5 Думи

Термін «дума»
запровадив до наукового обігу
Михайло Максимович 1827 року.

«Поводир, або Квіти мають очі»— український історичний драматичний фільм режисера й сценариста Олеся Саніна.

У грудні 1934 року був проголошений Перший всеукраїнський з’їзд лірників та бандуристів. Одні дослідники пишуть, що на цей з’їзд енкаведисти зігнали понад 200 кобзарів, інші називають цифру – 337. Але вже після Другої світової війни в Україні кобзарів не залишилося зовсім.

Кобзарями часто ставали нескорені українці, які втікали з турецької неволі.
Кобзарі були носіями української самосвідомості, авторами, хранителями й виконавцями історичних пісень, дум, релігійних піснеспівів, а також казок і переказів, які супроводжувалися грою на кобзі, лірі або бандурі.
Завжди були з народом, своїм палким словом кликали до боротьби, нерідко й самі йшли в бій.

Остап Микитович Вересай — кобзар, виконавець народних дум; історичних, побутових, жартівливих та сатиричних пісень; блискучий імпровізатор. Понад п’ятдесят років мандрував Вересай Україною. За великий талант його називали Гомером у селянській свиті. Особливо прославився виконанням дум «Втеча трьох братів з турецької неволі», «Буря на Чорному морі», «Удова і три її сини».

ГОНЧАРЕНКО
ГНАТ ТИХОНОВИЧ — бандурист. Один із «найсвітліших образів з усіх відомих мені кобзарів», — писав про нього Гнат Хоткевич. Епічний репертуар бандуриста містив три думи: «Олексій Попович», «Про вдову», «Про
сестру і брата». Ходив кобзарювати «на пару» з незрячим товаришем
та хлопчиком-поводирем. Записи від Г. Гончаренка робили Леся Українка й Климент Квітка.

Михайло Кравченко осліп у 15 років. Із 17-ти, щоб
заробити на шматок хліба, почав навчатися в миргородського кобзаря Самійла Яшного. У лютому 1902 року О. Сластіон від М.Кравченка записав думи, які надрукував разом із статтею про кобзаря, детально
описавши Кравченка, його репертуар.

створена в 1995 році. Спілка налічує
понад 450 бандуристів і кобзарів різних вікових категорій.

Сучасні виконавці:
Василь Литвин,
Павло Супрун, Василь Жданкін

ліро-епічний пісенно-віршований твір героїчного або соціально-побутового змісту;
виконують речитативом (протяжне проказування, що наближається до декламації і співу) у супроводі кобзи, ліри або бандури;
Думи
виникнення думи відносять приблизно до середини XV ст.;
науковий термін «дума» запровадив Михайло Максимович у першій половині XIX ст. (1827 р.).

зміст – героїчний, рідше – соціально-побутовий
великий обсяг
Ознаки думи
оригінальна композиція (заплачка, розповідь, славословіє)
імпровізаційність
поділ на періоди, або тиради
зміст – героїчний, рідше – соціально-побутовий
виконують речитативом у супроводі
кобзи, ліри або бандури

ПОРІВНЯЙТЕ ДУМИ ТА ІСТОРИЧНІ ПІСНІ