДОЮ. Семінар організовує ТЕДА.
Це вже подано директором до відома. Це вже директор подав до відома.
Займатися: торгівлею, переладом, наукою. Торгувати, перекладати, трудитися наукою.
Для дослідження цього питання…. Щоб дослідити це питання…
Це загрожує засміченням ґрунту вівсюгом. Це загрожує засмітити ґрунт вівсюгом.
Для перевірення правильности дослідів… Щоб перевірити правильність дослідів…
Не дивлячись на…. Дарма, попри….
У 1978 році 1978 року
думаючі читачі вдумливі читачі
криниця у три сажні глибиною криниця завглибшки три сажні
було зроблено зроблено
його буде покарано він буде покараний
було скоєно злочин скоєно злочин
На основі Олени Курило та Бориса Антоненка-ДавидовичаП
Подані зразки належать також синтаксису.
Послуговуючись хибними конструкціями, тлумач видозмінює і зміст оригіналу. Однак щонайперше – спотворення перешкоджає гармонійно орамитися реченням у цілісну структуру.
Подані ліворуч суржикові вислови – камінь спотикання багатьох перекладачів нового покоління.

Переклад дарує драгоманам колосальну нагоду не лише повертатися до джерел, але і – збагачувати тексти з погляду синтаксису. Скажімо, як – із турецької: «цього року» / bu sene, а не «в цьому році»;
«попри» та «дарма» / rağmen, а не «не зважаючи на»;
«таким трибом», «отже» і «відтак», «а втім» / böylelikle, bu vesileyle, halbuki тощо.. Час поколінь,
які лише
чинять
опір мовним
спотворенням,
минає.
Пора знаходити
нові виверти,
чудні оберти,
робити
веселі
переверти
зі слів і речень…

«Мовити майже те саме»
Віктор Шовкун – структураліст, прикладний лінгвіст, учень Володимира Звєгінцева, автор кількох сотень перекладів зарубіжних авторів, класиків та сучасників, із шести мов . Працює на ниві перекладу понад сорок років.
Із настанов молодим драгоманам на одному з семінарів (жовтень 2005 року): «Від оригіналу у цільовому тексті залишиться не більше десяти відсотків. Не намагайтеся «перенести» більше. По-перше, неможливо, по-друге, зіпсуєте й досягнуте».

Очевидно, Віктор Йосипович як прикладний і структурний лінгвіст гіперболізувував ситуацію, намагаючись донести свою ключову ідею: цільова мова конструює геть інакшу реальність, отож немає сенсу ототожнювати чи то намагатися ототожнити різні мовленнєві візії світу. Це неможливо за самою природою та сутністю мови. Уявімо собі наступну умовну схему, знайому кожному з нас із власного досвіду:
вихідна мова переклад цільова мова
Лексема Х = Лексема Х1
a значення b значення
b значення c значення
c значення f значення
d значення k значення
e значення a значення
Червоним кольором виділено спільні семи умовно синонімічних лексем із різних мов. Зрозуміло, що драгоман керується багатьма факторами при виборі Лексеми Х1, але часто і єдиним – відсутністю альтернатив. Отже, на прикладі лише однієї одиниці можна уявити, як низка семантичних розбіжностей, зумовлених самою природою мови, загалом абсолютно змінює оригінальний текст у цільовій мові. Адже за Х1 у тексті з певною частотою слідуватиме не зовсім тотожне оригіналу Х2, Х3, Х4 і так – до нескінченності. Безсилим тут залишиться навіть найдосконаліший інтелектуальний механізм. Приклад із ve. Kitap. Dert. Ad. Defter. Köpek.

То які «десять відсотків», на думку лінгвіста, зостаються драгоманові?
Драгоман схожий на майстра, який має відтворити намисто, що – ліворуч, але – з іншого матеріалу (цільової мови). У його розпорядженні лише: однакова нитка, кольори, форма самого виробу, але – матеріал завше інакший. Це сутність «десяти відсотків»: спільні нитка, структура, схожа форма намистин, навіть їхній колір, втім, зліва може бути аметист, справа – лише яшма.

Цікаво, що майже однакової гадки з Віктором Шовкуном щодо художнього перекладу й геніальний Умберто Еко у своєму посібникові для драгоманів:
«Мовити майже те саме. Мій досвід тлумацтва».
Упродовж усього свого твору Еко наголошує, що драгоман може лише приблизно передати оригінал, вірніше, зберегти – його сутність, «нитку та форму намиста». У такому контексті доволі гротескного вигляду набувають міркування щодо того, чи зберіг драгоман «стиль автора»..

Пропоную звернутися до найяскравіших зразків Умберто Еко, які він подає різними мовами:
З роману «Баудоліно»:
Ventrediddio, madonna lupa, mortediddio, schifosi bestemmiatori, maiali simoniaci, e questo il modo di trattare le cose di nostrosignore?
[Разъязви вас огонь в бога и в рот и в душу, в чертову мать и в печенки, христопродавцы, олухи, свиньи, паскуды, без­законничать над добром Господа нашего Христа Иисуса?!
G o d ’s belly! By the Virgin’s death! Filthy blasphemers, simonist pigs! Is this way to treat the things of our lord?

La tante de Sylvie habitait une petite chaumière
bâtie en pierres de grès inégales que revêtaient des treillages de houblon et de vigne vierge.
Тетушка Сильвии жила в маленьком домике, сложенном из неровных кусков песчаника и сплошь покрытом шпа­лерами хмеля и дикого винограда.
La zia di Sylvie abitava in una casetta di pietra dai tetti di stoppia, ingraticciata di luppolo e di vite selvatica. (Eco)
Sylvie’s aunt lived in a small cottage built of uneven granite fieldstones and covered with trellises o f hop and honey suckle.
То де мешкала тітка Сильвії???☺ Це нормально, лише конструкти різної мовленнєвої візії.

“Quattrocentoventi talenti d ’oro, una molto grossa richezza:
la Bibbia dice molto poco per dire tantissimo, come dire
pars pro toto. E nessuna landa vicino a Israele aveva una tanto
grosse richezza, quod significat che quella flotta all’ultimo
confine del mondo era arrivata. Qui” .
«Четыре сотни и восемьдесят золотых талантов, это
очень значительное количество денег; в Библии не очень
много говорится, но там есть намерение сказать очень
много, в риторике подобную фигуру принято называть
«pars pro toto», «часть за целое». Но не существовало ни­
какой такой области в окрестностях Израиля, которая бы
располагала подобным значительным количеством денег,
и поэтому мы предполагаем, что экспедиция побывала на
окраинном пределе мира. Тут!»
“Four hundred twenty talents of gold, a very big richness:
the Bible says very little to say very much, as if pars pro toto.
And no land near Israel had such big riches, quod significai
that the fleet to ultimate edge o f the world had gone. Here.”

Наприклад:
Türkiye’ye geldiğim için (çok) mutluyum / I’m happy becouse I came to Turkey

1.Я приїхав до Туреччини – і (дуже) щасливий.
2.Раз / Оскільки / Позаяк я в Туреччині, то – щасливий.
3.Я приїхав до Туреччини. Я дуже щасливий.
4.Я в Туреччині – і щасливий.
5.Приїхавши до Туреччини, я почуваюся щасливим.
6.Я – щасливий, адже приїхав до Туреччини.
7.Оскільки я приїхав до Туреччини, то – щасливий.
8.Я вже в Туреччині, отже / тому щасливий.
Нарешті:
9. я – щасливий, бо ( тому-що) приїхав до Туреччини
Власне, це – лише дещиця можливого різноманіття тексту в контексті, коли він переходить у цільову мову.

Зрештою, не забуваймо основної біди товариша Марра – він намагався віднайти відомі нам зі шкільної лави граматичні категорії там, де їх не існує – цебто у східних мовах. Як відомо, пошуки мовознавця завершилися доволі трагічно – божевіллям, у нас значно ліпші шанси – лише невдало наповнити текст буквалізмами. А втім.