Осінь моїми очима
На гіллячках, на тоненьких, Поки день ще не погас, Сироїжки та опеньки Білка сушить про запас. Так нашпилює охайно, Так їх тулить на сосні І міркує: а нехай-но Ще побудуть тут мені! Поки дні іще хороші, Поки є іще тепло, А як випадуть пороші, Заберу їх у дупло. Буде холодно на дворі, Сніг посиплеться з дубів, Буде в мене у коморі Ціла в’язочка грибів! Але білочці не спиться. Дятел стукає: тук-тук! Щоб не вкрала їх лисиця Або хитрий бурундук. Автор Л. Костенко Знову я дивлюсь в віконце: Он за ліс заходить сонце. В лісі ходить хитрий лис… «Мамо, що це, подивись? Вчора ліс ще був зеленим А сьогодні… онде клени Червоніють, мов вітрила, І берізка пожовтіла». «Як красиво, — каже мама, - Це віконце — наче рама, А від сонця подарунок — Панни Осені малюнок». Автор О. Роговенко